Рак позапечінкових жовчних шляхів (РВЖП)

Рак позапечінкових жовчних шляхів (РВЖП) — повільно формуються злоякісні новоутворення з епітелію жовчних ходів з локалізацією центральніше ділянки злиття печінкового та міхура проток.

Рак внепеченочных желчных путей (РВЖП) – медленно формирующиеся злокачественные новообразования из эпителия желчных ходов с локализацией центральнее участка слияния печеночного и пузырного протоков.

Види

Анатомічно РВЖП-ураження представлені в такий спосіб: I — новоутворення загального печінкового протоку (ПП); II — поширення пухлини на місце злиття шляхів (біфуркації); IIIа — залучення до процесу біфуркації і правійгілки ПП; IIIб — інвазія біфуркації і лівої галузі; IV — інвазія мультицентрического характеру з охопленням обох гілок.

Класифікація РВЖП-стадій заснована на характеристиці первинного вузла:

  • Тх — природу вузла неможливо оцінити;
  • Те — дані про первинному вузлі відсутні;
  • Tis — рак за місцем;
  • Т1 — карцинома проникає в м'язову ПП-оболонку;
  • Т2а — пухлинна інвазія спостерігається в оточуючих жирових тканинах;
  • Т2b — одностороннє ракове ураження ворітної вени або печінкової артерії;, / li>
  • Т4 — злоякісне розростання охоплює венозний або артеріальний стовбур з двох сторін, розгалуження жовчних проток (ЖП) і кишкові структури.

Причини

Розвиток даної патології в організмі може здійснюватися без очевидних провокуючих чинників. Однак в більшості випадків вона обумовлена ​​наявністю у людини ряду захворювань і доброякісних пухлин гепатобіліарної системи, виразкового коліту, папилломатоза, вроджених кіст.

Частота РВЖП-патологій збільшується у віці 50-65 років з переважним ураженням осіб чоловічої статі.

Додатковими факторами ризику РВЖП-патогенезу вважаються паразитарні хвороби, контакт з радіоактивними джерелами, ВІЛ-інфекція, цироз печінки, гепатит С, цукровий діабет.

Симптоми

Найчастіше РВЖП-клініка відрізняється поліморфних і залежить від локалізації патологічного вогнища, його розмірів і термінів виявлення. Нерідко симптоматика цієї недуги схожа з проявами механічної жовтяниці.

У разі ускладнення цієї хвороби вторинною інфекцією, у людини виникають больові відчуття в області правого підребер'я, супроводжувані лихоманкою, шкірним свербінням.

Подальше прогресування недуги пов'язане з посиленням больового синдрому, втомою і втратою маси тіла у хворих, інтоксикацією організму. У таких ситуаціях їм слід обов'язково записатися на прийом до лікаря-гастроентеролога.

Діагностика

Лабораторна постановка РВЖП-діагнозу заснована на біохімічному аналізі крові хворого. Подібні тестування виявляють значне підвищення рівня білірубіну, лужної фосфатази,? -глутамілтранспептідази. При загальному аналізі зазначають зниження гемоглобіну. Для підтвердження діагнозу також використовують визначення онкомаркерів в сироваткової фракції.

З спектра інструментальних досліджень в першу чергу задіють ультразвукове дослідження. Воно дозволяє виявити за непрямими ознаками наявність у пацієнта ЖП-обструкції. Доплерографія інформативна в відношення оклюзії, здавлювання місцевих кровоносних судин.

Детальної візуалізації ракового вогнища і судинного русла вдається домогтися за допомогою комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії. Вони дають можливість встановити точну локалізацію і оцінити ступінь поширення карциноми.

Точність діагностики підвищується при комплексному обстеженні з пункційної біопсією і гістологічним вивченням біоматеріалу. Для об'єктивної інтерпретації отриманих результатів потрібні консультації онколога, гастроентеролога, терапевта, гепатолога.

Лікування

Головною методикою в терапевтичної тактики боротьби з РВЖП-патологіями служить хірургічне втручання. Як правило, це складні операції, при яких виконується резекція злоякісних новоутворень, уражених печінкових сегментів, навколишніх тканин, лімфатичних вузлів.

У комбінації з хірургічним впливом використовується хіміотерапія і променева терапія. Вони також актуальні для осіб, яким операція протипоказана, а також при малоінвазивних сеансах ЖП-дренування. У важких випадках видалення РВЖП-пухлин можливо тільки при реалізації трансплантаційних сеансів.

Сьогодні активно розробляють нові оперативні прийоми, хірургічні маніпуляції, спрямовані на зниження операційних ускладнень і летальності.

Профілактика

У профілактичної діяльності головна увага приділяється усуненню факторів ризику РВЖП-розвитку і провокують захворювань. Особливе значення має впровадження в клінічну діяльність високотехнологічних діагностичних методик і більш інформативних онкомаркерів, які виявлятимуть недуга на ранніх стадіях. 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *