Перелом основи черепа: симптоми, виживаність, наслідки

Переломи основи черепа відносяться до найбільш небезпечних і важких травм. Вони частіше спостерігаються у провідних активний спосіб життя людей молодого або середнього віку і неблагополучних у соціальному плані осіб. Ці травми становлять 4 % від загальної кількості ЧМТ (черепно-мозкових травм).

Причинами таких переломів можуть ставати прямі удари в нижню щелепу або по голові, дорожньо-транспортні пригоди, заняття спортом (особливо екстремальними видами), падіння з висоти, аварійні ситуації на виробництвах та ін У цій статті ми ознайомимо вас з різновидами, симптомами, способами надання долікарської допомоги, методами лікування та наслідками таких травм. Ця інформація буде корисна для вас, і ви зможете вчасно і правильно надати необхідну допомогу потерпілому, збільшуючи його шанси на сприятливий результат перелому.

Зміст

При таких пошкодженнях відбувається розлам потиличною, клиноподібною, решітчастою або скроневої кістки. Небезпека цих травм полягає не тільки в розломі кісток, але і високий ризик порушення цілісності поряд розташованих органів. Близьке розташування таких важливих для забезпечення життєдіяльності органів, як головний і спинний мозок, обумовлює зарахування таких переломів у список екстреного реагування, т. к. їх отримання практично завжди несе загрозу життю. Перелом основи черепа може бути самостійною травмою або поєднуватися з ушкодженнями кісток склепіння (приблизно в 50-60 % випадків).

Класифікація

За своїм характером переломи склепіння черепа розділяються на:

  • лінійні – розлом кістки являє собою тонку лінію і не супроводжується зміщенням уламків, такі травми найменш небезпечні, але можуть супроводжуватися появою епідуральних гематом і пошкодженням судин оболонок мозку;
  • розтрощення – при розломі формується кілька осколків, які можуть травмувати оболонки і тканини мозку (розтрощення мозку, субдуральні і внутрішньомозкові гематоми);
  • вдавлені – уламок вдавлюється (занурюється) в порожнину черепа і викликає такі ж ушкодження, як і осколковий перелом.

За місцем локалізації такі травми переломи поділяють на:

  • передньої черепної ямки;
  • середньої черепної ямки;
  • задньої черепної ямки.

За різними даними статистики в 50-70 % випадків відбуваються переломи у ділянці середньої черепної ямки. Залежно від характеру лінії розлому вони можуть бути поперечними, поздовжніми або косими.

Механізми ушкоджень

Переломи кісток основи черепа майже у всіх випадках супроводжуються розривом твердої оболонки мозку. При цьому відбувається сполучення порожнини рота, носа, придаткових пазух носа, середнього вуха і очниці з повітрям зовнішнього середовища. Воно може призводити до потрапляння мікробних агентів і інфікування тканин мозку, появі посттравматичної пневмоцефалии та закінчення спинномозкової рідини з вух та носа (вушної і назальної ликворее).

При переломах передньої черепної ямки відбувається крововилив у тканини окологлазничной клітковини («симптом окулярів» або «очі єнота»). При розломі продірявленій платівки та осередків гратчастої кістки через ніс може випливати спинномозкова рідина і в ряді випадків розвивається підшкірна емфізема.

При деяких переломах цієї частини черепа може відбуватися пошкодження зорового, окорухового і нюхового нервів. Такі травми можуть супроводжуватися супутніми травмами діенцефальних відділів мозку.


Симптоми

Вираженість і характер симптомів при переломах цієї частини черепа залежать від локалізації розлому і ступеня пошкоджень мозкових структур. У момент травми у потерпілого відбувається втрата свідомості. Її тривалість залежить від тяжкості ушкодження – вона може виражатися в короткочасному непритомності або тривалої комі. При формуванні внутрішньочерепної гематоми перед втратою свідомості може наступати короткочасний проміжок просвітлення, який не повинен прийматися за ознака легкої травми.

Загальними ознаками перелому основи черепа є наступні симптоми:

  • розпираючий головні болі, що виникають через прогресуючого набряку мозку;
  • «симптом окулярів»;
  • різний діаметр зіниць;
  • зіниці не реагують на світло;
  • блювання;
  • назальная або вушна ликворея (з домішками крові);
  • мимовільне сечовипускання;
  • порушення діяльності серця: уповільнення або прискорення пульсу, артеріальна гіпо — або гіпертензія, аритмії;
  • сплутаність свідомості;
  • збудженість або нерухомість;
  • порушення кровообігу і дихання (при здавленні стовбура мозку).

Переломи піраміди вискової кістки

Перелом піраміди скроневої кістки

При таких травмах розломи можуть бути поздовжніми, поперечними, діагональними і з отрывами верхівки. Поперечний перелом провокує параліч лицевого нерва, порушення в роботі вестибулярного апарату, повну втрату слуху і смаку. При поздовжніх розломах ушкоджується канал лицевого нерва, внутрішнє та середнє вухо. При цьому розвивається часткова втрата слуху, розрив барабанної перетинки, кровотеча і витікання спинномозкової рідини з вуха, крововилив в області скроневої м’язи і за вухом. При спробах повернути голову кровотеча стає інтенсивніше. Тому таким постраждалим категорично забороняється повертати голову.

Переломи передньої черепної ямки

Такі травми супроводжуються носовою кровотечею і назальної ликвореей. Через 2-3 дні з’являється «симптом окулярів». При розломах осередків гратчастої кістки розвивається підшкірна емфізема і на шкірі формуються бульбашки.

Переломи середньої черепної ямки

Такі травми супроводжуються розвитком односторонньої вушної ліквореї, що розвивається внаслідок розриву барабанної перетинки, і одностороннім кровотечею з вух. У постраждалого слух різко знижується або зникає повністю, в області скроневої м’язи і за вухом з’являються синці, порушуються функції лицьового нерва і смакові відчуття.

Переломи задньої черепної ямки

При таких розломах у потерпілого за одним або обома вухами з’являються синці, спостерігаються порушення функцій лицевого, відвідного і слухового нервів. У постраждалих порушується робота життєво важливих органів. При розривах або обмеженні каудальних нервів розвивається параліч язика, гортані і неба.

Перша допомога

Результат таких травм багато в чому залежить від правильності надання першої допомоги. При будь-якому підозрі на подібне пошкодження слід негайно викликати бригаду швидкої допомоги. Після цього необхідно проведення наступних заходів:

  • Потерпілого слід покласти на спину без подушки. Тіло необхідно знерухомити, зафіксувавши його верхню частину й голову.
  • Якщо потерпілий втратив свідомість, його слід покласти на спину, але з півобертом (підкласти валик із одягу під тулуб), а нахилити голову на бік для попередження захлебывания блювотними масами.
  • Обробити антисептиком рану на голові і виконати асептичну пов’язку зі стерильного бинта.
  • Зняти зубні протези, прикраси й окуляри.
  • Розстебнути утрудняти дихання і кровообіг одяг.
  • При відсутності дихальних порушень потерпілому можна дати прийняти Анальгін з Димедролом.
  • Прикласти до голови холод.

    • Після приїзду «Швидкої» і під час транспортування в лікувальний заклад виконуються наступні заходи:

  • Вводяться сечогінні засоби (Лазикс), препарати для підтримки серцевої діяльності (Сульфокамфокаин, Кордіамін) і розчин глюкози. При масивній кровотечі замість діуретика вводиться розчин Желатиноля або Поліглюкіну.
  • При ознаках дихальних розладів виконується інгаляція кисню через маску.
  • При появі рухового збудження вводиться Супрастин.
  • Застосування знеболюючих засобів може виконуватися з обережністю і тільки при відсутності масивних кровотеч і дихальних порушень. Використання наркотичних анальгетиків виключається, оскільки вони можуть провокувати розлади дихання.

    • До якого лікаря звернутися

    При підозрі на перелом кісток основи черепа необхідно викликати бригаду швидкої допомоги і доставити хворого в лікувальний заклад. Надалі йому буде потрібно лікування у нейрохірурга та консультації невролога, отоларинголога і окуліста. Для уточнення діагнозу призначається рентгенографія, КТ і МРТ.


    Діагностика

    При будь-яких черепно-мозкових травмах обов’язково проводиться обстеження, що дозволяє виявити переломи основи черепа. Лікарський огляд включає в себе:

    • огляд і опитування потерпілого;
    • з’ясування обставин травми;
    • неврологічне обстеження;
    • огляд зіниць;
    • виявлення наявності відхилення мови від середньої лінії і симетричності оскалу зубів;
    • дослідження пульсу.

    Після цього проводяться такі інструментальні дослідження:

    • рентгенографія черепа (знімки виконують у двох проекціях);
    • МРТ;
    • КТ.

    Лікування

    Лікування переломів основи черепа повинно проводитися в нейрохірургічному відділенні за участю невролога, окуліста та отоларинголога. На ранніх етапах для профілактики розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики широкого спектра дії, що виконується санація носоглотки і середнього вуха (у них закрапують антибактеріальні засоби). При розвитку гнійних процесів виконується додаткове ендолюмбального введення антибіотиків (в субарахноїдальний простір). Для цього можуть використовуватися Канаміцин, Мономіцин, Поліміксин або препарат, підібраний після аналізу (посіву) на визначення чутливості флори до того або іншого засобу. Матеріалом для такого аналізу може бути зразок спинномозкової рідини або виконаний зі слизової носа мазок.

    Подальша тактика лікування визначається тяжкістю перелому, воно може бути консервативним або хірургічним.

    Консервативна терапія

    Консервативні методи лікування можуть застосовуватися тільки при легких і середньо-тяжких травмах, при яких ликворея може усуватися без проведення операції.

    Хворому показано дотримання суворого постільного режиму з піднесеним становищем голови, перешкоджає виділенню ліквору. Для зменшення набряку хворому призначається дегідратаційних терапія. Для цього через кожні 2-3 дні проводиться люмбальна пункція (виведення спинномозкової рідини з проколу в області попереку) і виконуються введення в субарахноїдальний простір такого ж об’єму кисню (субарахноїдальні інсуфляції). Крім цього, для усунення набряків призначаються діуретичні засоби (Діакарб, Лазикс).

    Після виписки хворому рекомендовано обмеження фізичних навантажень на 6 місяців і диспансерне спостереження у невролога, ортопеда, окуліста та отоларинголога.

    Хірургічне лікування

    Показаннями до проведення нейрохірургічної операції є такі випадки:

    • наявність сдавлений або пошкоджень структур мозку;
    • наявність многооскольчатого перелому;
    • неможливість зупинки ліквореї з носа за допомогою консервативних способів;
    • рецидиви гнійних ускладнень.

    Перераховані вище випадки можуть нести пряму загрозу життю і усуваються тільки за допомогою хірургічної операції. Для її виконання здійснюється трепанація черепа. Після завершення втручання відкритий ділянку черепа закривається спеціальною платівкою або ділянкою раніше віддаленої кістки. Після таких операцій хворому потрібна тривала реабілітація, програма якої складається індивідуально.

    Наслідки

    Характер наслідків при переломах цієї частини черепа залежить від їх тяжкості, наявності гнійних ускладнень і супутніх захворювань. Наслідки таких травм можуть бути прямими або віддаленими.

    Прямі наслідки відбуваються під час травми. До них відносять:

    • освіта внутрішньомозкових гематом – невеликі скупчення крові здатні самостійно розсмоктуватися, а великі здавлюють тканини мозку і потребують хірургічного видалення;
    • пошкодження мозкових тканин – в залежності від локалізації таких ушкоджень може втрачатися зір, слух або відбувається порушення дихання;
    • гнійні ускладнення – патогенні мікроорганізми призводять до розвитку менінгіту, енцефаліту або утворення абсцесів.

    Віддалені наслідки таких травм розвиваються через деякий час після одужання. Зазвичай такий термін становить від кількох місяців до 5 років. Причиною їх появи стає неповне відновлення тканин мозку або формування рубців в області розлому, яке викликає здавлення судин і нервів. До віддалених наслідків відносяться наступні ускладнення:

    • епілептичні напади;
    • парези і паралічі;
    • виражена і неконтрольована мозкова гіпертензія (може призводити до інсульту);
    • енцефалопатія;
    • розлади психічних функцій.

    Прогнози

    Прогнози при переломах основи черепа багато в чому залежать від тяжкості травми, наявності гнійних ускладнень, супутніх захворювань та правильності надання долікарської допомоги. В залежності від цих показників частота летальних випадків становить 24-52 %.

    При одиничних тріщинах, переломах без ознак зсуву і розвитку гнійних процесів прогнози травм зазвичай сприятливі. За приєднання інфекцій в майбутньому у хворого можуть розвиватися енцефалопатії, эпиприпадки, часті головні болі і неконтрольована мозкова гіпертензія, що підвищує ризик виникнення інсульту.

    Переломи кісток основи черепа часто супроводжуються масивними крововтратами, які здатні призводити до летального результату у перші ж години після травми. В деяких випадках вони провокують наступ коми, має вкрай несприятливі прогнози. Згодом у таких хворих можуть розвиватися порушення розумової діяльності і життєво важливих функцій, що призводять до довічної інвалідності.

    Переломи основи черепа відносяться до вкрай важким і небезпечним травм. В таких випадках потерпілому надається негайна долікарська допомога, після якої він повинен в найкоротші терміни доставлятися в лікувальну установу (бажано в нейрохірургічне відділення). Залежно від тяжкості перелому визначається подальша тактика його лікування, яка може полягати у призначенні консервативної терапії або виконання хірургічної операції.

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *