Порядок вирішення спорів про виховання дітей

Порядок розгляду судових спорів про виховання дітей

При розірванні шлюбу або після завершення шлюборозлучного процесу судові суперечки між батьками про виховання дітей можуть вирішуватися таким чином:

• батьки укладають угоду, в якому встановлюється місце проживання дитини, і при необхідності визначаються умови участі в її вихованні окремо проживаючого батька;
• суд самостійно визначає місце проживання дитини, якщо угода між батьками відсутня або складено з порушенням інтересівдитини (рішення в цьому випадку виноситься одночасно з розірванням шлюбу);
• один з батьків подає позов про визначення місця проживання дитини (позов можна подати в будь-який час після закінчення шлюборозлучного процесу).

При розгляді судових спорів з питань виховання дітей до участі залучається орган опіки та піклування, здійснює обстеження умов життя дитини та осіб, які претендують на його виховання (житлові умови батьків, їх матеріальні можливості і стабільність доходу). За результатами обстеження орган опіки надає на розгляд суду акт, що містить висновок про те, з ким рекомендується залишити дитину. Опитування дитини при цьому обов'язкове лише за умови досягнення нею віку 10 років і за умови, що це не порушує його інтересів. У будь-якому випадку, думка дитини, яка досягла цього віку, враховується, але не визначає результат справи.

Найчастіше позов пред'являє батько, який домагається спільного проживання з дитиною. Однак в окремих випадках в рамках суперечок про виховання дітей такі позови подаються тим батьком, який живе разом з дітьми, але хоче, щоб місцем їх проживання стало будинок другого з батьків, який заперечує проти цього.

Більшість суперечок, пов'язаних з вихованням дітей і питанням місця проживання дитини, вирішуються на користь матері. Батькові домогтися розгляду справи в свою користь вкрай складно: для цього потрібні вагомі підстави, такі як зловживання матері алкоголем або наркотиками, нанесення нею шкоди здоров'ю дитини і т.п.

Таким чином, основним критерієм при вирішенні спорів між батьками про виховання дітей є благополуччя дитини. Перевага віддається тому з батьків, хто в змозі забезпечити йому найбільш сприятливі умови. При цьому більш високий рівень доходів одного з батьків не може бути єдиною підставою для винесення рішення про проживання дитини саме з ним.

Батько, який проживає окремо від дитини, має право на участь у її вихованні, спілкування з ним і прийняття рішень з питань його освіти. Другий з батьків не повинен перешкоджати реалізації цих прав. Порядок спілкування проживають окремо батька і дитини може бути закріплений в рішенні суду (час, місце, тривалість спілкування). При визначенні порядку спілкування суд бере до уваги вік дитини, його прихильність до кожного з батьків і інші значимі обставини. Але якщо спілкування дитини з окремо проживають батьком здатне завдати йому шкоди, суд може відмовити йому в задоволенні прав на участь в житті дитини.

Правами на спілкування з дитиною мають також його близькі родичі - бабусі й дідусі. Реєстрація шлюбу батьків для виникнення такого права не потрібна: достатньо того, що син або дочка бабусі чи дідуся записані як батьків дитини.

Нерідко при розгляді спору про виховання дітей з'ясовується, що жоден з батьків не займається вихованням дитини , а вся турбота про нього лежить на будь-кого з родичів. У таких випадках суд може залучити до розгляду спору цих осіб. Якщо цей факт виявляється при розірванні шлюбу та особи, які займаються вихованням дітей, перешкоджають поверненню їх батькам, суд може виділити цю справу в окреме провадження.

Батьки можуть вимагати в суді повернення дитини від будь-яких осіб, що утримують його у себе без законних підстав або рішення суду. Однак якщо це суперечить інтересам дитини, суд має право відмовити в такому позові. При винесенні рішення враховуються можливості батьків створити дитині належні умови для виховання, розвитку та навчання, взаємини між батьками і дитиною, а також прихильність дитини до осіб, у яких він перебував. Але якщо в ході розгляду виявляється, що ні одна зі сторін не здатна забезпечити дитині належного виховання, суд відмовляє в задоволенні позову. У цьому разі дитина передається на опікування органу опіки.

Судове рішення про позбавлення батьків (або одного з них) батьківських прав може бути винесено при ухиленні батьків від виконання обов'язків по вихованню дітей. Воно може виражатися у відсутності турботи про фізичне і моральному розвитку дитини, а також зловживанні батьківськими правами - створення дитині перешкод для навчання, схилянні до вживання спиртного або наркотиків, жебракування тощо

Особи, які не виконують своїх батьківських обов'язків унаслідок важких життєвих обставин або через незалежні від них причин (наприклад, через хронічних захворювань, за винятком алкоголізму або наркоманії), не можуть бути позбавлені батьківських прав.