Вторинна кардіоміопатія

Вторинна кардіоміопатія — зміни структурного і функціонального порядку в тканинах серця, виникнення яких обумовлено дією первинних захворювань різної природи або патологічних станів.

Види

Вторинну кардиомиопатию поділяють на кілька типів, виходячи з етіології чинників поразки. Так, виділяють:

  • алкогольний — розвивається при тривалій дії етанолу на кардіоміоцити, в результаті чого формується жирова дистрофія серцевого м'яза;
  • медикаментозний — внаслідок деяких компонентів лікарських препаратів (кобальт, миш'як , кадмій, літій і ін.);
  • токсичний — внаслідок мікроінфарктів і наступними за ними запальними реакціями;
  • ендокринний (метаболічний) — формується при розладах обмінних ланцюжків, які виникають при гіпо- та гіпертиреозі, цукровому діабеті і глікогенозі ;
  • травний — обумовлений впливом різних захворювань травних органів (цироз печінки, панкреатит тощо.);
  • тип, виникнення якого пов'язане з патологіями сполучної тканини (дерматоміозит, ревматоїдний артрит, псоріаз, склеродермія тощо);
  • тип, виникнення якого пов'язане з нервово-м'язовими хворобами (м'язова дистрофія, атаксія Фридрейха і т.д.);
  • дісліпідозний — внаслідок хвороби Андерсона-Фабрі, синдрому Хантера і хвороби Сандхоффа;
  • інфекційний — формування асоційоване з впливом бактеріальних, паразитарних або вірусних інфекцій;
  • інфільтраційний — обумовлений інфільтрацією при лейкемії, саркоїдозі, карциноматозі;
  • клімактеричний — формується у жінок під час клімаксу.

Причини

До причин розвитку відносяться: уремія, отруєння медикаментами, алкоголем, солями важких металів, етиленгліколь, трихінельоз, вірусні інфекції. А також тиф, трипаносомоз, цукровий діабет, авітаміноз, амілоїдоз, гіперпаратиреоз, тиреотоксикоз. Часто виникненням хвороби служать подагра, розлад електролітного обміну, панкреатит, синдром мальабсорбції, цироз печінки, міастенія, міопатія.

Вторичная кардиомиопатия – изменения структурного и функционального порядка в тканях сердца, возникновение которых обусловлено действием первичных заболеваний различной природы или патологических состояний.

Відбуваються рівномірні деструктивні зміни міокарда дифузного характеру. Починаються ці зміни з порушенням роботи ферментарних систем, які беруть участь у метаболізмі всередині клітин.

Симптоми

Виділяють ряд характерних симптомів. До них відносяться:

  • алгии ниючогохарактеру;
  • периферичні набряки;
  • загальна слабкість;
  • швидка стомлюваність;
  • запаморочення;
  • задишка;
  • екстрасистолія;
  • прискорене серцебиття;
  • миготлива аритмія.

Клінічні прояви захворювання пов'язані з розладом обмінних процесів, що призводить до ослаблення скорочувальної активності серцевого м'яза.

Діагностика

Кардіоміопатії здатні привести до багатьох серйозних ускладнень, таким як тромбоемболічний синдром, хронічна серцево-судинна недостатність і навіть летальний результат в зв'язку з фібриляцією шлуночків. Для ефективної терапії необхідно записатися на прийом до лікаря-кардіолога. При травному розладі слід проконсультуватися з гастроентерологом, при інфекційному — з інфекціоністом, при ендокринній — ендокринологом, при клімактеричному — з гінекологом, при розладі з боку сполучної тканини — з ревматологом.

Для діагностування можуть застосовуватися такі методи: електрокардіографія ( ЕКГ), ехокардіографія (ЕхоКГ), велоергометрія (ВЕМ), магнітно-резонансна томографія (МРТ), ритмокардіографії, рентгенографія грудної клітки, біохімічний аналіз крові. А також фонокардіографія, холтерівське моніторування, сцинтиграфія і біопсія міокарда.

Лікування

Терапія направлена ​​на нормалізацію процесів метаболізму та скорочувальної здатності серця, запобігання розвитку деструктивних процесів. Вона включає в себе:

  • відмова від вживання алкоголю і куріння;
  • виключення великих фізичних навантажень;
  • бета-адреноблокатори;
  • антикоагулянти;
  • антиаритмічні препарати;
  • серцеві глікозиди;
  • солі калію;
  • вітаміни (групи В);
  • активатори миокардиального метаболізму;
  • лікувальну фізкультуру;
  • бальнеотерапію.

У ситуаціях, що загрожують життю пацієнта, кардіохірургом проводяться оперативні втручання для імплантації імплантованого дефібрилятора або електрокардіостимулятора. В особливо важких випадках показана трансплантація серця.

Профілактика

Профілактичні заходи щодо попередження розвитку вторинної кардіоміопатії полягають в ведення здорового способу життя, комплексному лікуванні хвороб-провокаторів, попередженні ураження структур міокарда.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *