Синдром тривалого здавлення: ознаки, невідкладна допомога

Синдром тривалого здавлення (краш-синдром) – важкий стан, що, на щастя, рідко зустрічається в звичайному житті. У мирний час потерпілих з такою травмою виявляють під завалами в шахтах, після обвалень будівель і інших конструкцій в результаті землетрусів і інших катаклізмів.

Окремо виділятися форма цього синдрому, яка може зустрічатися в побуті – позиційне здавлення. Патологія розвивається при тривалому здавлюванні ділянки тіла під час перебування у несвідомому стані або глибокого сну під дією наркотичних речовин чи алкоголю.

Зміст

Коротко про те, що відбувається при краш-синдромі

При здавленні ділянки тіла (найчастіше страждають кінцівки) відбувається порушення кровопостачання тканин нижче місця передавлення. Тканини починають відчувати кисневе голодування (гіпоксію), поступово починається відмирання (некроз) м’язової тканини з виділенням великої кількості токсичних речовин.

Часто вже в момент отримання травми відбувається масивне руйнування м’язів, можливі переломи кісток, пошкодження кровоносних судин і, як наслідок, кровотечу. Також має місце виражений больовий синдром, в результаті чого у потерпілих може розвинутися травматичний шок.

Ознаки синдрому тривалого здавлення

Стан потерпілого і прогноз залежать від часу, проведеного під завалом, площі ураження, сили тиску та від деяких інших факторів.

Клінічна картина багато в чому залежить від того, яка кінцівка була здавлена, велика площа ураження, сила зовнішнього тиску і, звичайно, часу, проведеного під завалом. Постраждалі, які перенесли тривале стиснення обох ніг на рівні стегна, будуть мати більш тяжкий стан і гірший прогноз, ніж постраждалі після передавлення руки на рівні передпліччя.

Стан особи на момент виявлення може бути цілком задовільним, а може бути вкрай важким:

  • Якщо з моменту початку компресії минуло трохи часу, то кінцівку буде набряклою, шкіра блідою і холодною на дотик, периферична пульсація буде знижена або повністю відсутня.
  • Якщо потерпілий перебував під завалом тривалий час (4-6 годин і більше), то уражені ділянки тіла можуть бути червоно-синюшного кольору, сильно набряклими, пульсація судин відсутня, рух кінцівками неможливо, спроби поворушити ними викликають сильний біль.


Перша допомога

При виявленні постраждалих, які перебували під якими-небудь сдавливающими предметами, категорично не можна звільняти передавленные кінцівки відразу. В першу чергу необхідно накласти джгут вище місця пошкодження, і лише після цього можна обережно прибрати предмети, під якими опинилася людина. Якщо прибрати їх відразу, не накладаючи джгут, токсичні продукти, що утворилися при масивному руйнування м’язової тканини, потраплять в загальний кровотік. Це викличе швидке ушкодження нирок, розвиток гострої ниркової недостатності, що може швидко призвести до загибелі потерпілого до того, як вдасться доставити його в медичний заклад.

Постраждалу кінцівку необхідно туго забинтувати, максимально охолодити і иммобилизировать, попередньо знявши з неї одяг і взуття, якщо мова йде про нижніх кінцівках. Відкриті рани (садна, порізи) при можливості слід обробити. Якщо є можливість, необхідно дати хворому будь-анальгетики. Якщо поранений знаходиться в свідомості і немає підозри на травму живота, йому можна давати пиття.

Потерпілого потрібно в найкоротші терміни доставити у медичний заклад для надання кваліфікованої допомоги. Слід зазначити, що до джгуту обов’язково прикріплюється записка, в якій буде вказано час накладання. Влітку його необхідно зняти через півгодини після накладення, в холодну пору року – через годину.

Клінічна картина краш-синдрому

Після надання першої допомоги пораненому слід якомога швидше доставити його в медичний заклад.

Клініка синдрому тривалого здавлення складна і може дуже відрізнятися у різних поранених. Чим довше потерпілий перебував під компресією, і чим сильніше була сила тиску, тим швидше настають місцеві і загальні патологічні зміни в організмі, важче протікає синдром і гірше прогноз.

  • У ранньому періоді (1-3 доби після звільнення від компресії) у постраждалих в результаті тривалого масивного здавлення може розвинутися травматичний шок, швидко наростає гостра ниркова недостатність, набряк легенів та інші стани, що загрожують життю хворого. У випадках, коли поранених швидко витягли з-під завалів, а сила стискання була не дуже висока, стан їх в цей період може залишатися цілком задовільним (світлий проміжок). Але їх турбують сильні болі в пошкоджених кінцівках, вони залишаються набряклими, на шкірі можуть з’являтися бульбашки, чутливість порушена або відсутній зовсім.
  • Через три доби настає проміжний період синдрому тривалого здавлювання, який може тривати до 20 діб в залежності від тяжкості травми. Стан хворих погіршується, з’являються симптоми недостатності функцій різних органів, на перше місце виходить ураження нирок і розвивається гостра ниркова недостатність. Набряк пошкоджених кінцівок може наростати, можуть з’являтися осередки некрозу тканин, можливе приєднання інфекції. Це особливо небезпечно, так як на тлі поліорганної недостатності можливе швидке розвиток сепсису.
  • У пізньому періоді, який може тривати кілька місяців, відбувається відновлення функцій постраждалих органів, а також пошкодженої кінцівки. Протягом цього періоду можуть ускладнювати інфекційні ускладнення. З-за порушення трофіки на пошкоджених кінцівках можуть утворюватися тривало не загоюються рани, тому загроза розвитку інфекційних ускладнень залишається високою.
  • На жаль, відновлення функцій кінцівок можливо далеко не завжди. Лікарі постійно протягом усього терміну лікування оцінюють життєздатність пошкоджених тканин. Хворим на будь-якому етапі може знадобитися хірургічне лікування: видалення некротизованих ділянок м’язів, зшивання ушкоджених нервових стовбурів, в гіршому випадку – ампутація пошкодженої кінцівки.

    Важко виділити найбільш важливі етапи в наданні допомоги пораненим з синдромом тривалого здавлення. Однак дуже важливо якнайшвидше витягти потерпілих з-під завалів і доставити у медичні установи для надання кваліфікованої допомоги. Це може не тільки запобігти інвалідизацію поранених, але і врятувати їм життя.

    До якого лікаря звернутися

    При підозрі на синдром тривалого здавлення (наприклад, після важкого алкогольного сп’яніння) слід звернутися до травматолога. Додатково може знадобитися консультація анестезіолога, нефролога, дерматолога, кардіолога та інших фахівців, оскільки ця патологія призводить до поліорганної недостатності.

    Лікар-педіатр Е. О. Комаровський розповідає про синдром тривалого здавлювання:

    Тривале здавлення тканин. Травматична ампутація — Невідкладна допомога — Доктор Комаровський


    Watch this video on YouTube

    Фахівець клініки «Московський лікар» розповідає про синдром тривалого здавлювання:

    Синдром тривалого роздавлювання


    Watch this video on YouTube

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *