Топ самих незвичайних захворювань і психічних розладів

Поділіться статтею:

Існує близько 8 тисяч рідкісних захворювань, ідентифікованих Європейським комітетом експертів з рідкісним захворюванням (EUCERD). Єдиного показника таких недуг немає, оскільки в різних країнах кількість хворих може відрізнятися. Але існують захворювання та психічні розлади, які відрізняються своєю незвичайністю, т. к. викликаються вкрай рідкісними факторами. У цій статті ми ознайомимо саме з такими недугами.

Зміст

Синдром чужої руки

Синдром чужої руки називають складне психоневрологічне розлад, при якому одна або обидві верхні кінцівки починають раптово функціонувати незалежно від волі людини. У деяких випадках такий синдром супроводжується епілепсію.

Вперше це психоневрологічне розлад було виявлено німецьким неврологом Гольдштейном в 1909 році. Він зіткнувся у своїй практиці з пацієнткою, у якої під час сну ліва рука почала намагатися її душити. Інших відхилень у психіці хворої виявлено не було, і згодом напад не повторювався. Після її смерті було проведено розтин, і в головному мозку доктор виявив пошкодження, викликає переривання передачі сигналів між півкулями. Саме ця патологія і привела до розвитку синдрому чужої руки.

На думку лікарів, розвиток такого психоневрологічного відхилення пов’язане з лікуванням епілепсії, інсультами, аневризмами та іншими захворюваннями. Незважаючи на такі висновки, багато прихильники містицизму досі намагаються пов’язувати розвиток синдрому руки «анархіста» з демонічною одержимістю.

Синдром зомбі

Синдром зомбі (або синдром Котара) – це рідкісне психічне відхилення, що супроводжується появою марення про те, що все тіло або якась його частина не існує або померла. Хворий може вважати:

  • що частини світу або якихось людей вже немає в живих;
  • що у нього відсутній якийсь орган;
  • що його тіло набуло величезні розміри («величиною з Всесвіт»).

Деякі пацієнти з синдромом зомбі вірять у своє безсмертя, і майже всі хворі мають схильність до суїциду. Для перевірки свого безсмертя вони можуть робити спроби до самогубства або вимагати, щоб убили їх.

Іноді синдром зомбі спостерігається при шизофренії, галюцинаціях або депресивних станах. Це психічне порушення може виявлятися серед людей різного віку, але частіше спостерігається у осіб середньої вікової категорії. Його напади виникають раптово, на тлі повного психічного здоров’я. Перед першим епізодом присутні ознаки тривожності, що триває кілька тижнів або років. Іноді передвісником початку нападу синдрому зомбі є тільки дратівливість.

Поки вчені не дають чіткої відповіді про причини розвитку цього рідко спостерігається психічного відхилення. Існують версії про те, що воно може провокуватися структурними змінами мозку, токсичними або метаболічними порушеннями. Але вони не підтверджуються даними комп’ютерної томографії. Дослідники з Японії припускають, що причиною розвитку синдрому зомбі можуть ставати бета-ендорфіни, що впливають на регулювання поведінки, гормональну секрецію і сприйняття болю. А вчені з Кембріджського університету схиляються до версії про депресивної природі цього психічного відхилення, т. к. в ході досліджень у 100% хворих з цією недугою спостерігалася психотическая депресія.

Синдром синестезії

Кольоровий слух: унікальна патологія

Синестезией називають незвичайне для більшості людей сприйняття звуків, відтінків або запахів. Люди з таким відхиленням буквально бачать колір у відповідь на музику або людську мову, описують колір аромату квітки і т. п. Причин такого відхилення може бути безліч. В залежності від них цей синдром поділяють на інтоксикаційний, травматичний, гипнопомпический і гіпнагогічний (у момент переходу від неспання до сну і назад) і ін

Поширеність синестезії становить близько 4,4% випадків, і вона частіше спостерігається у креативних або творчих людей. Найпоширенішим варіантом можна вважати відчуття днів тижня у колірній гамі. А композитор А. Н. Скрябін, наприклад, мав «кольоровим слухом»: міг розрізняти кольори в нотах музичної гами.

В більшості випадків цей синдром не впливає на якість життя і не проявляється зовні. Найпоширенішими її проявами є наступні феномени:

  • музично-колірні – музика сприймається у вигляді кольорових плям, смуг, хвиль тощо;
  • фонемно-колірні – людська мова чується у вигляді різних кольорів;
  • графемно-колірні – літери сприймаються в певному кольорі;
  • фонемно-смакові – окремі слова викликають смакові асоціації.

Синдром синестезії починає проявляти себе в ранньому дитинстві і розвивається з роками. Товариство може по-різному ставитися до таких людей. Одні вважають це патологією, а інші зводять унікальних людей на п’єдестал незвичайності і намагаються застосувати цей синдром в роботі. Наприклад, автомобільна компанія Ford створила таку посаду, яка передбачає, що займає її чоловік буде «слухати і нюхати автомобілі».

Деллюзия Капгара

Деллюзия Капгара (або марення наявності негативного двійника) є синдромом з області психіатрії, при якому хворий впевнений, що він або хтось із його родичів або знайомих замінений двійником. При цьому всі негативні вчинки, вчинені двійником, він приписує двійникові, а позитивні – собі. Деллюзия Капгара часто супроводжується ознаками інших психічних або неврологічних захворювань (наприклад, шизофренії). У деяких випадках вона доповнюється іншими симптомами.

Деллюзия Фреголи

Цей синдром є повною протилежністю описаного раніше в цій статті синдрому марення наявності негативного двійника. При його наявності хворий впевнений, що оточуючі його люди є одним з його знайомих, який загримувався під них чи вміє змінювати свою зовнішність. Назва «деллюзия Фреголи» походить від прізвища відомого італійського актора, що вміє швидко змінювати свою зовнішність під час виступів.

Ампутефилия

Хворі, які страждають від ампутефилии, відчувають нав’язливу думку про те, що їх кінцівки (верхні або нижні) просто зайві і потребують ампутації. При прогресуванні такого порушення сприйняття свого тіла вони можуть самостійно виконувати такі дії, роблячи себе інвалідами. Для цього хворий може завдавати собі каліцтва, що ведуть до паралічу кінцівки, або ампутувати собі руку чи ногу самостійно. Після виконання «операції» вони відчувають себе задоволеними від настання довгоочікуваної гармонії зі своїм тілом.

Переповторяющаяся парамнезія

Хворі з переповторяющейся парамнезией впевнені, що існуюче місце або установа в одному місті (чи іншому географічному об’єкті) є і в іншому. При цьому їм неодмінно необхідно потрапити в уявне місце-«близнюк». Наприклад, проходячи лікування в лікарні на вулиці Ветеранів у місті Волгограді, пацієнт впевнений, що така ж вулиця і клініка існує в місті Москві або Барнаулі. При цьому йому з незрозумілої причини необхідно потрапити саме туди.

Андрофобия

Андрофобия часто розвивається від дитячих травм

Ця фобія полягає в розвитку боязні до чоловіків, що виникає на тлі психологічної травми, отриманої в дитячому віці. Андрофобия піддається лікуванню, але тільки в тих випадках, коли сам страждає від неї людина визнає необхідність терапії. Це психічний розлад не має нічого спільного з фемінізмом (політичним рухом), як вважають деякі близькі або родичі хворої. При андрофобии у представниці слабкої статі спостерігаються певні симптоми, а при фемінізм – поведінка жінки залежить від її соціальних завдань, що виконуються для досягнення політичних цілей.

Причиною розвитку цього психічного відхилення можуть ставати епізоди рукоприкладства з боку родичів чоловічої статі, насильство або неповажне ставлення по відношенню до матері, спостережуване дівчинкою, сексуальні домагання і т. п. Такі ж психічні відхилення можуть спостерігатися і хлопчиків, які згодом відкидають будь-які прояви чоловічого брутальності.

