Під загальним терміном політравма слід розуміти сукупність двох і більше пошкоджень, які потребують спеціалізованого лікування; характер останнього залежить від особливостей кожного з ушкоджень і від взаємного впливу їх на організм потерпілого.

Розрізняють три основні форми політравми: множинні переломи; поєднані ушкодження; комбіновані ураження. Для всіх видів політравм характерно розвиток синдрому взаємного обтяження, значно погіршує прогноз для відновлення однієї або декількох функцій організму (наприклад, опорно-рухової при поліфрактурах) або для самого життя потерпілого.

Синдром взаємного обтяження — це комплекс симптомів, який вказує на більш важкий перебіг патологічного процесу, пов'язаного з кожним з поєднаних ушкоджень, в порівнянні з клінічною картиною, характерною для аналогічних ізольованих пошкоджень. 

Терміном множинні переломи (поліфрактури) слід позначати переломи в межах однієї кістки, в межах одного сегмента кінцівки (моностатіческіе переломи), в межах двох або трьох сегментів однієї кінцівки (мономеліческіе переломи) і, нарешті, на різних кінцівках (дімеліческіе, полімеліческіе) або в різних частинах тіла у одного потерпілого.

поєднується називаються ушкодження двох і більше різних анатомо-функціональних областей. Найбільш частими поєднаннями є переломи кісток опорно-рухового апарату з ушкодженнями внутрішніх органів живота і грудей, з черепно-мозковою травмою, спинномозковою травмою, а також з пошкодженнями магістральних судин, великих нервових стовбурів, з великими руйнуваннями м'яких тканин, істотно обтяжують прогноз як для життя потерпілого, так і для відновлення функції пошкоджених кінцівок. 

Поєднані закриті або відкриті ушкодження кількох кісток, м'яких тканин і прилеглих внутрішніх органів (включаючи великі судини і нерви) в одній області слід розглядати як травматичний вогнище. Таких травматичних вогнищ при важких множинних травмах може бути кілька (наприклад, поєднане пошкодження ребер, грудини, легкого і печінки з одного боку або — кісток таза, сечового міхура і кишок і т. П.). Термін «травматичний вогнище» передбачає певний механізм травми, патологічні зміни всіх пошкоджених тканин і обумовлює комплексне одночасне лікування, специфічне для пошкоджень цього вогнища.

Комбіновані поразки — це ураження, що наносяться спільним впливом (одночасно або послідовно) декількома вражаючими факторами — механічними, радіаційними, термічними, хімічними, біологічними та ін. Для комбінованих уражень, так само як і для всіх інших політравм, характерний синдром взаємного обтяження, або синергічний ефект. Ці ушкодження характеризуються великою важкістю клінічної картини і високою летальністю. Частота їх в структурі травм мирного часу невелика, проте серед бойових ушкоджень вони можуть стати провідними.

У постраждалих тільки з множинними переломами в 22,2% одночасно виникають неважкі струсу головного мозку, які, однак, не впливають на тактику і методи лікування поліфрактур. У постраждалих з поєднаними пошкодженнями в 46,8% спостерігається важка черепно-мозкова травма (забиття, здавлення, руйнування головного мозку), яка є провідною причиною важких, нерідко критичних станів, особливо у пацієнтів з супутніми важкими травмами грудей (28,9%) , тазу (25,5%), хребта (21,1%). Різні по тяжкості травми внутрішніх органів живота у постраждалих з поєднаними пошкодженнями складають в середньому 28,8%. З урахуванням пошкоджень головного мозку і органів грудної клітки кожен пацієнт з цим видом політравми має від 1,2 до 3,8 пошкоджених внутрішніх органів. Серед тих, що вижили пошкодження внутрішніх органів живота відзначені в 22,2%, серед загиблих — в 82,3%.

Травматичний шок різної тяжкості спостерігається у 19,8% від числа постраждалих з політравмами. Розвиток шоку, особливо важкого, повністю визначається участю в політравмі пошкоджень внутрішніх органів, масивної крововтрати, гострої дихальної недостатності. Так, серед постраждалих тільки з поліфрактурамі кінцівок шок розвивається у 6,5%, наявність важкої черепно-мозкової травми і пошкоджень грудей підвищує частоту розвитку шоку до 28%. Супутні пошкодження внутрішніх органів, що вимагають негайних операцій, різко збільшують число постраждалих в стані шоку до 86%; постраждалі з масивної, незворотною політравмою голови, грудей, живота, таза (в різних поєднаннях) зазвичай доставляються в стані вкрай важкого шоку (III-IV ступеня). 

Летальність при множинних переломах пов'язана з жирової емболією, пневмонією, гнійними ускладненнями, супутніми захворюваннями.

В летальності при поєднаних пошкодженнях провідну роль відіграють: гостра крововтрата, важкі пошкодження головного мозку, гостра дихальна недостатність, рідше — інші причини.

Ретроспективний аналіз клінічних даних з урахуванням виділених причин летальності дозволяє більш об'єктивно оцінити точність діагностики, своєчасність і якість різних лікувальних заходів. 

Види переломів

Позначення множинних переломів і поєднаних пошкоджень

а — моностатіческіе переломи (в межах однієї кістки або одного сегмента);
б, в, г — мономеліческіе переломи ( в межах однієї кінцівки);
д, е, ж — внутрішньосуглобові і навколосуглобових поліфрактури;
з — «травматичні вузли» або«Травматичні вогнища».
Дімеліческіе переломи: і, до — односторонні;
л, м — перехресні. н, про — симетричні;
п, р — асиметричні. з — множинні односторонні;
т — переломи і черепно-мозкова травма; у — поліфрактури кісток тулуба;
ф — умовні позначення сегментів кінцівок: 1 — плече; 2 — передпліччя; 3 — кисть; 4 — стегно; 5 — гомілку; 6 — стопа. Стрілками показана локалізація переломів. 

Номенклатуру множинних переломів зручно представити у вигляді 16 найменувань:

1 ) множинні переломи в межах однієї кістки — подвійні, потрійні, многооскольчатие;

2) множинні переломи кісток в межаходного сегмента кінцівки, двох і більше кісток, включаючи сесамовідние кістки;

3) односторонні аналогічні переломи, що виникають одномоментно в подібних (одинарних або подвійних) сегментах верхньої і нижньої кінцівки (переломи кісток передпліччя і гомілки з одного боку);

4) односторонні неаналогічні переломи (кісток передпліччя і стегна, кисті і стегна, гомілки і плеча, стопи і плеча);

5) множинні односторонні переломи (кісток черепа, таза і кінцівок з одного боку тіла);

6) множинні внутрісуглобні переломи (кісток, складових суглоб);

7) множинні навколосуглобових переломи;

8) перехресні аналогічні переломи кісток двох сегментів — одного на верхній, а іншого — на нижньої кінцівки з протилежного боку (стегно — плече, передпліччя — гомілка);

9) перехресні неаналогічні переломи кісток (стегно — передпліччя, плече — гомілка);

10) симетричні переломи однойменних кісток — на одному рівні (обох стегнових кісток в середній третині діафіза);

11) умовно-симетричні переломи однойменних кісток — на різному рівні (кісток одного передпліччя в дистальному відділі,іншого — в проксимальному);

12) асиметричні переломи обох нижніх або обох верхніх кінцівок (стегно — гомілка, плече — передпліччя);

13) множинні переломи кісток трьох або чотирьох кінцівок;

14) поєднані переломи кісток кінцівок (з травмами черепа, грудей, живота, таза і їх органів);

15) множинні переломи кісток тулуба — грудної клітки, хребта і таза в різних поєднаннях;

16) поєднані ушкодження черепа, грудей, хребта, живота або тазу в різних варіантах поєднань, в тому числі і з переломамикінцівок.