Багно звичайне — опис і застосування

Багно — рід рослин з сімейства — Вересові (лат. Ericaceae)

Ботанічна назва: Ledum

Родова назва: Рододендрон

Народна назва: багун, Бахуні, багулію, багунняк, Боговнік, багуннік, Бугунь, болотний болиголов, голово, болотник, багно, душніца, канаборнік, болотна канабра, Кокора, клоповник великий, Клопова трава, сонна одуру, болотна одуру, розмарин лісової.

Низькорослий, дуже пахучий, вічнозелений чагарник висотою 50-130 см. Корінь гіллясте, задерев'янілих. Гілочки покриті рудувато-бурим залозистим опушенням; листя у верхній частині темно-зелені, розміщені по черзі, шкірясті, на коротких черешках, лінійно-довгасті, з загнутими вниз краями, знизу — рудуваті, довжиною 25-35 мм і шириною 3-5, мм.

Квітки правильні, білі, розташовані на довгих опушених квітконіжках, зібрані на верхівці стебла і гілок у вигляді багатоквіткових щитків. Плід — овальний, многосеменная коробочка. Цвіте в травні-серпні.

Зростає багно на болотах (мохових, торф'яних) і в заболочених лісах у вигляді великих заростей. Райони поширення — північ Європейської частини СРСР, Сибіру і частково України. Основні райони збирання і заготівлі — Сибір, північ і захід України. Для виготовлення ліків використовують траву (пагони з листям).

Збір і заготівля багна болотного

Збирають у червні — серпні під час цвітіння. Сушать траву на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Запах листя бальзамічний, сильний, запаморочливий. Смак гіркувато-пряний, нагадує камфору. Вся рослина отруйна!

Знаменитий фенологи Д. Н. Кайгородов називав болотний багно підступним рослиною: приємний спочатку аромат при тривалому перебуванні в його заростях викликає сп'яніння, сильний головний біль. Відомі навіть випадки отруєння людей багульніковие медом ( «п'яний мед»).

Містить ефірну олію (0,9-2%), глікозид еріколін (арбутин), фітонциди, кверцітрін, дубильні та інші речовини. Ефірна олія рослини виявляє дратівливі дію, воно є майже у всіх частинах багна звичайного.

Застосування багна болотного в народній медицині

Багно звичайне як лікувальний засіб відоме ще з XV ст. Його широко використовують у народній медицині та гомеопатії.

Встановлено, що препарати багна звичайного пом'якшують кашель, сприяють видаленню мокроти, розслаблюють гладкі м'язи бронхів, мають деякі протизапальні і болезаспокійливі властивості, згубно впливають на комах і кліщів (тому їх використовують для обкурювання кімнат , лікування домашніх тварин і худоби — свиней і коней).

В експериментах виявлено здатність багна розширювати судини і знижувати артеріальний тиск. Останнім часом багно використовують і в народній медицині.

Ефірна олія має бактерицидну дію на золотистий стафілокок.

Застосовують:

1) при кашлі як відхаркувальний, і при кашлюку — настій 1 столової ложки трави багна звичайного на 1 склянці води; п'ють по 1 столовій ложці 5-6 разів в день.

Цей настій використовують при спастичних ентероколітах, а ефірне масло — при гострих ринітах і грипі;

2) при м'язовому і суглобовому ревматизмі, бронхіальній астмі — настій 2 столових ложок трави багна звичайного на 1 л окропу; п'ють по? склянки 5 6 разів на день.

Настоєм пагонів застосовують при лікуванні фурункулів , вугровий висип, лишаї і діатезні поразки. Готують його так: 25 г сухої подрібненої сировини заливають 1 літром окропу, настоюють 10 годин на дуже гарячій духовці, а потім проціджують.

Настій можна використовувати не тільки при обробці, а й приймати всередину по? склянки 4-5 разів на день після їди при тих же захворюваннях.

Порошком листя багна або гілочками його перекладають одяг в скринях для запобігання її від молі.

Протипоказання багна болотного

Настій багна робить сильний збудливу дію на центральну нервову систему, а у великих дозах викликає параліч дихальної, серцевої та мозкової діяльності.