Синдром Блоха-Сульцбергера: симптоми, лікування

Синдром Блоха-Сульцбергера (нетримання пігменту) являє собою нейроэктодермальный системний генетично детермінований дерматоз, для якого характерне специфічне ураження шкіри та її придатків в поєднанні з патологією нервової системи, очей, інколи-внутрішніх органів. Це рідкісне захворювання, выявляющееся переважно у дівчаток. Для плодів чоловічої статі генна мутація в більшості випадків летальна. Частота його зустрічальності 0,7 на 100 000 новонароджених.

Вперше синдром описаний в медичній літературі на початку XX століття A. Garrod (1906), B. Bloch (1926) і M. Sulzberger (1928). Свою назву він отримав по імені авторів, які надіслали його в окрему нозологічну форму.

§ Зміст

• Причини
• Симптоми
• Принципи діагностики
• Лікування та прогноз
• До якого лікаря звернутися
• Висновок
• Подивіться популярні статті

 

ПричиниНа пізніх стадіях хвороби меланін проникає в глибокі шари шкіри, в результаті чого утворюються вогнища гіпер — і депігментації

Синдром передається у спадок від матері, так як сцеплен з Х-хромосомою. Рідше виникає в результаті спонтанних мутацій.

Якщо плід, який успадковує уражену хромосому, має чоловічу стать, то це зазвичай призводить до його загибелі на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку. Дівчатка ж народжуються з характерними ознаками синдрому. Однак науці відомі рідкісні випадки народження хлопчиків з даною патологією. Передбачається, що сприяють їх виживанню спонтанні мутації або супутні захворювання у вигляді синдрому Клайнфельтера або мозаїцизму мутантної хромосоми.

В основі синдрому лежить вроджена мутація гена IKBKG і його продукту NEMO, який відповідає за вироблення нуклеарного фактора (NF-kB). Останній регулює експресію сотень генів у всіх клітинах ектодермального походження (особливо шкіри та центральної нервової системи), контролюючи імунну відповідь, реакцію на стрес і запалення.

• В результаті у новонародженого є популяція дефіцитних за NEMO клітин, які гинуть шляхом апоптозу (розпаду), що клінічно проявляється запальною реакцією з утворенням точкових елементів.
• Після зменшення їх кількості відбувається посилена проліферація незмінених кератиноцитів (ороговевающих поверхневих клітин шкіри). Це призводить до формування веррукозных папул (нагадують бородавки).
• На більш пізніх стадіях його прояви обумовлені нетримання пігменту – меланіну проникає з епідермісу в більш глибокі шари шкіри, і на ній утворюються ділянки гіперпігментації (темні плями).

Симптоми

Найбільш раннім і основною ознакою синдрому Блоха-Сульцбергера є ураження шкіри. Цей процес відбувається в кілька етапів, які змінюють один одного з дитинства до повноліття. Відповідно в клінічній картині виділяють 4 стадії синдрому:

• Запальна або везикулобульозною-бульозна стадія починається у перші дні або тижні життя дитини. Вона проявляється почервонінням і набряком шкіри з утворенням на ній пухирів з щільною покришкою, уртикарних елементів (нагадують кропив’янку) і пустул (невеликих бульбашок). Найчастіше вони розташовуються лінійно на обличчі, тулубі та кінцівках. Після розтину порожнинних елементів утворюються ерозії, вкриті серозними кірками.
• На 5-10 тижні життя в дитини розвивається дифузний гіперкератоз. На тильній поверхні кінцівок з’являються нові елементи висипки – щільні папули. Ця стадія отримала назву «папуло-веррукозная». Вона триває кілька місяців.
• До кінця першого півріччя життя хвороба переходить у наступну стадію – гиперпигментную. На шкірі утворюються плями темно-коричневого або темно-сірого кольору з химерними обрисами і світлими краями. Вони можуть нагадувати завитки, спіралі, іскри феєрверку та ін. В такому вигляді плями зберігаються тривалий час – у середньому до 5-6-річного віку. У деяких пацієнтів вони не проходять і до 30 років, а потім зникають так само спонтанно, як і з’явилися.
• Четверта стадія розвивається не в усіх хворих. Вона пов’язана з атрофічними процесами. Для неї характерне утворення вогнищ де — і гіпо-пігментації (знебарвлення).

Слід зазначити, що подібна стадійність виявляється не у всіх пацієнтів. У 10 % випадків вона відсутня. У таких дітей виявляється тільки пігментація або тільки ізольована запальна реакція.

