Підслизова фіброма матки

Подслизистая фіброма матки — це доброякісна пухлина субмукозной локалізації, зростання якої відбувається в просвіт органа і супроводжується яскравою клінічною картиною.

Стадії

Дана патологія розглядається як зріла гормонально-залежна пухлина. Зустрічається в 30% від усіх відомих доброякісних новоутворень. Розташована під слизовою оболонкою. У медицині така локалізація називається субмукозной. Приріст її відбувається в просвіт органа, що провокує його деформацію.

У групі ризику знаходяться виключно жінки репродуктивного віку, у яких вироблення естрогену відбувається постійно. Найчастіше діагностується у пацієнток старше 30-и років. Чи не зустрічається у дівчат до 15 років і у представниць жіночої статі в постклімактеричний період.

Підслизові фіброми бувають одно- або многоузелковимі, ​​діаметром від 1 мм. до 20 см.

При діаметрі всього в кілька міліметрів вона здатна провокувати сильні больові відчуття, що стане приводом записатися на прийом до лікаря-гінеколога. Завдяки ранній симптоматиці такі фіброми рідко залишаються непоміченими і доростають до критичних розмірів.

Причини

Подслизистая фіброма — гормонально-залежна. Як уже згадувалося, діагностується вона виключно у жінок репродуктивного віку, тому гормональний дисбаланс — одна з причин розвитку недуги. Помічено, що на появу та її зростання впливає естроген. Наприклад, у вагітних жінок вироблення даного гормону в рази прискорено, тому під час УЗД органів малого таза це захворювання виявляється досить часто. І навпаки, в постклимактерическом періоді спостерігається самостійне зменшення і навіть повне зникнення.

Як відомо, призводить до гормональних збоїв неконтрольований прийом препаратів, тривалий прийом контрацептивних засобів на основі гормонів, спортивного харчування.

Не виключаються і такі фактори, як спадковість, механічні дії на слизову (діагностичні та лікувальні вискоблювання, аборти).

Симптоми

Один з основних симптомів — біль різного характеру. В основному вона постійна, ниючий. Посилюється після фізичних навантажень (в тому числі при швидкій ходьбі), під час або після статевої близькості.

Основні симптоми:

• хворобливі, рясні зі згустками менструації;
• кровотечі, не пов'язані з менструацією, що виникають після статевого акту, підняття важких предметів, фізичної активності;
• спазматичні болі внизу живота;
• відчуття переповненості, тяжкості.

Досягнувши великого діаметра, воно починає деформувати матку, а та в, свою чергу, тиснути на регіональні органи. Якщо тиск виявляється на сечовий міхур, пацієнтка відчуває постійні позиви до сечовипускання, виникає відчуття залишкової сечі. При розташуванні на задній стінці тиску піддається кишечник. Це призводить до метеоризму, запорів, болів в спині і попереку.

Діагностика

При будь-якому з перерахованих вище ознак захворювання потрібна консультація лікаря-гінеколога. Для виявлення патології буває досить первинного гінекологічного огляду: чітко пальпуємий бугор, деформація внутрішніх шарів (слизової).

Для визначення справжніх розмірів пухлини, кількості вузлів, уточнення розташування призначають УЗД. Для більш детального дослідження, наприклад, внутрішньої структури, потрібно МРТ.

Також лікарем призначаються лабораторні дослідження мазків, діагностичне вишкрібання для подальшого гістологічного аналізу, лапароскопія.

Лікування

На початковій стадії хвороби гінекологи практикують консервативне лікування, спрямоване на усунення причини і симптомів:

• знеболюючі ліки;
• гормональна терапія;
• залізовмісні препарати для усунення кровотеч;
• протизаплідні засоби.

Якщо позитивної динаміки не спостерігається або пухлина виявлена ​​пізно, піднімається питання про хірургічне втручання:

• емболізація — закупорка судин для зупинки кровопостачання освіти, що призводить її зменшення;
• міомектомія — видалення тканин пухлини;
• гістеректомія — радикальне видалення;
• гістероскопічна резекція — видалення без порожнинного доступу, через шийку.

Профілактика

Єдиним профілактичним методом називають своєчасне відвідування лікаря-гінеколога (раз в 6 місяців) з метою огляду і підбору протизаплідних методик, також рекомендуються профілактичні огляди у ендокринолога (раз на рік).