Дудник лікарський

Дудник лікарський — Angelica officinalis L. Сімейство Селерові (Apiaceae) — Зонтичні (Umbelliferae)

Ботанічна характеристика

Багаторічна або дворічні трав'яниста рослина. Корінь товстий, потужний. Стебло порожнисте, до 2 м заввишки. Листя великі, тричі перисторозсічені з яйцевидними, по краю зубчастими сегментами. Розеткові і нижні стеблові довгочерешкові, верхні — сидячі, з сильно роздутим по краю плівчастим піхвою. Квітки жовтувато-зелені, пізніше білі в кулястих парасольках з 30-40 променями. Плоди ребристі, зеленувато-бурі яйцеподібні сім'янки. Цвіте в червні — серпні, плоди дозрівають в липні — вересні.

Рослина містить молочний білувато-жовтий сік, має сильний приємний аромат, що володіє дуже стійким запахом.

Поширення

Зростає на перелогових землях, галечниках, заплавних луках, по берегах озер, на схилах, в заростях високотравья.

Використовувані частини рослини

Лікарською сировиною служать коріння, надземна частина, листя, квітки, насіння, зібрані звичайним способом.

Хімічний склад

Все частини рослини містять кумарини: фурокумаріни. У коренях містяться стероїди, фталіди, мікроелементи. Надземна частина рослини містить вуглеводи, органічні кислоти, дубильні речовини, вітаміни, ефірне масло. У плодах міститься жирне масло.

Застосування і лікувальні властивості

Дудник здавна застосовували в народній медицині в країнах Європи, Росії при лікуванні дискінезії жовчних шляхів, при гіпоцидні гастритах, для поліпшення травлення і секреторної функції кишечника, як седативний, бактерицидну, відхаркувальний, сечогінний і потогінний засіб. Зовнішньо використовували і використовують для лікування подагри, ревматизму, зубний і вушної болю; у вигляді ванн — при лікуванні нервових хвороб. Хороші результати отримані при лікуванні вегетативних неврозів.

У народній медицині нанайцев, ульчей, удегейців відвари листя і квіток застосовують як протизапальний, болезаспокійливий і ранозагоювальний засіб.

Особливою популярністю рослина користується в китайській медицині. Коріння і надземна частина у вигляді настоїв і відварів застосовуються при ревматизмі, подагрі, паралічі, бронхітах, кашлюку, бронхіальній астмі, вітряної віспи, артритах, неврозах, гіпертонічній хворобі.

У тибетській, монгольській, корейської та японської медицині коріння застосовують як гемостатичний засіб при різних кровотечах, шлункових хворобах, невралгіях, як седативний, спазмолітичний, при запамороченнях, головних і зубних болях, для лікування хвороб шкіри. Настої листя і квіток в тибетській медицині застосовують при гонореї, набряках; в китайській і монгольської — при лімфаденітах, гемофілії; входять в збори, що застосовуються як протисудомну, потогінну, антигельминтное засіб.

Свіжий сік застосовують для лікування анемії, лепри і інших шкірних хвороб.

В експерименті кумарини дудника виявляють протипухлинну активність, активізують ліпідний обмін, пригнічують липогенез, стимулюється інсуліном, також виявлено деякий седативний ефект галенових препаратів.

Приготування

1. Для настою беруть 20 г листя і квіток, заливають 200 мл окропу, настоюють на водяній бані 15 хв, охолоджують 45 хв, не знімаючи з лазні, проціджують. Приймати слід по 2 ст. ложки 3-4 рази на день в теплому вигляді.
2. З коренів готують відвар , для цього 15 г подрібнених коренів заливають окропом, настоюють на киплячій водяній бані 30 хв, охолоджують 5 хв, проціджують гарячим, доводять до 180 мл. Приймають по 2 ст. ложки 3 рази на день після їди в гарячому вигляді.
3. Свіжий сік отримують з квітучої рослини, дозується краплями по 20-40 на прийом 2-3 рази на день після їди. Для зовнішнього застосування розводять з розрахунку 1: 1 теплою кип'яченою водою.
4. Настоянку з насіння готують на 70% -ному спирті з розрахунку 1: 5, настоюють 15-20 днів, проціджують . Приймати слід по 1 ч. ложці 2 рази в день перед їжею. Цю настоянку можна використовувати для зовнішніх цілей (для втирання).