Професійна екзема (ПЕ)

Професійна екзема (ПЕ) — гостра або хронічна рецидивуюча шкірна хвороба, що розвивається під впливом виробничих алергенів. Супроводжується нашкірними поліморфними висипаннями, запальною реакцією і свербінням.

Види

У дерматологічній практиці розрізняють такі форми цієї недуги:

• гостра;
• подострая;
• хронічна.

Причини

Ключовим моментом ПЕ-виникнення у людини служить вплив на організм бактеріологічних, хімічних чинників, які обумовлюють зміну його алергічної реактивності.

Як таких алерген-факторів часто виступають амінниє отвердители, синтетичні клеї, фенолформальдегід, солі важких металів, похідні скипидару і пеніциліну, сполуки ртуті, дінітрохлорбензол, напівсинтетичні антибіотики, сплави деяких металів, смоли епоксидні.

на тлі їх впливу у окремих осіб відбувається сенсибілізація організму і виникає реакція уповільненого типу до певного алерген-речовині, який використовується на виробництві.

Істотний вплив на динаміку ПЕ і ступінь прояву клінічних ознак надає генетична схильність, ослаблення імунного статусу, порушення функціональності ендокринної та нервової системи.

ПЕ-патологія може виникнути у людей різного віку. Нерідко ускладнюється розладом дихальної системи, алергічним кон'юнктивітом або ринітом, бронхоспазмом.

Симптоми

Найчастіше ПЕ-зміни спостерігаються на відкритих ділянках шкіри — в місцях безпосереднього контакту з виробничим подразником. В основному це особа, кисті та передпліччя, область грудей і гомілки. У такій ситуації пацієнту слід відразу ж записатися на прийом до дерматолога для отримання кваліфікованої медичної допомоги.

Спочатку на тілі ПЕ-хворих з'являється еритема, що поєднується з формуванням на її тлі микровезикул, папул, а іноді і пустул. При прогресуванні патологічного процесу і посилення запальних явищ відбувається розтин везикул з оголенням ділянок мокнутия на роговомушарі.

Продовження дії алергенів призводить до поширення висипань по всьому кожному покрову і появи ПЕ-вогнищ, покритих сіро-жовтими корками. Видалення подібних корок відкриває вологі зони з серозними колодязями.

Посилення впливу алерген-факторів може негативно вплинути на загальний стан хворого. У нього з'являються скарги на свербіж уражених областей, емоційна нестійкість, порушення сну.

При зникненні етіологічного джерела в більшості випадків відбувається швидке вирішення захворювання.

Діагностика

Постановка ПЕ-діагнозу грунтується на вивченні скарг хворого, анамнестичних відомостей і клінічних проявів недуги.

В індивідуальному порядку призначається клінічне дослідження крові, біохімічне тестування концентрації аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, серологічний аналіз на наявність специфічних імуноглобулінів. При ускладненнях пиогенной інфекцією проводять культуральні дослідження.

Важливим критерієм верифікації патологічних відхилень служить гістологічне дослідження біоптату з уражених областей. Як правило, воно виявляє специфічні зміни — наявність інфільтрату з вмістом в ньому лімфоцитів, опасистих клітин і лейкоцитів. В ПЕ-осередках виявляють, особливо при рецидивуючому перебігу хвороби, акантоз, гіперкератоз або паракератоз.

За окремими показаннями проводяться консультації з алергологом, ендокринологом, гастроентерологом, неврологом.

Лікування

Обов'язковою умовою успішної реалізації терапевтичних заходів є усунення контакту з професійними алерген-факторами, котрі спровокували ПЕ-розвиток у хворого.

Зовнішньо призначаються примочки слабкими розчинами борної кислоти, перманганату калію з подальшою обробкою уражених зон антисептичними засобами, глюкокортикостероїдними аерозолями і мазями. При нашаруванні вторинної інфекції застосовують антибактеріальні препарати.

Системна терапія передбачає призначення антигістамінних і глюкокортикостероїдних фармпрепаратів, а при вторинному інфікуванні і наполегливому перебігу — антибактеріальних засобів і фізіотерапії.

Профілактика

Комплекс профілактичних заходів спрямований на зменшення або виключення контакту з алерген-джерелами. З цією метою здійснюються санітарно-технологічні та санітарно-гігієнічні заходи. Особлива увага приділяється застосуванню працівниками індивідуальних засобів захисту шкірного покриву і слизових оболонок.