Пневмонія у дорослих

Пневмонія — це поняття, що об'єднує групу поліетіологічного і полісиндромних захворювань, що характеризуються запальним ураженням легень. У патологічний процес при пневмонії втягується вся легенева тканина, проте найбільшою мірою страждають альвеоли і інтерстиціальні ділянки.

У ролі збудників пневмонії у дорослих можуть виступати бактерії, вірусні агенти, мікоплазми та грибки. При цьому в залежності від механізму розвитку, запальні ураження легень можуть поділятися на:

• первинні (виступаючі в ролі самостійної патології);
• вторинні (застійна пневмонія і інші пневмонії, що розвиваються на тлі супутніх захворювань);
• посттравматичні;
• аспіраційні (виникають при попаданні в бронхи блювотних мас, частинок їжі та інших сторонніх предметів);
• післяопераційні;
• інфаркт-пневмонії (що виникають, як результат тромбоемболії дрібних судин легеневої артерії).

Незважаючи на впровадження нових антибактеріальних засобів і методів лікування, пневмонія і раніше знаходиться на четвертому місці в структурі причин смертності населення планети. У осіб, які страждають на СНІД, запалення легенів є найбільш поширеною причиною загибелі.

Симптоми пневмонії у дорослих

залежно від клінічних ознак та особливостей перебігу пневмонії поділяють на:

• крупозних;
• осередкові.

Крупозне запалення легеневих тканин характеризується:

• гострим початком;
• підвищенням температури вище 39 градусів ;
• ознобами;
• слабкістю;
• болями в грудях;
• задишкою;
• появою непродуктивного кашлю з плином часу сменяющегося вологим з виділенням «іржавої» мокротиння.

При ускладненою крупозної пневмонії спостерігаються ціаноз носогубного трикутника, гіперемія шкіри, поява герпетичних висипного елементів на щоках, носі і підборідді, хрипи в грудях і зниження тиску .

Для осередкового запалення легенів характерно малопомітне, поступовий початок. Клінічна картина захворювання в подібних випадках включає:

• підвищення температури до фебрильною;
• кашель з виділенням мокроти;
• слабкість;
• пітливість;
• болю в грудях при вдиху і при кашлі;
• акроціаноз;
• задишка, жорстке дихання.

варто відзначити, що загальні ознаки пневмонії у дорослих превалюють у клінічній картині захворювання над специфічними симптомами. У медичній практиці зустрічається і пневмонія без кашлю і температури — небезпечна латентна форма захворювання, що призводить до розвитку серйозних ускладнень.

Лікування пневмонії у дорослих

Лікування пневмонії проводиться в умовах стаціонару. Пацієнтам пропонується постільний режим, антибактеріальна терапія, дотримання дієти з великим вмістом калорій і багато пити.

Для лікування внутрішньолікарняної пневмонії застосовуються цефалоспорини, фторхінолони, пеніциліни, аміноглікозиди і карбапенеми. При ПОЗАЛІКАРНЯНОЇ запаленнях легенів частіше застосовують макроліди, пеніциліни і цефалоспорини. Тривалість курсу лікування антибіотиками може досягати двох тижнів.

У схему лікування пневмонії у дорослих включається також проведення фізіотерапевтичних заходів, жарознижувальну, дезінтоксикаційної, імуностимулюючої, противокашлевой і Противоалергенні терапії. При цьому виключне право визначати, чим і як лікувати пневмонію у дорослих , належить лікареві. Некомпетентне або неповне лікування запалення легенів може привести до розвитку ускладнень, а у важких випадках — до летального результату.

Наслідки пневмонії у дорослих

Прогноз при пневмонії визначається цілою низкою чинників, до яких відносять вік хворого, тип збудника, стан імунної системи пацієнта, наявність у нього супутніх патологічних станів і рівень адекватності терапії. Несприятливими особливостями перебігу захворювання при цьому вважаються:

• виявлені ускладнення пневмонії у дорослих (абсцеси, ексудативнийплеврит, обструктивний синдром, гангрена легенів, дихальна або серцево-легенева недостатність, менінгіт , анемія , міокардит, психози, ендокардит, менінгоенцефаліт, токсичний шок і інші патологічні стани);
• діагностовані у хворого імунодефіцитні стани;
• стійкість патогенної мікрофлори, яка спровокувала розвиток запалення, до проведення антибактеріальної терапії.

При наявності адекватного, професійного лікування пневмонії завжди закінчуються одужанням хворого. При цьому в 70% випадків відбувається повноцінне відновлення легеневих тканин, в 20% ситуацій утворюється невелика ділянка пневмосклерозу, в 7% випадків формується ділянку локальної карніфікації. У 2% хворих зменшується частка легкого або його окремий сегмент, а у кожного сотого пацієнта спостерігається зморщування легеневої частки або окремого сегменту.