Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів: симптоми, діагностика, лікування

Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів є найчастішою клінічною формою первинного туберкульозного процесу. Він зазвичай розвивається у дітей і підлітків, рідше – у дорослих. Причиною хвороби може бути первинне інфікування або ендогенна реактивація вже існуючого вогнища інфекції в організмі. Схильні до розвитку хвороби особи, не вакциновані або вакциновані з порушеннями, а також пацієнти з ослабленим імунітетом.

Механізми розвиткуПри цій формі захворювання мікобактерії вражають переважно трахеобронхиальные і бронхопульмональні лімфатичні вузли.

При цій формі туберкульозу уражаються наступні групи лімфатичних вузлів:

• паратрахеальние;
• біфуркаційні;
• трахеобронхиальные;
• бронхопульмональні.

Причому частіше в патологічний процес втягуються останні дві з них.

Після первинного інфікування і проникнення збудника в лімфатичні вузли в них запускається патологічний процес з гіперпластичної реакцією лімфоїдної тканини і утворенням специфічних гранульом. У міру його прогресування практично вся лімфоїдна тканина заміщається туберкульозними грануляціями і формується зона так званого сирнистого некрозу, яка з плином часу поширюється в різних напрямках. У прилеглих тканинах (клітковині, бронхах, плевральних листках, кровоносних судин, нервових стовбурах) розвиваються запальні зміни неспецифічного характеру. З часом при відсутності лікування уражаються нові групи лімфатичних вузлів.

Первинний афект у легкому при даній патології або не формується, або він має настільки малі розміри, що при рентгено-томографічних досліджень не візуалізується.

Враховуючи величину уражених лімфовузлів та характер запального процесу, фахівці у своїй практиці виділяють 3 форми туберкульозу цієї локалізації:

• малу;
• інфільтративну;
• пухлиноподібні.

Мала форма хвороби в даний час зустрічається досить часто. Виявити її вчасно непросто, так як специфічний процес протікає в лімфатичних вузлах без значного збільшення їх розмірів. Останні зазвичай не перевищують 0,5-1,5 див.

Інфільтративна форма даної патології є переважно гиперпластическую реакцію лімфоїдної тканини з інфільтрацією поруч розташованих тканин і незначними некротичними змінами.

Опухолевидная форма, навпаки, асоціюється з вираженим казеозним некрозом в зоні ураження і досить слабкою запальної перифокальною реакцією.

Симптоми

Клінічна картина туберкульозного ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів залежить від поширеності процесу, фази запальної реакції і загального стану організму. У дітей раннього віку вона характеризується більш яскравими симптомами, ніж у старшому віці.

Мала форма захворювання зазвичай не викликає у хворого скарг на здоров’я, вона виявляється по віражу туберкулінових проб і результатів рентгенологічного дослідження. Нерідко в таких випадках прояснити ситуацію допомагає комп’ютерна томографія.

При інших формах хвороби та більшому об’ємі поразки вона має підгострий або гострий початок. На перший план виступає лихоманка та інтоксикаційний синдром, для якого характерно:

• невмотивована загальна слабкість;
• швидка втомлюваність;
• адинамія;
• пітливість;
• дратівливість;
• поганий сон і апетит;
• схуднення та ін

Пізніше з’являється бітональний (у дітей раннього віку) або нападоподібний сухий кашель. Його виникнення може бути пов’язано із здавленням бронхіального дерева збільшеними лімфовузлами або роздратуванням слизової оболонки бронхів при формуванні бронхолегеневого свища.

Іноді у дітей збільшені лімфатичні вузли здавлюють стовбур непарної вени, рідше – верхньої порожнистої вени. У першому випадку в I-II міжребер’ї спереду або у верхній третині міжлопаткового простору ззаду можна помітити розширені венозні судини. Здавлення верхньої порожнистої вени і звуження її просвіту, обумовлене даною патологією, що призводить до розширення мережі підшкірних вен на передній поверхні грудей.

У ряді випадків перебіг хвороби супроводжується параспецифическими реакціями, які пов’язують з негативним впливом на організм продуктів життєдіяльності мікобактерій. До них відносять:

• вузлувату еритему;
• запалення кон’юнктиви;
• фліктени;
• алергічний плеврит, полісерозит або артрит;
• реактивний гепатит.

Слід зазначити, що захворювання не завжди легко виявити, так як у деяких хворих воно протікає під «масками» ендокринних, серцево-судинних захворювань, колагенозів, бронхіальної астми та ін

При несприятливому перебігу хвороби і пізньої діагностики можливий розвиток ускладнень:

• поширення інфекції по організму і утворення нових туберкульозних вогнищ у різних органах (переважно в тканині легенів);
• ураження плеври;
• туберкульоз бронха;
• формування бронхопульмонального свища;
• порушення бронхіальної прохідності і ателектаз легені з подальшим розвитком циротичних змін;
• казеозна пневмонія;
• туберкульозний менінгіт;
• здавлення поряд розташованих органів.

Принципи діагностикиУ дітей з туберкульозом внутрішньогрудних лімфатичних вузлів буде виявлена підвищена чутливість до туберкуліну або гиперергия проби Манту.

Діагностика туберкульозу внутрішньогрудних лімфовузлів проводиться за загальними принципами виявлення туберкульозного процесу. Запідозрити його лікар може на підставі клінічної картини і результатів туберкулінових проб. У таких хворих проба Манту з 2 ТІ є позитивною (більше 5 мм) або гіперергічною (більше 17 мм, освіта бульбашки або некротичних змін у місці введення туберкуліну). Може з’являтися різке підвищення чутливості до туберкуліну або віраж. Також позитивними у них будуть і результати діаскінтесту. Як правило, при активному опитуванні у таких хворих вдається виявити джерело інфекції – контакт з туберкульозним хворим.

Основним методом діагностики цієї форми туберкульозу вважається рентгенологічний. Дуже інформативна при цьому комп’ютерна томографія, яка дозволяє візуалізувати всі групи внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

Обов’язково таким хворим призначається аналіз крові та дослідження мокротиння (якщо така є). У крові виявляють ознаки запалення. В мокроті виявляють мікобактерії рідко.

При підозрі на ураження специфічним процесом бронха проводиться бронхоскопія.

Важливий етап постановки діагнозу – виняток у хворого захворювань нетуберкульозної природи з подібними проявами:

• пухлини та кісти тимуса;
• неспецифічні реакції лімфовузлів при інфекційних захворюваннях (кору, коклюші);
• саркоїдоз;
• лімфогранулематоз;
• пухлини стравоходу та ін.

Принципи лікування

Лікування туберкульозу внутрішньогрудних лімфовузлів повинно починатися якомога раніше. При цьому важливий комплексний підхід із застосуванням специфічних протимікробних препаратів, вітамінів, симптоматичних засобів.

Інтенсивну фазу терапії проводять в протитуберкульозних диспансерах на тлі лікувального харчування і гігієнічного режиму. Після поліпшення загального стану лікування може бути продовжено в амбулаторних або санаторних умовах.

Вибір хіміопрепаратів здійснюється в індивідуальному порядку з урахуванням чутливості мікроорганізмів. Режим і тривалість хіміотерапії визначається в процесі лікування (реакція організму, динаміка патологічного процесу).

Прогноз

Неускладнений перебіг туберкульозу даної локалізації частіше має сприятливий результат, особливо за умови своєчасної діагностики. Інфільтративні зміни в навколишніх тканинах розсмоктуються, на місці некротичних мас утворюються петрификати (відкладення солей кальцію). Однак для повного клінічного одужання необхідно час. Через кілька років у лімфовузлах формуються типові залишкові зміни.

Після одужання і закінчення курсу лікування такі особи перебувають на диспансерному обліку у фтизіатра. Протягом перших 2 років – в I, далі – в III клінічній групі.

Ускладнений перебіг туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів може стати причиною специфічного ураження органів дихання. В осіб з вираженими порушеннями в імунному статусі (які посилюються на тлі хвороби) можлива генералізація процесу.

До якого лікаря звернутися

При появі неспецифічних ознак погіршення здоров’я потрібно звернутися до педіатра або терапевта. Після первинного дослідження пацієнта направляють на консультацію до фтизіатра. Для диференціальної діагностики з іншими захворюваннями може знадобитися огляд ендокринолога, кардіолога, алерголога, пульмонолога, офтальмолога та інших фахівців.

Висновок

Своєчасне звернення за медичною допомогою пацієнтів з туберкульозом внутрішньогрудних лімфатичних вузлів і дотримання всіх рекомендацій лікаря дозволяє домогтися гарних результатів у лікуванні даної патології. Адекватна і безперервна терапія гарантує таким пацієнтам одужання і попереджає ускладнення.