Пікфлоуметіия: показання, протипоказання, методика проведення
Перш ніж почати писати по темі, звертаємо увагу читача на правильність написання терміна: багато хто називає його пикфлУОметрия, але правильно – пикфлОУметрия, від англійського Peak Flow – піковий потік. Отже…
Пикфлоуметрия – це метод функціональної діагностики, досліджує лише 1 показник функції зовнішнього дихання – пікову об’ємну швидкість видиху (ПСВ). Цим терміном позначають максимальну швидкість, з якою повітряні маси проходять по дихальних шляхах при здійсненні пацієнтом форсованого видиху, тобто швидкого видиху після повного вдиху, коли легені знаходяться в максимально розправленому стані. Пікова швидкість видиху характеризує ступінь обструкції бронхів (звуження їх просвіту внаслідок спазму м’язів стінки або закупорки його в’язкою важко відокремлюваної мокротою), а визначають її не лише в умовах медичного закладу шляхом проведення спірометрії, але і за його межами за допомогою портативного приладу індивідуального призначення – пикфлоуметра.
Про те, при яких захворюваннях необхідно використовувати цей метод діагностики, про його можливості, методикою проведення дослідження, а також про те, як інтерпретувати отримані результати, ви дізнаєтеся з нашої статті.
Зміст
- 1 Історична довідка
- 2 Показання та протипоказання
- 3 Можливості і завдання дослідження
- 4 Методика проведення пікфлоуметрії
- 5 Яка норма? Зонування показників
- 6 Висновок
- 7 До якого лікаря звернутися
Історична довідка
Перший прилад для пікфлоуметрії був розроблений у середині минулого століття (точніше – в 1957 році англійським лікарем Ст. Райтом. Він досить коректно визначав пікову швидкість видиху, але був малодоступний хворим у зв’язку з великими габаритами і дуже високою вартістю. Професор бачив недоліки апарату і через майже 20 років – у 1975 році він спільно з компанією «КлементКларк» розробив нову, малогабаритну модель, призначену для масового використання. Вона вдосконалюється і донині. Сьогодні пикфлоуметр – це портативний апарат маленького розміру, доступний за ціною, що застосовується хворим поза межами медичного закладу.
Показання та протипоказання
Основним захворюванням, при якому проведення пікфлоуметрії просто необхідно, є бронхіальна астма. Особам, що страждають цією патологією, пикфлоуметр вдома так само потрібний, як діабетикам глюкометр або гіпертонікам тонометр. Рідше, але все-таки застосовується цей метод діагностики при хронічному обструктивному захворюванні легенів (ХОЗЛ або ХОЗЛ).
Пикфлоуметрия – це простий, швидкий і безболісний метод функціональної діагностики, тому протипоказань він не має.
Можливості і завдання дослідження
Проведення пікфлоуметрії може бути рекомендовано пацієнтам, щоб:
- при відсутності можливості провести спірографію визначити, чи страждає хворий на бронхіальну астму (в якості скринінгового методу діагностики);
- оцінити ступінь обструкції, а значить, і тяжкість перебігу астми або ХОЗЛ у конкретного хворого;
- оцінити, наскільки оборотна обструкція (таким чином можна диференціювати бронхіальну астму та ХОЗЛ, оскільки в першому випадку оборотна обструкція (ПСВ після застосування бронходилататора збільшується на 20 % і більше), а в другому – оборотність її мінімальна або зовсім відсутня);
- виявити фактори, які провокують спазм бронхів (це можуть бути подразники, пов’язані з професійною діяльністю, пилкові алергени або інші);
- відстежити, як протікає бронхіальна астма у конкретного хворого в звичних для нього умовах (як змінюється обструкція бронхів протягом доби, після прийому препаратів, вдома і на роботі);
- прогнозувати, коли може розвинутися загострення захворювання (прохідність бронхів знижується за деякий час до погіршення самопочуття хворого);
- визначити, коли потрібно змінити лікування на більш серйозне (при погіршенні стану хворого, розвитку загострення);
- при загостренні оцінити, як організм хворого реагує на нові препарати;
- при тривалому застосуванні однієї і тієї ж схеми лікування оцінювати, не розвивається звикання до препаратів, не прогресує чи патологічний процес.
Методика проведення пікфлоуметрії
Цей метод діагностики може бути призначений пацієнтам будь-якого віку, навіть дітям-дошкільнятам (починаючи з 4-5 років, діти вже в стані зрозуміти, що від них вимагається при дослідженні і правильно подути в трубочку).
Проводити діагностику необхідно мінімум 2 рази в день – вранці, відразу після підйому з ліжка, і ввечері – перед сном. Це в тому випадку, якщо діагноз встановлений і стан людини стабільний. В ситуації, коли необхідно оцінити реакцію бронхів на введення препаратів, що розширюють їх, тобто на етапі підбору схеми лікування пикфлоуметрию проводять перед прийомом лікарського засобу і через 20 хвилин після цього. Ймовірно, в інших клінічних ситуаціях, залежно від мети пікфлоуметрії, лікар порекомендує вам більш часте проведення діагностики.
Під час пікфлоуметрії пацієнт знаходиться в положенні сидячи або стоячи. У будь-якому випадку йому не можна сутулитися – спина його повинна бути випрямлена, щоб повітря безперешкодно проходив по дихальним шляхам.
- Прилад витягують з упаковки, приєднують до нього мундштук і встановлюють покажчик на значення «нуль».
- Пацієнт робить кілька спокійних вдихів-видихів, після чого – максимально глибокий вдих, щільно обхоплює мундштук губами і зубами, контролюючи стан мови (він не повинен закривати шлях повітрю) і швидко, максимально сильно видихає.
- Зазначає на папері значення, яке показав прилад, потім знову встановлює вказівник на «нуль».
- Кілька секунд-хвилин відпочиває, щоб знову встановився нормальний ритм дихання.
- Повторює зазначені вище дії ще 2 рази.
- Фіксує в журналі або зазначає на графіку максимальне з отриманих значень.
Пикфлоуметр при дослідженні має розміщуватися горизонтально, паралельно підлозі. Він є приладом для суто особистого користування, не слід давати його знайомим і сусідам. Після закінчення діагностики необхідно кожного разу промивати апарат проточною водою, але без використання миючих засобів.
Важливо! Оскільки краще 1 раз побачити, ніж 100 разів почути (в нашому випадку – прочитати), інструкцію по застосуванню пикфлоуметра правильніше отримати у лікаря, безпосередньо в його кабінеті випробувати прилад у дії.
Яка норма? Зонування показників
Пікова швидкість видиху – показник, індивідуальний для кожної людини і залежить від його віку, росту і статі (у дітей – тільки від віку). Розроблені спеціальні таблиці, за якими можна визначити, яке значення ПСВ є нормальним (мусить, прогнозованим) саме для вас. Але навіть це значення є зразковим! Щоб з’ясувати свою нормальну пікову швидкість видиху, хворому на бронхіальну астму слід в період ремісії захворювання проводити пикфлоуметрию по 3-5 разів на добу протягом хоча б 3 днів. Найбільше з отриманих значень – ваш особистий рекорд пікової швидкості видиху, від нього і слід відштовхуватися надалі – при оцінці щоденних результатів пікфлоуметрії.
Щоб правильно інтерпретувати динаміку показників дослідження, хворому необхідно визначити для себе 3 сигнальні зони – зелену, жовту і червону. Кожна зона – діапазон значень ПСВ, межі якого розраховані виходячи з особистого рекорду ПСВ.
- Зелена зона – діапазон значень ПСВ, свідчать про стадії ремісії астми. Складає більш 80 % ПСВ. Щоб визначити його кордон, необхідно максимальну ПСВ (ту, яка «особистий рекорд») помножити на 0.8. Припустимо, максимальний показник – 450 л/хв. 450*0,8=360 л/хв – це нижня межа зеленої зони.
- Жовта зона – діапазон значень ПСВ, свідчать про починається загостренні бронхіальної астми. Суб’єктивно при цьому пацієнт може відчувати себе задовільно або відзначати поява неинтенсивного кашлю, періодично виникає задишки, загальної слабкості. Верхня межа жовтої зони відповідає нижній межі зеленої зони, а нижня становить 60 % максимальної ПСВ, тобто її потрібно помножити на 0.6. У нашому прикладі межі жовтої зони будуть виглядати так: верхня – 360 л/хв, нижня – 450*0.6=270 л/хв.
- Червона зона – діапазон значень ПСВ, що свідчать про загострення бронхіальної астми. Є сигналом пацієнту про те, що йому необхідно прийняти ліки і звернутися за медичною допомогою. Суб’єктивно хворий відчуває себе погано, всі ознаки загострення патологічного процесу у нього в наявності, має місце дихальна недостатність як мінімум II ступеня. Всі значення ПСВ, які менше 60 % від максимальної, знаходяться в червоній зоні. У нашому прикладі це все, що менше 270 л/хв.
Висновок
Пикфлоуметрия – дуже важливий для осіб, які страждають бронхіальною астмою, метод функціональної діагностики, що дозволяє визначити пікову швидкість видиху, яка відображає ступінь обструкції бронхів. Мати особистий пикфлоуметр настійно рекомендується кожному астматику, адже з ним хворий зможе контролювати свій стан, оцінити ефективність бронхорозширюючих лікарських засобів, вчасно виявити починається загострення, виявити фактори, що провокують його.
Пикфлоуметрия – простий, швидкий і безболісний метод діагностики, який можна провести і вдома, і на роботі, і на вулиці. Щоб результат вийшов як можна більш точним, слід дотримуватися нечисленні правила застосування приладу.
Варто відзначити, що сьогодні на ринку представлено досить велику кількість моделей пикфлоуметров. Значення ПСВ, отримані шляхом використання різних моделей, зовсім необов’язково будуть рівні – нерідко різниця досягає 10 % і більше. На перший погляд, це небагато, проте іноді навіть такий показник має значення. Саме тому хворому рекомендується мати особистий пикфлоуметр і користуватися виключно їм, брати його з собою, прямуючи на консультацію до лікаря для контролю лікування.
До якого лікаря звернутися
Для отримання всієї інформації про пікфлоуметрії і правила використання приладу необхідно звернутися до пульмонолога або алерголога, спостерігає пацієнта з астмою. Це дослідження має обов’язково проводитися всіма хворими на астму 2 рази в день. У багатьох випадках тільки показники пікфлоуметрії дозволяють вчасно розпізнати загострення хвороби і запобігти його.
Союз педіатрів Росії, фахівець розповідає про пікфлоуметрії в дитячому віці:
Пикфлоуметрия — що потрібно знати? Поради батькам — Союз педіатрів Росії.
Лікар-пульмонолог Чікіна С. Ю. розповідає про пікфлоуметрії при бронхіальній астмі:
Пикфлоуметрия проведення при бронхіальній астмі