Головна » Вагітність і діти » Дитячі істерики та капризи

Дитячі істерики та капризи

Дитячі істерики і капризи

Детские истерики и капризы ситуація, в якій дитина істерить, кричить або плаче, знайома багатьом батькам. Заспокоювати ж його в таких випадках дуже важко, для цього просто необхідний спеціальний підхід. Спочатку хочеться розкрити поняття дитячих істерик і примх, а потім вже намагатися зрозуміти — як їм запобігти або як з ними боротися. 

Питання такого роду хвилювали багатьох мам споконвіку. Але особливо ця проблема сколихнула мозок батьків в сучасному світі, в якій дуже величезними інформаційними потоками, які, безпосередньо впливають на слабеньку нервову систему діток, особливо дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку.

Отже, дитячі істерики і примхи це прагнення дітей домагатися будь-якими способами чогось неможливого, недосяжного або забороненого в даний момент. Найчастіше дитина істерить безпричинно, супроводжуючи це тупанням ніг, криком, плачем або розкиданням предметів або іграшок, підвернувся під руку. Ці всі прояви можна вважати симптомами істерик і примх дитини. Дуже часто всі вимоги малюка абсолютно нездійсненні і просто безглузді.

У ранньому віці такі істерики особливо непередбачувані і безпричинні, адже дитина 2-3 років сам толком не розуміє — чого ж він хоче, і не може узагальнити свої емоції і переживання. А тим більше не може пояснити мамі, так як ще не вміє говорити з допомогою слів. 

А в старшому віці дитячі істерики і капризи більш усвідомлені і тим і небезпечніша. По-перше, вони ж можуть затягнутися на довгі місяці, якщо вчасно не зупинити дитини. А по-друге, малюк вже чітко усвідомлює, як і якими способами добитися своєї мети, і сідати мамі, та й кому завгодно іншому, хто хоч якось виявив слабину, на шию. Перевірку на міцність для власної мети можна назвати ознакою дитячої шкідливості.

У деяких випадках прояви капризів і істерик лякають це і катання по підлозі, і дикі крики і ревіння, і судорожне вигинання дугою. Найчастіше це відбувається при підвищеній увазі оточуючих глядачів, в надії зломити маму. А закінчується коли увага повністю вичерпається.

Чому так трапляється

У дитини не може бути апріорі невмотивованого негативного поведінки. Запам'ятайте це! Завжди існують певні причини, що змусили його так чинити. У можливі причини потрібно розібратися і максимально зрозуміти, для того щоб надалі не допускати виникнення дитячих істерик і примх:

  • Перевтома в результаті довгого часу без руху ( в тому числі після тривалого перегляду телевізора);
  • Некомфортна обстановка;
  • Незручна одяг;
  • Погане самопочуття;
  • Підвищена емоційна збудливість;
  • Чутливість малюка;
  • Біль;
  • Переляк;
  • Образа;
  • Досада;
  • Недолік уваги;
  • Шантаж коли дитинащось хоче, наприклад іграшку в магазині.

Все поверхневі емоції, такі як агресія, злість або гнів, всього лише приховують під собою справжні причини капризу. А до них відносяться вищеперелічені пункти, особливо остання причина.

Як з цим боротися

Виправити такий стан можна, тільки зрозумівши справжні причини негативних емоцій власного крихти. А для цього необхідно поспостерігати за ним і гарненько обміркувати вчинки. Найчастіше достатньо підтримки, уваги, контакту очі в очі, обіймів, розуміння, активного слухання і справедливості у вирішенні ситуацій. Тільки після всього перерахованого можна переводити увагу крихти на що-небудь інше казку або гру.

Якщо у вашій родині часто трапляються дитячі істерики і капризи, значить потрібно ще більше часу присвячувати саме спілкуванню з дитиною. Діти, особливо маленькі, не усвідомлюють, що мамі потрібно зробити багато домашньої роботи, а грати з ними постійно просто немає можливості. На даному етапі малюкам цього не зрозуміти, так що і не намагайтеся нічого пояснювати. Краще виділіть якомога більше вільного часу саме для свого чада, щоб він бачив свою значимість, і привчайте його поступово до самостійних розваг прикладної творчості, ліплення, малювання і інших ігор.

Тепер залишилося тільки дізнатися, що категорично забороняється робити при дитячих істериках і примхах:

  1. Надмірно поступатися;
  2. Читати нотації і моралі;
  3. Карати фізично;
  4. Наказувати дитині наказовим тоном або кричати на нього. 

Пам'ятайте, щоб дитина вас почув кричати необов'язково краще сказати пошепки на вушко!

 

загрузка...

Залишити коментар

Ваш email нигде не будет показанОбов'язкові для заповнення поля позначені *

*