До шкірних проявів приєднуються симптоми ураження різних органів і систем. Вони не обов’язково виявляються у хворих в повному обсязі, але часто супроводжують перебіг хвороби і можуть по-різному поєднуватися між собою. До них відносять:

• патологію центральної нервової системи (мікроцефалія – малий розмір черепа, зниження інтелекту аж до розумової відсталості, епілепсії, паралічі, мозочкова атаксія – порушення координації рухів);
• аномалії розвитку зубів (дефіцит дентину, діастема), черепа;
• захворювання очей (косоокість, катаракта, атрофія зорового нерва, відшарування сітківки);
• занадто рідке волосся, алопецію;
• дистрофію нігтів;
• додаткові молочні залози;
• деформації вушних раковин;
• вроджені вивихи стегна;
• серцеві вади та ін.

Найбільшу загрозу для тривалості життя хворих та її якості становлять порушення функціонування нервової системи. Їх маніфестація спостерігається протягом першого року життя дитини. Ймовірність їх виникнення зростає при ураженні зорового апарату і дефекти лицьового черепа або зубів.

Принципи діагностикиДля підтвердження діагнозу необхідно проведення молекулярно-генетичного дослідження

Своєчасна діагностика синдрому Блоха-Сульцбергера дуже важлива, так як вона дозволяє оптимізувати лікування, визначити правильну тактику ведення пацієнтів і необгрунтоване обмежити застосування активної антибактеріальної терапії.

Діагноз виставляється на підставі клінічних проявів синдрому і патогістологічних ознак, відповідних кожній його стадії. Головним критерієм при цьому вважається саме типова шкірна реакція. Інші симптоми є не у всіх хворих, але їх виявлення лише підтверджує діагноз. Однак для його верифікації необхідно проведення молекулярно-генетичного дослідження, метою якого є виявлення мутантного гена.

На кожній стадії синдрому його потрібно відрізняти від захворювань зі схожими симптомами. На самому початку хвороби в період новонародженості диференціальна діагностика проводиться:

• з вродженим бульозний эпидермальным некролизом;
• інфекційною патологією (герпетична інфекція, епідемічна пухирчатка, ексфоліативний дерматит, вітряна віспа);
• неонатальним пустулезным меланозом;
• вродженої порфірією;
• дитячим акропустулезом та ін.

На другій стадії прояви синдрому можуть нагадувати:

• точкову хондродисплазию;
• веррукозный невус;
• вульгарні бородавки.

Стадія гіперпігментації диференціюється від гипомеланоза Іто та синдрому Негелі–Блоха–Ядассона.

Лікування та прогноз

Етіопатогенетичне лікування не розроблено, тому вся терапія синдрому зводиться до зменшення неприємних симптомів і підвищення якості життя хворих. Її обсяг залежить від вираженості клінічних проявів та супутньої патології.

Важливим етапом лікування є правильний догляд за шкірою хворого дитини. Бульбашки розкриваються і обробляються антисептичними засобами. Еритематозні плями змащують цинковим маслом і топічними кортикостероїдами.

Прогноз при синдромі Блоха-Сульцбергера залежить від багатьох факторів, але в більшій мірі визначається вираженістю клінічних проявів:

• При легких формах хвороби він сприятливий – під дією лікувальних процедур стан дитини поліпшується, патологічний процес на шкірі швидко дозволяється. Можливі навіть випадки повного самовиліковування.
• При тяжкому перебігу синдрому з масивним ураженням шкіри, вадами розвитку, залученням внутрішніх органів прогноз серйозний. Захворювання прогресує і призводить до ускладнень (кровотечі, інфекції), які можуть стати причиною летального результату.

До якого лікаря звернутися

Лікування синдрому проводить лікар-дерматолог після підтвердження діагнозу медичним генетиком. Також дитині потрібна допомога невролога, офтальмолога, огляд кардіолога, ортопеда, регулярне спостереження у педіатра.

Висновок

Рідкісні захворювання, такі як синдром Блоха-Сульцбергера, пов’язані не тільки з труднощами діагностики, але і лікування. Адже незважаючи на активний розвиток медичної науки методів, здатних вилікувати пацієнта, не існує. Особливу увагу слід приділити профілактиці, яка полягає в проведенні медико-генетичного консультування при наявності подібних патологій в сім’ї.