8 хвороб, про які розкаже ваше волосся

Стан нашої зовнішності може вказувати на наявність багатьох захворювань. Одним з таких «сигналізаторів» про неполадки в роботі внутрішніх органів або систем можуть ставати наші волосся. На думку багатьох вчених, за станом волосся можна судити про більшості показників нормального функціонування організму.

У цій статті ми ознайомимо вас з 8 захворюваннями, про яких розкажуть ваші волосся. Ця інформація допоможе вам вчасно прийняти рішення про необхідність звернення до лікаря, і ви зможете розпочати ефективне лікування захворювання.

Зміст

• 1 Ознака №1 – гіпотиреоз і погіршення стану волосся
• 2 Ознака №2 – цукровий діабет і випадання волосся
• 3 Ознака №3 – псоріаз і утворення кірок на шкірі голови
• 4 Ознака №4 – андрогенна алопеція і залисини
• 5 Ознака №5 – себорейний дерматит і наліт, схожий на лупу
• 6 Ознака №6 – стрес і рання сивина
• 7 Ознака №7 – залізодефіцитна анемія і випадання волосся
• 8 Ознака №8 – стригучий лишай і облисіння

Ознака №1 – гіпотиреоз і погіршення стану волосся

Гіпотиреоз – це захворювання щитовидної залози, яке супроводжується зниженням рівня вироблення її гормонів, що впливають на обмінні процеси і функціонування багатьох органів і систем. При цьому порушення структура волоса змінюється і хворий зауважує, що у нього не в кращу сторону почала змінюватися зачіска.

Недостатній рівень гормонів щитовидної залози призводить до таких змін у стані волосся:

• витончення волосся;
• тьмяний колір;
• втрата пружності;
• обсяг стає меншим за стоншування волосяних стрижнів;
• інтенсивного випадання не відзначається.

Порушення в роботі щитовидної залози впливають на стан волосся

Крім проблем з волоссям, у хворого з’являється ряд інших симптомів гіпотиреозу:

• сонливість;
• набряклість;
• погіршення пам’яті та уваги;
• поява нічим не обґрунтованою втоми;
• істотне випадіння брів;
• сухість шкіри;
• підвищення ваги;
• уповільнений пульс;
• непереносимість холоду або жару;
• порушення менструального циклу або зниження лібідо і потенції;
• запори.

Вираженість цих ознак гіпотиреозу залежить від рівня зниження тиреотропних гормонів.

Для постановки діагнозу та визначення тактики подальшого лікування хворому можуть призначатися такі методики обстеження:

• огляд у ендокринолога;
• аналіз крові на рівень гормонів щитовидної залози;
• УЗД щитовидної залози;
• біохімічний аналіз крові;
• сцинтиграфія щитоподібної залози;
• тонкоголкова пункційна біопсія з наступним гістологічним аналізом.

УЗД щитовидної залози — інформативна процедура

Обсяг обстеження визначається індивідуально для кожного пацієнта, і в залежності від отриманих даних лікар складає план лікування і подальшого диспансерного спостереження. Основна мета терапії гіпотиреозу спрямована на заповнення нестачі гормонів. Для цього хворому може рекомендуватися спеціальна дієта, прийом йодовмісних і гормональних препаратів. Дотримання рекомендацій лікаря дозволяє повністю усунути всі симптоми, і хворий не тільки зможе відновити нормальний стан волосся, але і зупинити розвиток захворювання, яке при відсутності лікування може призводити до тяжких ускладнень.

Ознака №2 – цукровий діабет і випадання волосся

Цукровий діабет першого або другого типу супроводжується цілим рядом деструктивних змін у тканинах і органах, які призводять до порушення функціонування багатьох систем організму. Найбільш підступний другий тип цього захворювання. При цукровому діабеті можливо випадання волосся, а при тяжкому перебігу на голові можуть з’являтися залисини. При прогалинах можливість відновлення волосяного покриву буде залежати від ступеня пошкодження волосяних фолікулів.

Причиною випадіння волосся при цукровому діабеті є порушення кровообігу шкіри голови. Високий рівень цукру призводить до погіршення стану судин, і вони не можуть постачати необхідну кількість крові, що несе необхідні поживні речовини, до коріння волосся на певній ділянці голови. У результаті в цих вогнищах волосяні стрижні починають випадати, а при значній нестачі притоку крові відбувається відмирання волосяних фолікулів, що приводить до утворення ділянок облисіння. Крім цього, порушення притоку крові до шкіри голови призводить до витончення волосся і погіршення їх зовнішнього вигляду – вони стають тьмяними і нееластичними.

При цукровому діабеті волосся сыпадают

Німецькі лікарі встановили цікаву закономірність між ризиком появи цукрового діабету і сивиною. Для дослідження було підібрано дві групи людей середнього віку. У випробовуваних першою була сивина на голові, але брови залишалися природного кольору, а у осіб з другої – сиве волосся були і на голові, і в бровах. Серед осіб першої групи цукровий діабет виявлявся у 75%, а у другій – тільки у 14%. Точного пояснення даного явища вчені поки дати не змогли, але така закономірність дозволяє робити припущення про те, що підвищення рівня цукру в крові може ставати причиною появи сивини, не супроводжується посивінням брів.

Випадання волосся у вогнищах з можливим утворенням залисин при цукровому діабеті супроводжується такими ознаками цього захворювання:

• часте сечовипускання;
• відчуття спраги;
• часте відчуття голоду;
• швидка втомлюваність;
• свербіння в області промежини;
• мерзлякуватість кінцівок;
• погіршення гостроти зору та ін.

При появі цих симптомів необхідно звернутися до лікаря-ендокринолога або терапевта. Доктор призначить ряд діагностичних обстежень:

• пероральний тест до глюкози;
• біохімічний аналіз крові на рівень глюкози;
• аналіз сечі на цукор;
• загальний аналіз сечі;
• УЗД підшлункової залози та інших органів.

Тактика лікування захворювання визначається залежно від показників результатів діагностичного обстеження. Випадання волосся при цукровому діабеті може припинятися дерматологічним лікуванням, але повна зупинка облисіння і стабілізація загального стану хворого можлива тільки при проведенні регулярного лікування основного захворювання, спрямованого на нормалізацію рівня цукру в крові. Для цього хворому призначаються цукрознижувальні препарати, дієта і симптоматичні засоби. Для прискорення відновлення волосся основний курс лікування доповнюється місцевим лікування волосся і шкіри голови за допомогою засобів поліпшують кровообіг і зміцнюють кровоносні судини.

Ознака №3 – псоріаз і утворення кірок на шкірі голови

Псоріаз – це хронічне захворювання шкірних покривів, що в 25% випадків починає проявлятися саме на волосистої частини голови. Причина його виникнення поки не до кінця вивчена і зараз існують припущення про його аутоімунної природи. При розвитку псоріазу на шкірі голови з’являються щільні утворення – спочатку шкіра голови червоніє, а потім починає покриватися товстими кірками.

Неприємна хвороба — псоріаз волосистої частини голови

Вогнища ураження захоплюють певні ділянки волосистої частини голови. У більшості випадків вони з’являються на лінії росту волосся над вухами, потилиці, лоба, задній стороні шиї або в характерних місцях проділів. Злущувані при псоріазі кірки не схожі на лупу. Вони являють собою білясті пластівці, і неакуратне розчісування волосся призводить до того, що шкіра під вогнищами ураження запалюється ще більше і загоєння відбувається більш повільно.

При запаленні більш глибоких шарів шкіри голови можливе ураження запальним процесом волосяних фолікулів. У таких випадках, крім вогнищ ураження шкіри, псоріаз може викликати випадання волосся. Тотального облисіння цей процес не викликає, і в більшості випадків після курсу лікування волосся починають відновлюватися.

Лікар розбереться з причинами проблем

При появі ознак псоріазу необхідно звернутися до лікаря-дерматолога. Діагностика цього захворювання зазвичай обмежується проведенням огляду вогнищ ураження шкіри та виявлення типових ознак псоріатичної тріади – стеаринова пляма, термінальна плівка і точкове кровотеча. При необхідності хворому можуть призначатися такі методики обстеження як біохімічний аналіз крові або біопсія шкіри.

Для усунення проблеми появи лусочок на шкірі голови або випадання волосся хворому призначається лікування, спрямоване на усунення псоріазу. Терапія цього захворювання повинна починатися вчасно, оскільки при її відсутності вогнища ураження можуть поширюватися далеко за межі волосистої частини голови. До складу комплексного лікування включають препарати для внутрішнього і зовнішнього застосування. Ними можуть бути наступні препарати:

• кортикостероїди;
• загальнозміцнюючі препарати;
• гепатопротектори;
• седативні засоби;
• вітамінні препарати: вітамін А, В, нікотинова і фолієва кислота;
• Пірогенал;
• зовнішні препарати на основі дьогтю, нафталана, оксиду цинку і саліцилової кислоти.

Лікування доповнюється фізіотерапевтичними процедурами, дієтою та санаторно-курортним лікуванням.

Ознака №4 – андрогенна алопеція і залисини

Андрогенна алопеція є дерматологічним захворюванням, яке супроводжується підвищеним випаданням волосся, викликаним зміною регуляції нормального функціонування волосяного фолікула активними формами тестостерону. Це захворювання може розвиватися як у чоловіків, так і у жінок.

Залисини бувають як у чоловіків, так і у жінок

Причиною його виникнення стають різноманітні гормональні розлади, викликані захворюваннями внутрішніх органів або спадковими патологіями. У жінок розвиток андрогенної алопеції частіше пов’язано з відносним підвищенням рівня тестостерону, викликаним гінекологічними проблемами або віковими змінами під час менопаузи. А у чоловіків – спадковими причинами.

Крім цього, викликати розвиток андрогенної алопеції можуть такі захворювання та стани:

• пухлини, що виробляють тестостерон;
• прийом деяких лікарських засобів;
• часті стреси;
• патології сечової системи;
• інфекційні та хронічні захворювання;
• патології органів травлення;
• нераціональне харчування;
• шкідливі звички та ін.

При андрогенній алопеції волосся починають випадати дифузно – більшою мірою на лобно-тім’яної області. У жінок вони залишаються на всій поверхні голови, але саме характерною для цього типу облисіння області їх стає менше. А у чоловіків облисіння відбувається таким чином, що на голові з’являється підковоподібна лисина, а в області скронь і потилиці волосся залишаються.

Додатковими ознаками, що вказують на розвиток андрогенної алопеції, є симптоми основних захворювань, що призвели до зміни рівня тестостерону. Для діагностики цієї дерматологічної хвороби та усунення її причин лікар може призначити ряд досліджень для виявлення ендокринної патології яєчників, гіпофіза або надниркових залоз.

Лікар призначить аналізи

Загальний план обстеження пацієнта може включати в себе такі методики:

• загальний аналіз крові;
• аналіз крові на рівень гормонів щитовидної залози;
• аналіз крові на рівень чоловічих або жіночих статевих гормонів;
• аналіз крові на сифіліс;
• імунологічний аналіз крові на В і Т-лімфоцити.

Спеціальний план обстеження стану волосся може включати в себе такі методики:

• мікроскопія волосяних стрижнів;
• мікроскопія лущення голови;
• біопсія ділянки шкіри голови з наступним иммунофлуорисцентным і мікроскопічним дослідженням;
• проба з протягуванням волоса.

Для лікування андрогенної алопеції застосовуються препарати для лікування основного захворювання, що викликало алопецію, і засоби для місцевого лікування (препарати і фізіопроцедури). Крім цього, хворим рекомендується дотримуватися дієти, спрямовану на поліпшення росту волосся. При безповоротної втрати волосся можливе проведення операцій з трансплантації власних або штучних волосся.

Ознака №5 – себорейний дерматит і наліт, схожий на лупу

Себорейний дерматит є дерматологічним захворюванням, вызывающимся підвищеним виділенням шкірного сала і запалення шкірних покривів. При цій патології на шкірі голови з’являються почервоніння, які починають лущитися.

Ділянки себорейного дерматиту можуть зливатися між собою і поширюватися на інші ділянки тіла. Шкіра в осередках ураження жирна, і лусочки лущення утворюють наліт, схожий на лупу. Згодом такі ділянки жирного нальоту можуть призводити до випадання волосся, оскільки вони погіршують дихання шкіри голови і волосяні фолікули недоотримують достатньої кількості кисню. Вогнища можуть свербіти, а при розчухуванні доставляти хворому хворобливі відчуття печіння.

Себорейний дерматит можна вилікувати

Причиною розвитку цього захворювання можуть ставати найрізноманітніші збої у функціонуванні організму, що призводять до підвищеної сальності шкіри. Раніше передбачалося, що захворювання провокується ліпофільним дрожжеподобным грибком Malassezia (або Pityrosporum ovale), але суперечки про першопричину цієї дерматологічної патології тривають і понині.

Для діагностики себорейного дерматиту хворому необхідно звернутися до дерматолога або трихолога. Після проведення дерматоскопії шкіри, выявляющей запальну реакцію, надлишок жиру і гиперкаратоз епітелію, хворому призначається спектральний аналіз волосся. Для виключення інших дерматологічних захворювань проводяться зіскрібки на грибки, а у дітей виключається атопічний дерматит. Після підтвердження діагнозу виконуються обстеження, що дозволяють встановити справжню причину надлишку шкірного сала: аналізи крові на гормони, клінічні та біохімічні аналізи.

Терапія себорейного дерматиту повинна бути комплексною. Вона включає в себе призначення місцевих препаратів для лікування шкіри, дієти, підбір засобів для догляду і ліків для терапії основної патології, викликала підвищене вироблення шкірного сала.

Ознака №6 – стрес і рання сивина

У більшості випадків перші поодинокі сиве волосся з’являється у віці 35-40 років. При їх більш ранню появу трихологи говорять про ранньої сивини. Крім різних захворювань і прийому лікарських препаратів, однією з причин такого явища, як знебарвлення волосся може ставати сильний нервовий стрес. При такому інтенсивному нервовому напруженні в кров виділяється велика кількість адреналіну. Цей гормон здатний порушувати взаємозв’язок між меланіном (барвним пігментом, що знаходяться в стержні волоса) і білковою структурою волоса. Крім цього, спазм судин при нервовому напруженні призводить до руйнування меланоцитів.

Рання сивина виникає від стресу

В результаті такі механізми стресу призводять до знебарвлення волосся. Нервове потрясіння здатне не тільки викликати появу сивини, але і приводити до випадання волосся. В результаті такого поєднання знебарвлені волосяні стрижні стають більш помітними.

При появі ранньої сивини після сильного нервового потрясіння необхідно пройти курс лікування стресу, оскільки його наслідки можуть призводити до розвитку різних захворювань і подальшого погіршення зовнішнього вигляду волосся. Крім цього допомогти вирішити проблему з зовнішнім виглядом зачіски допоможуть різні процедури фарбування (тонування, мелірування, блондування) та стрижки, проведені в умовах салону.

Ознака №7 – залізодефіцитна анемія і випадання волосся

Залізодефіцитна анемія, супроводжується зниженням рівня заліза в крові (більшою мірою в гемоглобіні), може мати наслідком втрату волосся. Призводити до її розвитку можуть найрізноманітніші чинники, стани і захворювання. Це хвороба крові може викликатися вегетаріанством, неправильним складанням меню (повішене вміст вуглеводів і жирів), кровотечами, зниженням активності ферментів, що беруть участь в перенесенні заліза, операції за повного чи часткового видалення кишечника або шлунка, хронічний панкреатит, рак шлунка, целіакія, ентеропатії та ін.

Волосся починають випадати при анемії

При легких ступенях залізодефіцитної анемії волосся можуть випадати. Цей симптомом захворювання крові проявляється при значному і тривалому дефіциті заліза. Волосся стоншуються і починають випадати трохи більше, ніж в нормі. Відновлення обсягу втрачених волосся при залізодефіцитній анемії завжди тривалий процес, оскільки лікування основного захворювання займає близько 3-12 місяців.

Залізодефіцитна анемія супроводжується такими симптомами:

• блідість;
• загальна слабкість;
• запаморочення;
• шум у вухах;
• задишка;
• миготіння мушок перед очима;
• тріщини в куточках рота та ін.

Для виявлення нестачі заліза в крові слід звернутися до лікаря терапевта або гематолога. Крім загального огляду, лікар призначить ряд додаткових досліджень для виявлення залізодефіциту і визначення причин, що його викликають.

У план діагностичного обстеження для виявлення залізодефіцитної анемії можуть включатися наступні процедури:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• пункція кісткового мозку;
• трепанобіопсія.

Додаткові методики діагностики для виявлення причини анемії визначаються індивідуально для кожного пацієнта залежно від його скарг і результатів огляду і аналізів. Лікування залізодефіцитної анемії завжди має бути комплексним, інакше відновлення волосся буде носити тимчасовий характер, а захворювання буде рецидивувати. Крім усунення викликали анемію причин, лікування повинно бути спрямоване на заповнення нестачі заліза. Для цього хворому призначається дієтотерапія і препарати заліза у вигляді таблеток або ін’єкцій.

Ознака №8 – стригучий лишай і облисіння

При такої хвороби може знадобитися системний прийом препаратів

Стригучий лишай відноситься до високо заразним захворюванням грибкового походження. Він може супроводжуватися ураженням шкіри, волосся і нігтів. При ураженні волосистої частини голови на шкірі утворюються вогнища округлої форми. В цих ділянках волосся починає рідшати, а кількість таких вогнищ може бути різним – від одного до декількох.

В зоні ураження шкіра починає лущитися і утворює струпи сірого або білуватого кольору. За своїм зовнішнім виглядом вони нагадують лупа. По мірі прогресування волосяні стрижні починають обламуватися на відстані 1-2 мм від поверхні голови. По краях вогнищ з’являються дрібні бульбашки, які згодом розкриваються і утворюють кірочки жовтуватого кольору. Розмір таких ділянок ураження може становити від 3 до 10 см і більше. Вони рідко доставляють які-небудь дискомфортні відчуття (свербіж спостерігається тільки у деяких пацієнтів), але хворі відчувають значні психологічні проблеми, т. к. захворювання погіршує їх зовнішній вигляд.

Для правильної діагностики та припинення облисіння необхідно звернутися до лікаря-дерматолога або трихолога. Після огляду вогнища ураження в світлі лампи Вуду і виконання посіву лусочок шкіри на живильне середовище лікар зможе поставити правильний діагноз і призначити курс лікування.

В склад комплексної терапії входить ряд заходів, які полягають у сбривании волосся з шкіри голови і обробки вогнищ ураження антисептичними та протигрибковими препаратами. При тяжкому перебігу хвороби лікар може рекомендувати прийом противомикотических препаратів всередину. Лікування повинно проводитися повним курсом, т. к. при несвоєчасній скасування терапії стригучий лишай може рецидивувати. Дату скасування прийому препаратів визначає лікар, грунтуючись на результатах контрольних аналізів.

Отже, наші волосся — джерело інформації для лікаря про стан внутрішніх органів і систем. У разі, якщо ви помітили у себе або у своїх близьких подібні симптоми, зверніться до терапевта, дерматолога або трихолога. Може також знадобитися консультація ендокринолога і лікарів інших спеціальностей.