Як виховати успішну дитину

Виховання успішної людини – завдання непросте, тим більш складно виховувати власну дитину, коли сам далекий від досконалості. І потім, поняття про успіх у всіх різняться. Часто батьки хочуть виростити успішного дитини, а на ділі виходить те, що вони реалізують у власному чаді мрії, не втілилися в життя.

Успішним може бути лише та людина, яка досягає поставлених цілей і відчуває себе щасливим. Жодна дитина не виросте задоволеним життям, собою і оточуючими, якщо нав’язувати йому свої погляди на життя.

Отже, як виростити успішного дитини, і чи можливо це в принципі? Деякі батьки помиляються щодо того, що успіх визначається розумовими здібностями дитини. Так, бути допитливим, кмітливим і розумним добре, але це зовсім не гарантує успіху в дорослому житті. Навіть в дитинстві у дитини можуть бути проблеми з однолітками, вихователями та вчителями, при цьому малюк може похвалитися розумом і вражати швидкістю рахунку.

Набагато важливіше навчати дитину побутовим навичкам, а саме:

• самообслуговування і самостійності,
• вміння вирішувати спори і конфліктні ситуації,
• контролювати власні почуття,
• володіти співчуттям і співпереживанням,
• адекватно оцінювати ситуацію.

Зізнаємося, не всі дорослі здатні впоратися з такими завданнями, і якщо батьки самі відчувають труднощі в повсякденному житті і не демонструє лідерських якостей, то дитині важко буде стати іншим.

Формули можна вивчити, кругозір можна розширити за допомогою книг та інтернету, а ще можна навчити дитину танцювати, малювати, моделювати, конструювати і т. д. Але хіба все це робить дитину успішною? Звичайно, батьки повинні займатися малюком з перших днів життя і робити його дозвілля максимально різноманітним, але все це в другу чергу. В першу чергу дитину потрібно чути, розуміти і любити.

Вчимося любити правильно

Як виростити успішного дитини, якщо батьки не готові до поразок і провалів власного чада? Мабуть, у такій сім’ї ні розуму, ні таланту, ні просто щасливої людини виростити не вдасться. Батьки, які прагнуть виховати надлюдини, будуть чекати постійних підтверджень того, що їх чадо успішніше і краще інших. В іншому випадку вони будуть розчаровані. І тоді дитина буде відчувати себе постійно винним, або звинувачувати всіх за те, що його обійшли, виявилися кращими, несправедливо і нечесно випередили.

Дитина буде успішним у тому випадку, якщо він буде впевнений у своїх силах і стане робити те, що йому подобається. Діти в молодшому віці зазвичай так і роблять, але вже в школі і навіть у дитячому садку дитині починають нав’язувати певні правила гри. Йому розповідають, чим він повинен займатися, а чим ні, оскільки це не відповідає його віку, статусу або статевої приналежності. Так у дитини формується система хибних цінностей. Його вчать бути успішним у тому, чого йому не хочеться, відповідно ефективність з кожним разом буде падати. Звідси і невміння зосередитися, млявість, небажання спілкуватися з друзями і навіть навмисна конфліктність.

Люблячі батьки, які хочуть виростити успішного дитини, повинні відмовитися від власних ідеалів і прагнень. Всі ми знаємо, що в своїх дітях ми хочемо бачити те, чого не встигли досягти самі. Багато з нас пам’ятають, чим це все закінчилося і як тяжко було нам в дитинстві, коли батьки вимагали того ж. Необхідно навчитися чути дитину, тоді вдасться вчасно виявити її таланти, інтереси, фізичні та інтелектуальні можливості. В принципі, неуспішних або нещасливих дітей немає взагалі. Є батьки, які вимагають від дитини неможливого, а потім явно або приховано звинувачують його в неспроможності.

Зараз батькам пропонується дуже багато навчальних програм для раннього читання, рахунку, вивчення іноземної мови. Але все це принесе користь лише в тому випадку, коли батьки відмовляться від таємної мрії виростити вундеркінда і просто будуть займатися зі своєю дитиною з єдиною метою – допомогти, а не нав’язати.

Секрети успішного виховання дитини

Перед тим як почати займатися з дитиною, батькам слід самим підготуватися. Всі заняття повинні бути регулярними, валити на втому, поганий настрій або просто небажання займатися не можна. У віці трьох років з дитиною можна і потрібно займатися збиранням пазлів, розгадуванням простих головоломок, листом, примітивною геометрією.

Навчання обов’язково повинно бути веселим і різноманітним. Не варто виконувати монотонну роботу. Нехай сьогодні маля виконає одне завдання з зошита з прописами, потім заспіває пісеньку чи повторить за мамою кілька нот на піаніно, намалює картину фарбами. Діти дуже люблять клеїти аплікації і збирати вироби з підручних матеріалів. Це відмінно розвиває мислення і творчі задатки, тренує дрібну моторику.

Сьогодні нескладно знайти готові програми для домашнього навчання, куди будуть включені не тільки вправи на логіку, тренування листи або пам’яті. Можна включити дитині відеоуроки ритміки, танців, гімнастики. Однак головне навчання полягає не в цьому.

Для формування повноцінної особистості дитині потрібні не уроки за письмовим столом, а живе спілкування з друзями, старшими, тваринами і молодшими дітьми. Так дитина навчається розв’язувати конфлікти, співчувати, брати на себе відповідальність. Ізольоване виховання менш ефективно, ніж навчання в соціумі. Чомусь деякі батьки сьогодні прагнуть захистити дитину від, як їм здається, негативного впливу ззовні. Щоб дитина не набрався чого зайвого, треба самим стати зразком для наслідування, тоді нести в будинок «бруд» дитині не захочеться. Більш того, бачачи на контрасті, що таке добре і погано, дитина швидше зрозуміє, як потрібно поводитися, а яка поведінка є неприйнятною.

Типові помилки батьків

Відомо, що похвала – кращий засіб для мотивації дитини. Але іноді батьки перегинають палицю і починають робити вже зовсім неприпустиме – порівнювати свою дитину з іншими. Це погано, незалежно від того, на чию користь йде порівняння. Якщо дитина краще, ніж Маша або Ваня, значить, у нього поступово буде формуватися почуття переваги. Якщо ж він в очах батьків гірше, то почнуть з’являтися комплекси. І те, і інше не дозволить сформуватися врівноваженою, успішної і зрілої особистості.

Є ще один момент, яким частенько грішать батьки, – поспішають вирішити все за свою дитину. Це стосується як складного прикладу з математики, так і конфлікту з іншими дітьми. Дозвольте дитині розібратися з проблемою самостійно, а якщо він не впорається, то сам звернеться за допомогою. Тільки не треба коментувати ситуацію фразами подібного роду: «я ж казав, що ти не впораєшся, треба було мені відразу тобі допомогти». Це точно відіб’є у дитини бажання виконувати роботу самому.

І ще раз про систему заохочень: похвала повинна бути співмірною зробленого вчинку. Якщо однорічний малюк робить перший крок і йому за це аплодують, то це нормально. Якщо ж хвалити за вміння ходити 3-річної дитини, то це вже буде дивно. Батьки повинні мотивувати своє чадо на нові звершення, а не заохочувати за те, що дитина виконує автоматично і без зусиль.