Гнійний артрит

Гнійний артрит — це запалення суглоба, що супроводжується гнійними виділеннями, розвивається при проникненні в суглоб інфекції будь-яким шляхом.

Види

Розділяють два види гнійного артриту:

• первинний — розвивається при прямому попаданні збудників в організм, це може статися, наприклад, через травму або відкриту рану;
• вторинний — розвиток даного виду патології обумовлено поширенням інфекції з навколишніх тканин. Це відбувається при флегмоні, карбункул, фурункули, абсцес і так далі. Також є ймовірність розвитку захворювання при сепсисі (загальною гнійної інфекції), коли шкідливі мікроорганізми проникають в суглоб через лімфу або кров.

Причини

Недуга розвивається внаслідок проникнення в суглоб будь-яким шляхом збудників. До таких належать пневмококи, стрептококи, стафілококи. Зараження можливе прямим або лімфогенним шляхом, від цього залежить вид захворювання.

Симптоми

Для ідентифікації даного захворювання в першу чергу слід звернути увагу на передбачувану область розвитку запального процесу. В районі ураженої ділянки може спостерігатися підвищення температури тіла, почервоніння, деяка набряклість. Хворий зазвичай відчуває різкий біль при найменших спробах руху, а також при фізичному впливі на уражену ділянку. Найчастіше спостерігаються загальні ознаки присутності хвороби:

• лихоманка (температура підвищується до 40 градусів);
• озноб;
• головний біль;
• загальне нездужання, слабкість;
• шкірні покриви набувають жовтуватий відтінок.

При виявленні перерахованих вище симптомів настійно рекомендується негайно записатися на прийом до лікаря-ревматолога або хірурга. Не варто займатися самолікуванням, дана патологія має на увазі застосування інтенсивної терапії.

Діагностика

Для постановки точного діагнозу, як правило, досить консультації хірурга або лікаря-ревматолога і проведення детального огляду пацієнта. Однак для підтвердження хвороби пацієнт може бути направлений на рентгенографічне дослідження. 

Лікування

В першу чергу слід доставити хворого до лікаря, добре зафіксувавши запалену кінцівку за допомогою невеликої дощечки або будь-який інший легкої площині, відповідної за габаритами. На уражений суглоб накладають гіпсову пов'язку для його фіксації з метою забезпечення спокою і нерухомості. Медикаментозний курс лікування має на увазі прийом сульфаніламідних препаратів, різних антибіотиків. Застосовують також фізіотерапевтичні процедури, такі як ультразвук або УВЧ. У деяких випадках може проводитися пункція інфікованого суглоба з введенням антибіотичних засобів.

В разі якщо медикаментозне лікування виявляється неефективним, виконується хірургічне втручання, яке може включати в себе розтин суглоба з метою промивання його розчинами антибіотиків або ж ряд заходів по його видаленню.

В особливо важких випадках , при необхідності порятунку життя хворого від зараження крові, може бути призначена ампутація ураженої кінцівки.

Профілактика

Для недопущення появи подібної патології при отриманні особливо серйозних травм і ран слід своєчасно звертатися до лікаря, уникати розвитку інфекції, не займатися самолікуванням.