Саркома хребта і небезпеки, з нею пов’язані

Саркома хребта – захворювання, яке зустрічається надзвичайно рідко і має переважно злоякісний характер. Її дуже складно розпізнати за симптомами, діагностувати навіть за допомогою спеціальних медичних технологій і вилікувати.

Причини і симптоми саркоми хребта

Захворювання вкрай небезпечне і, незважаючи на те, що група пухлин такого характеру займає незначне місце в загальній системі онкологічних новоутворень, за відсотком смертності в результаті вона на другому місці після безпосередньо ракових захворювань.

Частіше і агресивніше всього саркома хребта протікає у дітей і підлітків, чий організм все ще знаходиться на стадії формування, та сполучнотканинні структури тільки ростуть. Більше схильні до хвороби юнаки і чоловіки.

Однозначної відповіді на те, внаслідок чого виникає саркома опорно-рухового апарату, немає. Підтверджені дані про вплив несприятливої генетики, в результаті чого захворювання схильні люди, в роду яких були близькі родичі з подібного типу захворюванням. Як правило, більшість видів сарком опорно-рухового апарату виникає саме у молодих людей, до тридцяти років, і тоді в більшості випадків провідну роль відіграє саме спадковість. У хворих старше цього віку, найімовірніше, захворювання розвинулося внаслідок травм хребта: переломи, забої хребетного стовпа.

А після 45 років мова може йти про доброякісної пухлини, яка при відсутності належного лікування розвинулася і переросла в саркому. Інший варіант, більш характерний для особи похилого віку, – це дегенеративно-дистрофічний процес або запалення хребетного відділу.

Симптоми саркоми хребта базуються на хворобливих відчуттях, які є першим сигналом для того, щоб звернутися за кваліфікованою допомогою фахівця. Про захворювання свідчать:

• м’язові спазми, біль та оніміння кінцівок;
• сильні болі в спині в районі хребта, які не слабшають, а тільки посилюються в положенні лежачи, болезаспокійливі засоби при цьому не дають ніякого ефекту;
• труднощі, що виникають при ходьбі через болі і слабкість мускулатури;
• відчуття холодних ніг, особливо, в пальцях;
• повний або частковий параліч;
• нетримання, липкість шкіри.

На симптоми і ступінь їх прояву впливає місце розташування пухлини, близькість з життєво важливими органами, стадія її розвитку, наявність чи відсутність метастазів. Крім того, важливе значення має локалізація новоутворення всередині або поза хребетного стовпа. У першому випадку ситуація складніша, оскільки вражений опорно-руховий апарат зсередини.

Що вражає хребетна саркома

У хворих молодого віку найчастіше діагностується саркома Юінга, яка вражає крижовий відділ. При цьому хвороба може поширюватися на хребці, тазостегнові кістки, ключиці і ребра. У пацієнтів різко знижується вага, спостерігається слабкість, стомлюваність, збільшуються лімфатичні вузли. Залежно від стадії, на якій хвороба виявиться, може бути шанс на повне одужання.

• Остеогенна саркома локалізується в кістковій тканині і зустрічається в половині всіх випадків. Рідко коли вражає жінок, у чоловіків розвивається в трубчастих кістках хребта.
• Хордома – пухлина, яка зустрічається виключно у чоловіків, переважно похилого віку. Однак розвиватись вона може більше десяти років, не подаючи жодних ознак. При виявленні зазвичай знаходиться вже в досить пізній стадії, бо лікується тільки хірургічним шляхом.
• Хондрогенная саркома базується в хрящовій тканині хребців і їх відростків крижового і поперекового відділів. В розвитку проходить три стадії диференціювання, на яких з різною силою проявляються симптоми і хворобливі відчуття. Може вражати довколишні біля пухлини тканини.

Діагностика та лікування захворювання

Як і інші пухлини, саркома хребта має первинний і вторинний характер. Первинний означає те, що пухлина розвинулася сама по собі, при вторинному ж вона стала наслідком поширення метастазів від іншого утворення – як саркоми, так і раку. Вторинна саркома набагато складніше піддається лікуванню, і прогноз у цьому випадку зазвичай несприятливий.

Виявити пухлина у хребті складно саме через її глибокого розташування. Рентгенографія показує вогнище ураження. Для уточнення діагнозу проводяться додаткові аналізи: МРТ і КТ, на яких вже видно пухлину як така. Ці дослідження дають можливість визначити точну локалізацію і розміри. Іноді може знадобитися сцинтиграфія.

При діагностиці саркоми обов’язковими є гістологічні дослідження – забір матеріалу за допомогою біопсії. Якщо є підозра на поширення метастазів, проводяться рентген і КТ грудної клітини головного мозку і всього скелета.

Обговорення подальшого плану лікування підходить за участю онколога, радіолога, нейрохірурга і хірурга. Часто оперативне втручання неможливе із-за величезного ризику зачепити сусідні тканини, пошкодити скелет і обмежити опорно-рухову функцію хворого частково або повністю.

Лікування включає в себе кілька методик, які спрямовані на зменшення й ослаблення пухлини. Для початку призначаються радіо — і хіміотерапія, на віддалені місця впливають за допомогою променевої терапії. Як правило, далі пересадка стовбурових клітин або кісткового мозку. Таке лікування при своєчасному зверненні дозволяє домогтися ремісії для 70% хворих. А якщо трансплантація буде успішною, у третини пацієнтів є шанс вилікуватися повністю, у цьому випадку прогноз життя становить близько семи років.

Якщо ж пухлина пустила метастази, які вже вразили внутрішні органи – легені, головний мозок, дісталися до серця, – шансів на одужання практично немає, можлива тимчасова ремісія і рецидиви, що майже напевно призведе до несприятливого результату.