Токсокароз

Токсокароз — захворювання паразитарної природи, що виявляється в результаті проникнення в організм Нематодниє паразита — токсокар.

Види

Сучасна медицина розрізняє чотири основних види. Перший вид — вісцеральний, при якому паразити впливають на внутрішні органи. Він обумовлюється проникненням в організм великої кількості токсокар. Найчастіше цим видом захворювання схильні діти від 1,5 до 4 років (переважно хлопчики). Другий тип — очної, при якому личинки мігрують до очей і окологлазних простору. При шкірному токсокарозе уражаються шкірні покриви, а при невралгічних відбувається ураження ділянок ЦНС.

Раніше також розглядалася имагинальная форма, що передбачає перетворення паразита в відділах кишечника людини в дорослі особини. Однак такі випадки виявилися не підтвердженими, і на даний момент медики схильні не виділяти імагінальний форму у людини.

Причини

Головними переносниками виступають домашні тварини, особливо собаки.

До основних умов зараження відносять зв'язок з шерстю інфікованих тварин, вживання води, зараженої паразитарними яйцями, використання погано вимитих овочів і фруктів, зв'язок з грунтом, забрудненої яйцями паразитів, недотримання правил гігієни.

Також визначають групу ризику, найбільш схильних до зараження: маленькі діти (від 1,5 року до 5 років), які активно контактують під час ігор з піском і грунтом, ветеринари, працівники розплідників домашніх тварин, собаківники, продавці овочів і фруктів (часта взаємозв'язок з брудними продуктами, на яких містяться фрагменти землі з можливим збудником), будь-яка діяльність, що передбачає частий і тривалий контакт з землею.

Хвороба широко поширена і реєструється в багатьох країнах. Середня ураженість кишкової формою собак, обстежених на різних континентах, становить понад 15%, але в деяких регіонах досягає 93%. За даними сероепідеміологічного досліджень, від 2 до 14% обстежених практично здорових осіб в різних осередках недуги мають позитивні імунологічні реакції на виявлення даного освіти.

Симптоми

Для кожного виду недуги характерні свої певні ознаки.

Прояви вісцерального типу:

• підвищена температура;
• лихоманка;
• підвищення числа еозинофілів і імуноглобулінів в струмі крові;
• збільшення розмірів печінки;
• лімфаденіт;
• сухий кашель з нападами в нічний час;
• задишка;
• вдих з придихом;
• болю в області живота, здуття;
• нудота;
• діарея, блювота (проявляються рідше).

Ознаки очної різновиди:

• запальний процес в рогівці (кератит);
• білясте світіння в просвіті зіниці (лейкокорія);
• запалення очного нерва;
• поєднане нагноєння судинної і райдужної оболонки ока (увеїт);
• гнійні запальні процеси усередині очного яблука (ендофтальміт);
• узелковое освіту в оці (гранульома);
• запалення порожнини склоподібного тіла (парспланіт);
• абсцес;
• фіксація в склоподібному тілі ока безпосередньо личинок;
• порушення зоровогосприйняття;
• косоокість (іноді).

Діагностика

Даний недуга вважається важким паразитарним захворюванням, яке загрожує формуванням безлічі різних ускладнень (панкреатит, ураження нирок, міокардит, некрози, пневмонія, порушення зору аж до односторонньої сліпоти). Тому при виявленні підозр на нього необхідно в найкоротші терміни записатися на прийом до лікаря-терапевта (для дорослих) або педіатра (для дітей). Лікар зможе призначити необхідні первинні аналізи для встановлення точного діагнозу і направити до вузькопрофільного фахівця.

Так, при очному вигляді обов'язкова консультація лікаря-офтальмолога, при шкірному — дерматолога.

Хвороба може діагностуватися наступними методами: реакція імунофлуоресценції (РІФ) і ензим-мічених тел (РЕМА), імуноферментний дослідження (ІФА), біопсія, офтальмологічні дослідження, аналіз крові на предмет перевищений числа еозинофілів.

Лікування

Терапевтичні заходи сьогодні розроблені не в повній мірі. Для складання остаточного плану лікування неодмінно потрібна консультація інфекціоніста-паразитолога.

При терапії використовують:

• протівонематодозниє і протизапальні препарати;
• кортикостероїдні гормони (при очному);
• при інфікуванні малим числом паразитів і м'якому перебігу захворювання спеціалізованих препаратів не застосовують, призначаються загальнозміцнюючі засоби.

Профілактика

Єдиний вихід для запобігання повторної інвазії — попередження попадання в організм яєць паразита. Для цього слід дотримуватися певних правил: дотримуватися правил гігієни, вживати в їжу тільки добре вимиті продукти, проводити своєчасне профілактичне обстеження собак і кішок, створювати спеціальні території для вигулу домашніх тварин, контролювати чисельності бездомних собак.