У деяких випадках причина розвитку такої фобії криється в невдалий перший сексуальний досвід дівчини, яка зіткнулася з зрадами, насильством або зрадою. В особливо вразливих представниць слабкої статі андрофобия може провокуватися навіть переглядом або прочитанням фільмів або новин зі сценами грубості та насильства.

Боязнь чоловіків супроводжується наступними симптомами, що виникають при контакті з ними:

  • почервоніння або збліднення шкіри;
  • тремор;
  • нудота (аж до блювоти);
  • рясне виділення поту;
  • позиви до дефекації або сечовипускання.

Для лікування цього психічного відхилення можуть застосовуватися психологічні методики та психотропні препарати. Вибір тактики терапії залежить від кожного клінічного випадку, але більшість лікарів схиляються до думки, що саме психотерапевтичне лікування є більш ефективним.

Синдром Ліма

Синдром Ліма проявляється в моменти захоплення заручників терористами і виражається в появі в процесі спілкування обох сторін симпатії до захопленим людям з боку насильників. В результаті загарбники настільки переймаються симпатією, що відпускають людей.

Вперше Лімський синдром спостерігався у Перуанському посольстві, знаходиться в Японії, коли терористи з «Революційного руху імені Тупак Амару» захопили сотні людей, що беруть участь в подіях в резиденції посла прийомі. У число полонених входили дипломати, військові високих звань і бізнесмени з різних країн.

Події розгорталися протягом багатьох днів: з 17 грудня 1996 року по 22 квітня 1997 року. Через 2 тижні після початку захоплення терористи відпустили 220 заручників. Решти бранців вони утримували ще 4 місяці і вели безуспішні переговори. В результаті захоплені люди були звільнені, і під час цього процесу був убитий тільки один з них.

На тлі синдрому Ліма нерідко спостерігається і протилежний синдром, Стокгольмський. Після звільнення полонених в Японії деякі з захоплених висловлювали думку про те, що глава терористів, що характеризується раніше як дуже жорстока людина, справив на них сприятливе враження. Вони характеризували його як ввічливу, відданого своїй справі й невтомного діяча.

Просопагнозия

Просопагнозия відноситься до розладу психіки, при якому відбувається порушення сприйняття осіб людей, але розпізнавання предметів залишається збереженим. Ця патологія може бути вродженою або набутою.

Випадки просопагнозии відомі ще з IX століття, але сам термін був введений у практику німецьким лікарів неврологом Бодамером тільки в 1947 році. Він описав симптоматику військового, який отримав кульове поранення в голову і перестав впізнавати раніше знайомих людей і своє відображення в дзеркалі. При цьому у нього були збережені інші сенсорні чуття: слух, тактильні відчуття і візуальна пам’ять на ходу і манери руху близьких і родичів.

В залежності від тяжкості, симптоми прозопагнозии можуть виражатися в наступних порушеннях:

  • візуальне не впізнавання знайомих раніше осіб;
  • нездатність відрізняти жіночі особи від чоловічих;
  • нездатність бачити міміку особи;
  • використання обхідних шляхів для розпізнавання оточуючих (впізнавання по голосу, зачісці, ході, запаху улюбленого парфуму тощо);
  • порушення розпізнавання птахів і тварин;
  • неможливість пізнавання себе у власному дзеркальному відображенні або на фотографії.

Вираженість і варіабельність перерахованих вище ознак цього психічного відхилення пов’язані з тяжкістю клінічного випадку. При легкому перебігу порушення впізнавання присутній тільки при перегляді фотографій або кінострічок, а в важких – хворий не здатний дізнаватися власне обличчя.

Просопагнозия може викликатися такими причинами:

Тріхотілломанія

Тріхотілломанія характеризується нав’язливим і часто повторюваних вириванням власних волосся на тілі або голові. При цьому з боку спостерігається їх виражена втрата. Для здійснення таких дій хворий може застосовувати свої нігті, пінцет, голки або інші механічні пристосування.

Частіше виривання волосся виконується в області голови: волосиста частина, вії, брови, вуса, борода, ніздрі або слуховий прохід. У більш рідкісних випадках піддаються видаленню волосся в області грудей, верхніх і нижніх кінцівок, лобкової або периректальной області.

Процес знищення волосся часто супроводжується сильним і напруженим бажанням вчинити таку дію, а після досягнутого результату людина відчуває полегшення. Зазвичай хворий вириває волосся, коли його ніхто не бачить або під час дій, які займають його настільки, що він не замислюється про те, що його можуть помітити оточуючі люди (під час розмови по телефону, перегляду цікавого фільму тощо). Іноді тріхотілломанія супроводжується поїданням волосся – трихофагией.

При цьому розладі психіки хворої прекрасно усвідомлює, що вчинювані ним дії ненормальні. Вони намагаються приховати факт відсутності волосся і можуть мати для цього шапку, робити татуаж брів, приклеювати накладні вії і т. п.

Для лікування трихотилломании застосовуються різні методики психотерапії: індивідуальні, групові, гіпноз, когнітивно-поведінкова психотерапія. Програма терапії складається індивідуально для кожного пацієнта і залежить не тільки від тяжкості порушення психіки і його причин, але й від особистісних особливостей.

Групове божевілля

Групове божевілля, або, як раніше називався цей синдром, поділюване психічне захворювання, проявляється в передачі порушення психіки від однієї людини іншій. Вперше синдром був описаний психіатром з Франції Шарлем Ласегом в IX столітті. У більшості випадків захворювання спостерігається у двох людей (як правило, у подружньої пари), але епізоди цієї патології психіки можуть виявлятися серед більшої кількості людей. Групове божевілля може виникати спочатку в одного хворого, а потім передаватися іншому або іншим. Однак виявляються і випадки незалежного божевілля, що відбувається в один і той же час відразу у декількох пацієнтів.

Одним з найвідоміших випадків цього синдрому є сімейна пара актора Ренді Куейд і Еві Мотоланез. Вони вважали себе Голлівудськими біженців, що рятуються від банди «мисливців на голлівудських зірок». Дружина актора була впевнена, що її чоловіка намагаються вбити представники організованої злочинності. Ренді Куейд вторив своїй дружині і заявляв, що банда, названа їм «раковою пухлиною», намагається стежити за кожним їхнім кроком.

Синдром втягування геніталій

Синдром втягування геніталій є психічним розладом, яке супроводжується появою відчуттів, що у чоловіків пеніс або груди в жінок втягується в тіло. При цьому хвора людина впевнений, що повне втягування призведе до летального результату. Незвичайність цього душевного недуги полягає ще й у тому, що він спостерігається тільки у жителів Південно-Східної Азії. Поки вчені не знаходять пояснення виникнення цього синдрому.

Це психічний розлад змушує хворих починати проводити маніпуляції, які, на їхню думку, можуть перешкодити втягування геніталій. Вони використовують для цього різні хитрощі – прив’язування гирьок, приклеювання скотчем, відмова від сну і т. п. В деяких випадках синдром стає предметом локальної епідемії – все село боїться, що пеніси втягнуться і чоловіки помруть. Через якийсь період часу ознаки розладу проходять самостійно.

Фатальне сімейне безсоння

Фатальне сімейне безсоння є спадковим захворюванням і передається у спадок. Саме тому ця недуга і називають сімейним. Ця патологія була описана письменником Хорхе Луїсом Борхесом у його творі «Сто років самотності».

Такий розлад є одним з найбільш важких і виснажливих захворювань. Воно викликається мутацією гена PRNP, що приводить до зміни білкових молекул, які при зіткненні утворюють липку субстанцію в відповідає за сон відділі головного мозку. З-за цього у людини розвивається безсоння, що не піддається лікуванню і прогресуюча з часом. У підсумку через 12-16 місяців нервове виснаження призводить до летального результату.

Синдром Клейне-Левіна

Синдром Клейне-Левіна (або синдром Сплячої красуні) є рідкісним неврологічним розладом, яке супроводжується сильними нападами сонливості, сменяющимися різким почуттям голоду і нервовими розладами. Причини розвитку такого захворювання до кінця не встановлені. Деякі вчені висувають припущення, що недуга провокується збоями в роботі гормональної системи, а інші впевнені в його генетичній природі, оскільки захворювання нерідко передається у спадок. Крім цих двох версій, причиною розвитку синдрому Клейне-Левіна можуть ставати ще невивчені до кінця гострі ураження гіпоталамуса.

Марі, 19-річна героїня роману Харукі Муракамі «Післяморок», розповідає своєму співрозмовникові про свою сестру Ері, яка весь час спить, прокидаючись тільки щоб поїсти. Виявляється, письменники часто описують рідкісні хвороби, щоб дати вираз тим чи іншим своїм ідеям.

Симптоми патології виражаються в появі епізоду раптової сонливості. Хворий може проспати близько 20 годин. Після пробудження у нього починається напад обжерливості, при якому він не звертає особливої уваги на якість страв і погано відчуває її смак. Такі прояви хвороби мають свою періодичність.

У більшості випадків синдром спостерігається серед хлопчиків-підлітків. Після 20 років він зазвичай зникає сам або період ремісії недуги значно стабілізується. Лікарі не рекомендують проводити лікування цього рідкісного розладу, оскільки захворювання може самоізлечівается, а хворий в періоди загострення потребує тільки підтримки близьких.

Вроджена нечутливість до болю

Вроджена нездатність відчувати біль відноситься до генетичних захворювань. Воно викликається мутацією на хромосомі 1 (1q21-q22), кодує рецептор, який грає ключову роль в регуляції больових відчуттів.

Основні симптоми вродженої нечутливості до болю виражаються в таких ознаках:

  • вроджена відсутність больової реакції, що виникає на звичні фактори;
  • схильність до самоповреждениям;
  • судоми;
  • у вигляді виключення відзначається спізніле психомоторне розвиток;
  • порушення терморегуляції;
  • лихоманка неясного походження;
  • відсутність потових реакції на теплові, больові, емоційні або хімічні фактори;
  • епізоди задишки.

У хворих, які страждають від цього рідкісного вродженого захворювання, вкрай утруднюється діагностика інших патологій, т. к. вони не відчувають болю. Саме цей факт може ставати причиною їх смерті. У світі зареєстровано близько 100 хворих з цією рідкісною водінь патологією.

Фибродисплазия оссифицирующая прогресуюча

Фибродисплазия оссифицирующая прогресуюча є вкрай рідкісним захворюванням, яке супроводжується окостенением сухожиль, фасцій і сполучнотканинних ділянок м’язів. Вона протікає у вигляді спалахів, що супроводжуються напуханиями запального характеру в м’яких тканинах скелета, і періодів ремісії. Згодом уражені тканини трансформуються в хрящову, а потім і в кісткову тканину. Такі зміни відбуваються у наступній послідовності: м’язи спини і шиї, плечі, стегна. Не піддаються змінам тільки гладкі м’язи і міокард.

Причини цього рідкісного захворювання ще не до кінця з’ясовані вченими. Існує версія про можливе генетичному походженні хвороби, т. к. відзначено чимало випадків (близько 75%), коли захворювання передавалося у спадок. У 2006 році вчені з Пенсільванії відкрили ген, мутація якого може провокувати цю недугу. Пізніше їм вдалося ідентифікувати місце розташування гена в хромосомі 2q23-24.

Ефективної терапії цього рідкісного захворювання поки немає, але лікарі навчилися застосовувати засоби, що дозволяють уповільнити прогресування фибродисплазии. Для цього застосовується препарат Інтерферон. Вчені бачать перспективи генної терапії цього рідкісного, що приводить до смерті захворювання. Починаючи з 2014 року, ними ведуться клінічні дослідження препарату Паловаротен, здатної блокувати генну мутацію.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *