Головна » Різне » Усиновлення дитини: моральні проблеми і паперова тяганина

Усиновлення дитини: моральні проблеми і паперова тяганина

Різні ситуації призводять до того, що сімейна пара наважується взяти на виховання дитину з дитячого будинку. Це досить делікатна тема, оскільки з нею пов’язано чимало етичних проблем, і не тільки. Головне, щоб прийомні батьки розуміли, наскільки такий крок важливий. Адже він визначає життя і дорослих, і дитини. Доведеться відразу розібрати безліч принципових питань, пов’язаних з подібним вчинком. І їх, варто визнати, величезна кількість.

Складності усиновлення та їх подолання

Основна вимога в даному випадку – підготуватися морально. Рішення не повинно бути спонтанним і прийнятим на емоційному підйомі. Мова, зрештою, не про безпритульного тварину з притулку, а про маленьку людину. Яка доля його чекає – залежить від прийомних батьків. Безумовно, у вихованні прийомної дитини маса проблем, про яких теж можна прочитати. І недооцінювати відповідальність не можна, адже це справжній злочин. Які моменти особливо важливі? Необхідно звернути увагу на наступні важливі складові.

  • Усиновлення (або удочеріння) повністю змінює життя прийомних батьків. Не потрібно думати, що дитина може бути наданий сам собі. Він стане повноцінним членом сім’ї, з потребами і особливостями якого доведеться рахуватися. Зміниться побут в цілому, взаємини в сім’ї, розподіл сімейного бюджету і так далі. Готова на це пара? Для початку варто відповісти собі на таке питання.
  • Труднощі неминучі. Виховання прийомної дитини – це зовсім не казка. Не потрібно думати, що він буде вічно вдячний своїм прийомним батькам. Навіть у тому випадку, якщо дитина на момент усиновлення перебуває в свідомому віці, незабаром почнуть з’являтися різні проблеми. По-перше, взаємини з дітьми складні самі по собі. І неважливо, приймальний це дитина чи рідний. По-друге, спадковість дітей з дитбудинку здебільшого все-таки несприятлива. Можливо, це звучить цинічно, але факт заперечувати не можна: благополучні люди своїх дітей не кидають. Хвороби на тлі згубних залежностей батьків, психічні розлади, антисоціальна поведінка – ймовірність всього цього достатньо велика.
  • Батьківський інстинкт до дитини може прокинутися зовсім не відразу. Добре, коли до дитини прийомні батьки відразу починають відчувати любов. Але так буває не завжди. Деколи, щоб прокинулися батьківські почуття, потрібен не один рік.
  • Оточуючі будуть ставитися з нерозумінням. Святенницьке суспільство, в якому процвітають забобони, далеко не відразу прийме рішення сімейної пари. Доведеться приготуватися до пліток, косим поглядам, нездорового інтересу з боку знайомих. Це нормально. Якщо є стійке бажання подарувати дитині сім’ю, треба все це подолати і навіть часто нехтувати думкою близьких родичів.
  • Вимоги до усиновлювачів відносно високі. Ще одна складність, з-за якої не завжди вдається взяти дитину на виховання. Потенційні усиновителі повинні володіти стабільним і достатнім доходом, бути благополучними і жити в повній сім’ї. Тобто людям з низьким достатком, поганою характеристикою і живуть на самоті дітей дають з величезною неохотою.
  • Якщо такі труднощі не лякають, то сімейну пару залишається тільки похвалити. У той же час, об’єктивно оцінити свої можливості вдається не у всіх. З цієї причини приймати остаточне рішення відразу не можна. Особливо це відноситься до випадків, коли бажання усиновити або удочерити дитину з’являється з-за неможливості завести свого. Адже медицина постійно розвивається і невідомо, чи буде проблема актуальна через пару місяців. І тепер способів лікування багато – від борової матки для зачаття до екстракорпорального запліднення. Раптом після появи можливості народити власну дитину почуття до приймального охолонуть? Як і було зазначено, необхідно подумати не раз і навіть не два.

    Які документи знадобляться

    Чимало підводних каменів чекає і при зборі документів. Одвічна вітчизняна бюрократія доставляє чимало труднощів, тому готувати документи краще заздалегідь. Список найбільш важливих «папірців» представлений далі. Конкретний набір може розрізняти в залежності від ситуації.

  • Автобіографія. В ній усиновителі розповідають про своє життя. Особливу увагу варто приділити дитинству та поточного положення в життя. Тільки варто врахувати, що автобіографію можуть перевірити. А це значить, що в ній не можна допускати неточності і, тим більш, свідомо обманювати.
  • Документи, що підтверджують матеріальне становище. Чим більше паперів вдасться зібрати, тим краще. Відповідно, це довідка з роботи з розкриттям посади та окладу. Також великим плюсом буде наявність завіреної копії свідоцтва про право власності на нерухомість. Краще розкрити інформацію про особовому рахунку та рух коштів по ньому. Тобто все, що підтвердить стабільне матеріальне становище, обов’язково стане в нагоді
  • Довідка з органів внутрішніх справ. Як і зазначалося, усиновителі повинні бути благополучними людьми, не мати судимостей і серйозних проступків. Прикро, але іноді люди, відповідальні за передачу дітей на виховання, чіпляються навіть до незначних штрафів.
  • Папери, в яких розкривається стан здоров’я усиновителя. Є значний перелік захворювань, при наявності яких дитину всиновити не вийде. Мова йде про тих недугах, які здатні перешкодити виконувати батьківські обов’язки. Переважно це і хронічні невиліковні захворювання, інвалідність (але не будь-якого характеру).
  • Загальні документи. Сюди належать ксерокопії паспортів та свідоцтва про шлюб. Зрозуміло, що останній документ необхідний при усиновленні дитини сімейною парою, розмальованою в Загсі.
  • Після подачі документів органи опіки проводять ревізію житлових умов потенційних усиновителів. І приблизно через два тижні після цього виноситься рішення. Навіть у тому випадку, якщо усиновителі отримають відмову, у них залишиться шанс оскаржити рішення. Тому відразу впадати у відчай не варто.

    Що робити далі?

    Насправді, збір документів – це далеко не найскладніше. Основні проблеми з’являться при виборі дитини. Це настільки складний крок, що багатьом усиновителям потім потрібна допомога психолога. Якщо не вдаватися в особисті переваги сімейної пари, то процес вийде описати так.

  • Вибрати дитячий будинок і подати у нього документи, що підтверджують дозвіл органів опіки. Можна піти іншим шляхом – запросити інформацію про дітей дистанційно. У відповідь буде отримано список дітей, яких дозволено усиновити.
  • Далі потрібно отримати дозвіл на відвідування дитини (або дітей). Якщо він не підійде на контакт, то усиновлення може не відбутися. З цієї причини іноді доводиться робити кілька відвідувань, поки представники дитячого будинку не впевняться, що контакт налагоджений. Бажано прочитати і про те, як спілкуватися з дитиною, щоб бути готовим до складнощів заздалегідь.
  • Усиновителі мають право запросити всю інформацію, яка є про дитину у органів опіки. Сюди входять дані про стан здоров’я. При бажанні незалежна експертиза призначається, якщо довіри наданої інформації немає.
  • Нарешті, якщо дитина обраний, залишиться подати заяву в суд на усиновлення. До нього додаються всі зібрані документи. На жаль, на даному етапі часто відмовляють. Щоб таке не сталося, в заяві необхідно описати власні наміри як можна детальніше і переконливо.
  • Всі тяготи ще попереду…

    І ось, суд виносить позитивне рішення. Дитині оформляють документи, проводять його реєстрацію за місцем проживання прийомних батьків. Що тепер? А тепер залишаються найбільш серйозні проблеми. Так, з цього моменту мова вже йде про повноцінної сім’ї. Але, щоб сім’я була щасливою, доведеться дуже багато працювати. Варто пам’ятати – труднощі з’являються при вихованні кожної дитини, і не потрібно думати, що вони виникають тільки з приймальним. Різниця лише в тому, наскільки стійкими виявляться батьки перед майбутніми труднощами. Але, зрештою, труднощі подолати обов’язково вдасться.

     

    загрузка...

    Залишити коментар

    Ваш email нигде не будет показанОбов'язкові для заповнення поля позначені *

    *