Гіпокальціємія: симптоми, лікування

Стан, що характеризується зниженням в крові рівня загального кальцію менше 2,0-2,2 ммоль/л, а іонізованого (вільного) – менше 1,0-1,7 ммоль/л називають гіпокальціємією. Це обмінно-ендокринний синдром, що зустрічається при багатьох важких соматичних захворюваннях, важких травмах і після серйозних операцій.

Про причини і механізм розвитку гіпокальціємії, про симптоми, принципи діагностики і тактики лікування цього стану піде мова в нашій статті.

Зміст

Види

Розрізняють 2 варіанти цієї патології:

  • гіпокальціємію, що виникає із-за зниження в крові рівня паратиреоїдного гормону (паратгормону, гормону, синтезованого паращитовидными залозами);
  • гіпокальціємію, пов’язану з нечутливістю тканин організму до паратиреоидному гормону; зміст останнього в крові при цьому вище норми.

Причини і механізм розвитку

Рівень кальцію в крові – досить постійна величина. Регулюють його паратгормон, вітамін D і активні продукти його обміну. В залежності від вмісту в плазмі кальцію паращитовидні залози виробляють більшу або меншу кількість паратиреоїдного гормону.

Гіпокальціємія – не самостійна патологія, а симптомокомплекс, який розвивається при зниженні рівня в крові паратгормону, розвитку стійкості організму до його дії, прийом певних лікарських препаратів.

Зниження рівня кальцію в крові, пов’язане з низьким рівнем паратгормону (первинним гіпопаратиреозом), може мати місце в наступних ситуаціях:

  • недорозвинення паращитовидних залоз;
  • руйнування паращитовидних залоз метастазами, радіоактивним випромінюванням (зокрема, при проведенні променевої терапії), під час хірургічного втручання на щитовидній або паращитовидних залозах;
  • поразка паращитовидних залоз аутоімунним процесом;
  • зниження виділення паратгормону при зниженому рівні магнію у крові, гіпокальціємії новонароджених, синдромі голодних кісток (так називають стан після видалення паращитовидних залоз), дефекти гена паратиреоїдного гормону.

До гіпокальціємії на тлі високого вмісту в крові паратгормону призводять:

  • гіповітаміноз D при захворюваннях печінки, синдромі мальабсорбції, дефіциті харчування, надмірне перебування на сонці, гострої або хронічної недостатності функції нирок;
  • стійкість організму до вітаміну D при нормальному його надходження (у разі патології рецепторів до вітаміну D або дисфункції ниркових канальців);
  • нечутливість організму до паратгормону (при гіпомагніємії і псевдогіпопаратиреозі).

Прийом деяких лікарських препаратів також може обумовлювати розвиток гіпокальціємії. Такими є:

  • бісфосфонати і кальцитонін (пригнічують процеси виходу кальцію з кісток в кров);
  • донатори кальцію (фосфати, цитратная кров, що вводиться шляхом гемотрансфузій);
  • препарати, що впливають на обмін вітаміну D в організмі (антиконвульсанти, деякі протигрибкові засоби, зокрема, кетоконазол).

Рідше гіпокальціємію викликають:

  • генетичні захворювання паращитовидних залоз (ізольований гіпопаратиреоз, синдром ді Джорджі і Кенні-Кейффи, псевдогіпопаратиреоз типів Ia і Ib, гипокальциемическая гіперкальціурія і інші);
  • гіпервентиляція легенів;
  • масивний розпад злоякісної пухлини;
  • метастази остеобластів;
  • гостре запалення тканини підшлункової залози (панкреатит);
  • гострий рабдоміоліз (тяжка міопатія, що супроводжується руйнуванням міоцитів (клітин, з яких складаються м’язи));
  • стан токсичного шоку.


Симптоми

Якщо рівень кальцію в крові знижений незначно, зовнішні ознаки такого стану відсутні – воно протікає безсимптомно.

Один з симптомів гіпокальціємії — парестезії.

У випадках, коли кальцій, знижується нижче 2,0 ммоль/л, у хворого можуть виникнути такі симптоми:

  • раптові спазми гортані і бронхів (ларинго — і бронхоспазм);
  • неприємні відчуття, відчуття повзання мурашок, поколювання, оніміння в пальцях верхніх і нижніх кінцівок, навколо рота (цей стан носить назву «парестезії»);
  • симптом Труссо (при здавлюванні верхньої кінцівки манжетою тонометра її пальці трохи згинаються і приводяться до долоні);
  • симптом Хвостека (посмикування губ при постукуванні пальцем між кутом рота і виличної губою або попереду козелка вушної раковини);
  • судоми, тетанія;
  • екстрапірамідні гіперкінези (мимовільні рухи, зумовлені відкладенням кальцію в базальних гангліях) – дистонія, тремор (тремтіння), атетоз, тіки, міоклонія та інші;
  • розлади зору (прояв субкапсулярній катаракти).

Крім того, пацієнтів найчастіше турбують вегетативні розлади (відчуття жару, озноб, головний біль і запаморочення, серцебиття, задишка, біль, що коле, ниючого характеру в ділянці серця).

Хворі стають дратівливими і нервозні, у них знижується концентрація уваги і пам’ять, вони погано сплять і нерідко впадають у депресію.

Принципи діагностики

Процес постановки діагнозу включає в себе 4 обов’язкових наступних один за одним етапи:

  • збір скарг, анамнезу (історії) життя і захворювання;
  • об’єктивне обстеження пацієнта;
  • лабораторну діагностику;
  • інструментальну діагностику.

Зупинимося детальніше на кожному з них.

Збір скарг та анамнезу

Щоб наштовхнути лікаря на думки про гіпокальціємії, хворий повинен докладно описати, які симптоми його турбують, розповісти про те, коли, при яких умовах вони виникли і як проявляли себе до теперішнього часу. Також велике значення має інформація про інших захворюваннях пацієнта, особливо про генетичні патології, патології травного тракту, хронічної ниркової недостатності, катаракті. Необхідно згадати і про факти оперативних втручань, особливо масивних, щитовидної і паращитовидних залозах.

Об’єктивне обстеження

Уважний лікар зверне увагу на наявність у пацієнта судомних скорочень м’язів найрізноманітніших груп:

  • органів шлунково-кишкового тракту (проявляються порушеннями ковтання, блювотою, розладами стільця у вигляді діареї або запору);
  • скелетної мускулатури (фібрилярні їх посмикування, парестезії, тонічні судоми);
  • спазми гортані і бронхів (основний прояв – виражена задишка, задуха, що супроводжується ціанозом (посиніння) шкіри; цей діагноз можна встановити, лише заставши хворого під час нападу безпосередньо, а запідозрити – з його слів, за його описом.

Також будуть помітні порушення трофіки тканин: патологія зубної емалі, випадання волосся, передчасне посивіння і порушення їх зростання, ламкість нігтів, катаракта.

Методи лабораторної діагностики

Основний метод діагностики гіпокальціємії — визначення рівня кальцію в крові.

Щоб виявити гіпокальціємію, необхідно провести 2 дослідження: рівень у крові загального кальцію (аналіз повторюють 2-3 рази) та іонізованого (інакше – вільного) кальцію.

Вміст у крові загального кальцію знаходиться в прямій залежності від рівня в ній білка альбуміну. Саме тому при неможливості проведення вищезгаданого дослідження можна визначити концентрацію альбуміну і на підставі її розрахувати концентрацію кальцію. Виходять з того, що зниження рівня альбуміну на 10 г/л супроводжується зменшенням у крові рівня загального кальцію на 0,2 ммоль/л.

Якщо у хворого не виявлено хронічна ниркова недостатність, біліарний цироз печінки , гострий панкреатит відсутні, гіпокальціємія, найімовірніше, пов’язана з порушенням секреції паратгормону та/або нечутливістю тканин організму до нього. Також причиною можуть виявитися дефіцит вітаміну D і порушення його обміну.

Щоб діагностувати патологію, наслідком якої є гіпокальціємія, пацієнтові призначають такі дослідження:

  • біохімічний аналіз крові на вміст у ній креатиніну, сечовини, АсАТ, АлАТ, білірубіну, амілази, фосфату і магнію;
  • аналіз крові на вміст у ній паратиреоїдного гормону;
  • аналіз крові на вміст у ній різних форм вітаміну D (кальцидиола, кальцитріолу).

Інтерпретація результатів

  • Рівень магнію в сироватці крові визначають всім хворим, страждаючим гіпокальціємією неясної етіології, оскільки гіпомагніємія також може спровокувати розвиток дефіциту кальцію. Як правило, це стан діагностується в осіб із синдромом мальабсорбції або зловживають алкогольними напоями.
  • Зниження концентрації фосфату в крові може стати наслідком нестачі в їжі фосфату, зниженого надходження в організм вітаміну D патології обміну останнього в організмі. Гіперфосфатемія у поєднанні з гіпокальціємією за умови відсутності ознак хронічної ниркової недостатності і розпаду тканин свідчать про гіпо — або псевдогіпопаратиреозі.
  • У осіб, які страждають гіпопаратиреозом, рівень паратгормону в крові знижений. Збільшується його вміст при порушенні обміну вітаміну D, псевдогіпопаратиреозі або хронічній недостатності функції нирок.
  • Рівень кальцидиола нижче норми в поєднанні зі зниженим вмістом в крові кальцію і фосфатів, як правило, свідчить про дефіцит або зниження всмоктування в організмі вітаміну D. Також це може бути наслідком терапії антиконвульсантами, ознакою деяких спадкових хвороб і нефротичного синдрому.
  • Якщо концентрація кальцидиола знаходиться в межах або вище норми, а кальцитріолу – знижена, слід подумати про хронічної ниркової недостатності або про рахіті типу I, що виникає при резистентності (нечутливості) тканин до вітаміну D.
  • Знижений рівень кальцитріолу в осіб, які страждають гіпопаратиреозом.
  • Дуже високий вміст в крові кальцитріолу дозволяє запідозрити спадкову форму вітамін D3-резистентного рахіту типу 2.

Методи інструментальної діагностики

Щоб остаточно з’ясувати, яке захворювання викликало гіпокальціємію, проводять:

  • рентгенографію кісток (якщо лікар підозрює у пацієнта остеомаляція (розм’якшення кісток) або рахіт);
  • денситометрію (визначення мінеральної щільності кістки; виявляє остеопороз і дозволяє оцінити динаміку захворювання в процесі лікування);
  • комп’ютерну томографію головного мозку (щоб підтвердити або виключити звапніння базальних ядер).


Тактика лікування

Пацієнти, у яких рівень кальцію в крові становить 1,9 ммоль/л і нижче, гостро потребують надання їм невідкладної медичної допомоги. Тактика лікування залежить від вираженості симптомів нервово-м’язової збудливості і від реакції організму хворого на проведені терапевтичні заходи.

Невідкладна допомога хворому

Йому можуть бути призначені:

  • повільне введення у вену розчину глюконату кальцію, розведеного глюкози або у фізіологічному розчині; якщо протягом півгодини після вливання стан хворого не поліпшується, його повторюють;
  • введення глюконату кальцію, розведеного у фізіологічному розчині, внутрішньовенно крапельно; цю маніпуляцію проводять при неефективності заходи, описаного пунктом вище;
  • вітамін D;
  • внутрішньовенне струминне, потім краплинне введення сульфату магнію; його проводять, якщо у хворого поряд з гіпокальціємією має місце зниження вмісту магнію в крові; нормалізувати останній важливо до того, як рівень кальцію прийде в норму.

Немедикаментозне лікування

Воно включає в себе:

  • раціон з достатнім вмістом кальцію (1500-2000 мг на добу);
  • часте і тривале перебування на сонці (більш півгодини на добу);
  • відмова від застосування сонцезахисних кремів (тих, які захищають шкіру від впливу ультрафіолету).

Медикаментозне лікування

Особи, які страждають гіпопаратиреозом, повинні протягом тривалого часу отримувати терапію препаратами вітаміну D і солями кальцію. При цьому щоб не допустити утворення конкрементів у нирках і гіперкальціурії, кальцій крові важливо підтримувати не на максимальну, а лише на нижній межі нормальних значень.

До препаратів вітаміну D відносяться альфакальцидиол, кальцитріол, ергокальциферол, холекальциферол.

Якщо гіпокальціємія є наслідком дефіциту магнію, хворому призначають внутрішньовенно або всередину магнію сульфат, а також солі кальцію та препарати вітаміну D.

На тлі проведеного лікування необхідно:

  • 1 раз в 3-6 місяців проводити контрольне дослідження рівня в крові іонізованого та загального кальцію (щоб підтримувати його на нижній межі норми);
  • 1 раз в 12 місяців вимірювати рівень в крові кальцидиола та/або кальцитріолу;
  • 1 раз в півроку вимірювати концентрацію паратгормону в крові (рівень його повинен нормалізуватися тоді, коли прийде в норму вміст вітаміну D);
  • також 1 раз в півроку дослідити добове виділення з сечею кальцію та креатиніну, визначати рівень цих речовин в крові (проводиться з метою контролю токсичності лікування; при добовій екскреції кальцію більше 300 мг/дл дози препаратів повинні бути відкориговані або вирішено питання про доцільність подальшого прийому деяких з них).

Висновок

Зниження рівня в крові кальцію може супроводжувати ряд досить серйозних захворювань і проявлятися симптомами, які навіть можуть бути небезпечні для життя хворого. У деяких випадках цей стан вимагає надання хворому невідкладної медичної допомоги, в інших – тривалого прийому вітаміну D і препаратів кальцію, в третіх – відмова від прийому деяких лікарських засобів.

Гіпокальціємія, навіть безсимптомна, виявлена випадково, вимагає проведення повторного аналізу і подальшого всебічного обстеження пацієнта. Пам’ятайте: краще проявити зайву пильність і переконатися, що людина здорова, ніж вчасно не діагностувати серйозну патологію. Адже правильний діагноз – запорука успішного лікування, яке, безсумнівно, призведе до поліпшення стану і самопочуття хворого.

До якого лікаря звернутися

Лікуванням порушень обміну речовин, пов’язаних з нестачею кальцію в крові, займається лікар-ендокринолог. Враховуючи часте ураження периферичних нервів і м’язів, що проявляється судомами, пацієнту показана консультація невролога. Поява катаракти — показання для лікування в офтальмолога. Гіпокальціємія може бути симптомом ниркової недостатності, при підозрі на цей стан необхідно обстеження нирок у нефролога.


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *