Чума — хвороба минулого чи сучасності?

Чума є карантинної природно-осередковою хворобою, яка відрізняється сильною лихоманкою, важкою інтоксикацією, сепсисом і наявністю на тілі бубонної, тобто геморагічно-некротичних змін, що проходять в легенях, лімфатичних вузлах та інших органах. Збудником цього захворювання є нерухома паличка чуми, яка має боченкообразную форму. Чума належить до особливо небезпечних інфекцій. У природі вона зберігається з допомогою постійно виникають епізоотіям у гризунів, тобто в головних теплокровних господарів мікроба чуми, це ховрахи, бабаки та піщанки. Сама передача збудника відбувається від однієї тварини до іншого через бліх. А зараження людини відбувається контактним шляхом, наприклад при обробленні м’яса або при знятті шкури, після вживання вже заражених харчових продуктів, в результаті укусу бліх, а також повітряно-крапельним шляхом. Сприйнятливість у людини до цього захворювання дуже висока, а сам хворий стає небезпечним для оточуючих і особливо небезпечними стають хворі з легеневими формами хвороби.

Якщо заглибитися в історію, то людство ще не знало такої інфекційної хвороби, як чума, яка раніше призводила до величезних спустошень і смертності серед населення. Ще з давнини збереглися відомості про те, що епідемія чуми призводила до величезної кількості смертей. Зазначалося, що чума розвивалася в результаті контакту з хворими тваринами. Причому часом поширення чуми носило характер пандемії, де налічувалося три часі, це «юстинианова чума», «Велика» і «чорна чума», яка забрала 60 млн. життів.

Основні симптоми і перебіг чуми

Інкубаційний період захворювання триває 3-6 днів, а сама хвороба починається раптово з’явився з ознобу, а також стрімко піднімається температура тіла, що доходить до 40 С. надалі озноб змінюється жаром, запамороченням, сильним головним болем, нудотою, різкою слабкістю, блюванням та болем у м’язах. Крім цього, у хворого яскраво виражена інтоксикація організму, марення, спостерігаються часті порушення свідомості, галюцинації і спостерігається психомоторне збудження. Ще у хворого хитка хода, невиразна мова, а також спостерігається почервоніння кон’юнктиви і обличчя, його риси обличчя одутлість, загострені, з’являються темні кола навколо очей, а його особа набуває страдницький вираз, повне страху.

Крім цього, шкіра хворого гаряча і суха на дотик, по тілу обширні крововиливи, можлива петехіальний висип. Дуже швидко у таких хворих розвиваються симптоми ураження серцево-судинної системи, це глухість тонів, розширення меж серця, наростаюча тахікардія, аритмія, ціаноз, задышка уві сні і падіння артеріального тиску. У хворого чумою є характерний вид мови, тобто він потовщений, має кірки, тріщини і вкритий білим нальотом. Всі слизові порожнини рота дуже сухі, а мигдалини збільшені і мають виявлення, а на м’якому небі спостерігаються крововиливи. Якщо це важка форма хвороби, то у хворого починається блювота, має кавовий відтінок, у нього частий стілець, що має домішки крові та слизу.

Форми чуми

Розрізняють дві основні форми чуми, це легенева і бубонна. Якщо у хворого бубонна форма чуми, то у нього з’являється сильний біль в області лімфатичних залоз, які в подальшому збільшаться в розмірах, це відбувається найчастіше у пахвинних залозах, а також у шийних або пахвових. Якщо уражаються регіонарні лімфатичні залози, то це відбувається в місці укусу бліх. Там дуже швидко розвивається некротична геморагічне запалення. У підсумку залози спаюються не тільки з собою, але і з прилеглою до них шкірою, підшкірною клітковиною. В результаті утворюються великі бубони з гною. Шкіра хворого червоніє, лисніє, потім виявляється, а бубон розкривається назовні. А в самому геморагічному вміст залози присутня величезна кількість палички чуми.

Якщо у хворого легенева форма хвороби, у нього з’являються геморагічне запалення і некроз дрібних легеневих вогнищ. Надалі у пацієнта виникають сильні ріжучі болі в грудях, задишка, прискорене серцебиття, страх глибокого вдиху і марення. У нього з’являється кашель, має велику кількість в’язкої прозорої і склоподібної мокроти, яка потім стає рідкою, пінистої і іржавої. З перебігом хвороби біль у грудях тільки посилюється, а дихання починає слабшати. Для цього захворювання стають типовими загальні інтоксикації, розвиток інфекційного токсичного шоку, а також швидке погіршення стану. На жаль, прогноз важкий, так як без лікування смерть хворого настає вже на 3-5 день. А діагностика чуми заснована на епідеміологічних і клінічних даних, остаточний діагноз лікар ставить, враховуючи лабораторні дослідження.

Лікування і профілактика

В обов’язковому порядку хворі чумою підлягають госпіталізації, а основні принципи терапії включають комплексне застосування засобів патогенетичної, антибактеріальної та симптоматичної терапії. Хворому показане введення дезінтоксикаційних рідин, це гемодез, поліглюкін, реополіглюкін, плазма, неокомпенсан, розчин глюкози і сольові розчини. Для профілактичних заходів необхідно проводити боротьбу з гризунами і особливо з щурами, а також необхідно проведення попереджувальних заходів для завезення чуми з-за кордону.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *