Психотерапія рухами очей: додатковий потенціал методу

Десенсибілізація та переробка травматичного матеріалу рухами очей – методика прискореної переробки інформації шляхом активації природного психологічного механізму, що отримав назву інформаційно-переробної системи. Цей механізм спрямований на підтримання психологічного рівноваги і переробку інформації, що надходить.

У нормі така переробка відбувається у фазу швидкого сну і супроводжується рухом очних яблук (БДГ-фаза сну). Якщо дана переробка не відбувається, то інформація зберігається в непереробленому вигляді нейронної мережі головного мозку. Під впливом різних факторів може відбуватися повторна стимуляція травматичного матеріалу або життєвого досвіду. Це проявляється різними симптомами – заново пережитим емоціям, травматичними спогадами, нав’язливими думками, нічними кошмарами, депресивними станами, уникає поведінкою, психосоматичними порушеннями і т. п.

Розроблена в 1987-1989 рр Ф. Шапіро (США) методика ДПДГ дозволяє активувати переробку накопиченого травматичного матеріалу, шляхом стимуляції інформаційно-переробної системи мозку. Стимуляція досягається через ритмічні рухи очей в стані неспання під час психотерапевтичної сесії. Під час рухів очей, клієнту пропонується думати про травматичну подію, викликати в пам’яті нав’язливі образи, страхи, переживання. Результатом цього є природне, фізіологічне звільнення від негативної інформації.

В даний час розроблені чіткі протоколи ведення пацієнтів при використанні ДПДГ. Психотерапія рухами очей в даний час в США і ряді країн Європи представляє новий перспективний напрямок в психотерапії. Вже проведено безліч клінічних досліджень, за результатами яких терапія рухами очей не поступається, а в ряді випадків по швидкості досягнення ефекту від лікування та його стійкості перевершує навіть лікарські засоби.

Показаннями до ДПДГ психотерапії як до самостійної методиці є: гострі стресові реакції, синдром втрати і горя; обсесивно-компульсивний розлад, панічні атаки; психологічні травми; невротичні і психосоматичні розлади, що являють наслідків психічної травми, у т. ч. сексологические порушення; проблеми пов’язані з невпевненістю в собі.

Терапію рухами очей можна віднести до методів короткострокової психотерапії, внаслідок швидкості настання і вираженості ефекту. Висока ефективність методу, його екологічність і швидкість настання поліпшень у стані пацієнта пояснюється кількома причинами.

Негативні спогади (або отриманий механізм реагування на подібні життєві ситуації) переробляються комплексно при переробці одного найбільш яскравої події з групи схожих. Тобто доводиться розбирати не кожну життєву ситуацію або проблему, як в психоаналітичної терапії, а вибрати найбільш яскраве і працювати з ним. Досягається ефект комплексної психотерапії. В ході роботи відбувається прямий доступ до травматичного матеріалу – переробному систему мозку. Отриманий і накопичений травматичний матеріал перетворюється безпосередньо на нейрофізіологічному рівні.

Даний метод володіє високим перспективним потенціалом. Безпосередня робота з травматичною матеріалом дозволяє використовувати терапію рухами очей не тільки в рамках монотерапії. Психотерапія рухами очей може успішно поєднуватися з будь-яким психотерапевтичним підходом.

Позитивні ефекти психотерапії рухами очей чітко і виразно проявлялися в наступних випадках:

— При зіткненні з труднощами, обозначаемыми як психотерапевтичний опір. Страх перед майбутніми змінами (чітко виражений в рамках психотерапії нового рішення, при відхід від звичних моделей поведінки, швидких змінах у стані пацієнта та його оточення), неусвідомлювана умовна вигода від хвороби, травматичний досвід, який заважає инсталлированию нових моделей поведінки, успішно перероблялися і долалися рухами очей. Клієнтові пропонувалося сконцентруватися на можливу проблему, страхи, спогадах, а в ряді випадків, коли фабула переживань була недоступна, просто «ні про що думати» або «про своє здоров’я». Результатами були інсайти, відкривався новий, раніше «забутий» клієнтом матеріал для роботи, успішно долалося опір, клієнти легше приймали зрілі соціальні ролі, що викликають раніше страхи і побоювання;

— Локальна симптоматична робота з тілесними проявами неврозу (біль, скутість, відчуття тривоги тілом, психосоматичні порушення). Також психотерапія рухами очей володіє потужним ресурсним і відновлює психологічну енергетику дією. У межах однієї-двох сесій у клієнтів проходили негативні тілесні відчуття. Після застосування психотерапії рухами очей відзначається впевненість у собі, підйом настрою, бадьорості духу, знімається емоційне напруження. По ефективності психологічного розвантаження та релаксації, швидкості досягнення ефекту, даний метод не поступається або перевершує призначення антидепресантів та транквілізаторів;

— Робота над окремо виникають спогадами, спливаючими під час роботи з клієнтом (психічні травми дитинства, образи, досягають нав’язливих уявлень тощо);

— Усунення травматичних спогадів і тривожних реакцій на психологічний розлад. У ряду клієнтів відзначається негативний самопредставлення через пережитого стресу, почуття ущербності, неповноцінності, виражений страх перед збереженням або повторним появою симптомів. Поєднання рухів очей з психотерапевтичними бесідами, дозволяє ефективно проводити рефреминг проблеми;

— При наявності вираженої тривожної симптоматики, що вимагає призначення лікарських засобів і категоричну відмову пацієнта від прийому фармакотерапії. В даний час у ряді порівняльних клінічних дослідженнях показана висока ефективність ДПДГ-психотерапії у впливі на тривожну симптоматику. Власні клінічні спостереження підтверджують ці дані. Клієнтам пропонувалося концентрувати увагу виключно на своїй тривозі, і починалася робота рухами очей. Умовно її можна було розділити на три етапи – переробка найбільш яскравих спогадів про тривогу, зняття тривоги в даний момент і проекція в майбутнє позитивних самопредставлений з створенням образу «спокійного Я».

Висновок

ДПДГ-психотерапія, з причини своєї високої ефективності, екологічності, представляє безперечний інтерес для лікарів психотерапевтів. Високий потенціал даного методу, простота освоєння, гнучкість у використанні, дозволяє включати його в роботу з пацієнтом незалежно від обраної психотерапевтичної стратегії. ДПДГ-психотерапія успішно застосовується в рамках довгострокової або короткострокової роботи з клієнтом. Точкою прикладання ДПДГ-психотерапії служать як локальні проблеми або симптоматичні прояви, так і самостійні свідчення в рамках монотерапії.