Міліарний туберкульоз
Міліарний туберкульоз — захворювання, що протікає в гострій формі без вираженої лімфогенної стадії. Характеризується утворенням туберкульозних горбків в ряді органів.
Види захворювання
Розрізняють такі типи міліарний туберкульоз:
- Тифоїдна — характеризується гарячковим станом і значною інтоксикацією організму;
- легеневий — протікає з проявом симптомів дихальної недостатності;
- менінгіальний — відрізняється наявністю невеликих вогнищ ураження вголовному мозку.
Причини
Захворювання може виникнути в результаті впливу наступних факторів:
- проникнення мікобактерій туберкульозу в організм повітряно-крапельним шляхом;
- передача збудника захворювання контактним шляхом: через загальне рушник, посуд тощо.
міліарний туберкульоз ризикують захворіти і дорослі, і діти. Вірогідність зараження значно збільшується при зниженні загального імунітету організму, дії провокуючих чинників (переохолодження, недоїдання).
Симптоми
Для зазначеного захворювання характерні такі симптоми:
- зниження маси тіла;
- відчуття ознобу;
- підвищення температури тіла;
- зниження апетиту;
- утруднення дихання, поява задишки або хрипів;
- відчуття слабкості і дискомфорту.
Діагностика
При підозрі на міліарний туберкульоз застосовують такі методи дослідження:
- рентгенографія грудної клітки ;
- аналіз харкотиння;
- туберкулінова проба Манту;
- біопсія легенів;
- пункція кісткового мозку;
- офтальмоскопия (огляд очного дна).
Лікування
Для лікування захворювання пульмонологи використовують такі методи:
- застосування декількох типів антибактеріальних препаратів;
- прийом імуномодуляторів;
- фізіотерапевтичні процедури;
- виконання дихальних вправ;
- видалення вогнищ ураження при шкірному типі захворювання;
- резекція легенів (в ускладнених випадках);
- призначення вітаміну D та інших препаратів, що сприяють зміцненню організму.
Тривалість основного курсу лікування становить близько одного року.
Профілактика
З метою максимально зменшити можливість виникнення міліарний туберкульоз рекомендується:
- забезпечити раціональне повноцінне харчування, що сприяє зміцненню захисних сил організму;
- помірне загартовування;
- достатній рівень фізичного навантаження;
- зниження впливу факторів, що сприяють ослаблення імунітету: недопущення переохолодження, голодування; виключення роботи в несприятливих умовах;
- дотримання правил особистої гігієни;
- виключення контакту з особами, що мають ознаки легеневих захворювань.