Бубонець мутовчатий — застосування в медицині

Бубенчик мутовчатий — Adenophora verticillata fisch. Сімейство дзвоникових — Campanulaceae

Інші назви: Бубенчик четирехлістний — Adenophora tetraphylla

Ботанічна характеристика

Багаторічна трав'яниста рослина до 1 м заввишки. Зростає в листяних лісах, на сирих луках, в заростях чагарників.

Корінь товстий зморшкуватий. Стебло прямостояче, гладкий. Листя зубчасті, велика їх частина на стеблі розташована мутовчато. Квітки дзвонові, повисла, зібрані в мутовки. Таких мутовок на стеблі декілька, від 5 і більше квіток. Віночки квіток блакитного кольору. Стовпчики дуже сильно виставляються з трубки віночка. Плід — коробочка, насіння дрібне, довгасті. Цвіте в червні — липні, плодоносить у липні — серпні.

Використовувані частини рослини

Лікарською сировиною є корені, надземна частина рослини — квіти, листя і насіння. Збирають рослину в період всієї вегетації рослини. Коріння — восени до в'янення рослини. Сушать на відкритому повітрі в тіні.

Хімічний склад

Все частини рослини містять органічні кислоти, алкалоїди, флавоноїди, кумарини, сапоніни. Крім цього в коренях містяться вуглеводи: інулін; трітерпеноїди, стероїди, сапоніни; в надземної частини — вітаміни, дубильні речовини; в насінні — жирне масло.

Застосування в медицині

У народній медицині Далекого Сходу, нанайцев, удегейців і ульчей рослину використовують як протипухлинний засіб.

Коріння у вигляді відвару в китайській і корейській медицині застосовують як відхаркувальний при бронхітах, туберкульозі легень, бронхіальній астмі, абсцес легенів, що підтверджено експериментально.

У китайській медицині коріння і надземна частина рослини застосовується як жарознижувальний, спазмолітичний, загальнозміцнюючий, тонізуючий, ранозагоювальний, що покращує травлення, при пухлинах різної етіології і локалізації, при гіпертонічній хворобі. Надземна частина рослини використовується в медицині Тибету при епілепсії, атеросклерозі.

В експерименті відвар і спиртовий екстракт володіють помірним протисудомну і вираженим противиразкових властивостями. Настій надземної частини має бактеріостатичну дію. Кумарини проявляють протипухлинну активність.

Настій квіток і листя застосовують у народній медицині при захворюваннях шкіри у вигляді припарок і примочок, для полоскання ротової порожнини при запаленнях слизової оболонки і ясен.

Порошком кореня присипають рани і виразки. Свіжий сік використовують для лікування волосистої частини голови, для зміцнення і зростання волосся, одночасно всередину і зовнішньо.

Коріння і молоді пагони придатні в їжу в сирому і відвареному вигляді. Насіння використовують як приправу до м'ясних страв.

Приготування

• Для відвару беруть 30 г коренів, подрібнюють, заливають 200 мл окропу, настоюють на киплячій водяній бані 15 хв, охолоджують 25 хв , проціджують. Приймають по 1/3 склянки 3 рази на день до їди.
• Свіжий сік приймають внутрішньо і зовнішньо у співвідношенні 1: 5, всередину по 1 ст. ложці до їжі, запиваючи невеликою кількістю води (20-25 мл).
• З коренів можна приготувати настоянку на 70% -ному спирті з розрахунку 1: 5, настоюють 18-20 днів в темному місці, проціджують. Приймають по 1 ч. Ложці 3 рази на день до їди.