Бартолініт

Бартолініт — це захворювання, викликане запальним процесом в бартолиновой залозі, що розташована напередодні піхви і відповідає за освіту слизового секрету. Найчастіше патологія діагностується у жінок репродуктивного віку.

Види

Залежно від особливостей перебігу недуг може бути: гострим, підгострим, хронічним.

Також його класифікують і по локалізації запалення: каналікуліт — нагноєння виводять каналів; абсцес (істинний і помилковий); кіста — новоутворення з рідинним вмістом.

Гостра форма нездужання характеризується двома варіантами представленості: помилковий абсцес (починається з каналікулітів — запалення вивідних проток органу, у зовнішнього його виходу утворюється почервоніння з валиком запалення навколо); справжній абсцес (з'являється при проникненні інфекції в самі тканини даного органу; паренхіма розплавляється, шкіра над пухлиною ставати нерухомою).

Гострий вид може переходити в хронічний, який характеризується чергуванням ускладнень і тимчасових поліпшень. Перші можуть з'являтися при менструаціях, зниженому імунітеті, наявності інших інфекцій. При затяжний формі говорять про незначні болях в області протікає процесу, дискомфорті при русі, ущільненні органу.

Причини

Недуга належить до статевих інфекцій. Провокувати його можуть патогенні мікроорганізми: хламідії, стафілококи, трихомонади та інші. Формуванню можуть сприяти такі фактори, як знижена здатність організму протистояти вірусам, запалення відділів статевої сфери, будь-які місцеві мікротравми, хірургічне втручання в сечостатеву систему, безладне сексуальне життя, носіння тісної білизни з синтетичних матеріалів, недотримання інтимної гігієни і т.д.

Найчастіше розвиток недуги протікає в односторонньому порядку — запалюється тільки одна заліза.

Симптоми

Головним ознакою початку нагніванія служить почервоніння малих статевих губ.

При пальпації можна відзначити, що виводить проток потовщений і чутливий до натиснення. В результаті його закриття і збільшення густоти накопичується секрету утворюється гній, а у хворого починається помилковий абсцес. Надалі можна побачити такі ознаки:

• періодично виникають хворобливі відчуття в піхві, що підсилюються в положенні сидячи;
• підвищення температури тіла;
• загальна слабкість і незадовільний самопочуття;
• займання і почервоніння великих статевих губ.

Особливу небезпеку становить затяжний тип, який має тривалий характер розвитку. Погіршення стану може спостерігатися в період менструації, після перенесених інфекційних хвороб або при переохолодженні організму.

При тривалому перебігу розвивається кіста біля входу у вагіну.

Діагностика

Діагностувати відхилення може лікар гінеколог на підставі результатів певних досліджень. Серед них:

• гінекологічний огляд пацієнта;
• ретельний збір анамнезу;
• бактеріоскопії;
• кольпоскопія;
• бактеріальний посів вагінальних виділень для виявлення конкретного інфекційного збудника і його резистентності до різних груп антибактеріальних препаратів;
• ПЛР-діагностика.

Лікування

На початковій стадії, коли розвивається каналікуліт, ефективним буде консервативне лікування. Воно може включати в себе:

• прикладання холоду до хворого місця;
• постільний режим;
• використання протизапальних засобів місцевої дії (ванночки з лікувальними розчинами);
• прийом антибіотиків і болезаспокійливих препаратів;
• при затихання гостроти запального процесу можуть призначатися фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, магнітотерапія і т.д.);
• призначення загальнозміцнюючих медикаментів — вітамінних комплексів, імуномодуляторів і т.д.

Якщо нагноєння не вдалося зупинити на початковому етапі, і сформувалася пухлина, її лікування може бути тільки хірургічним. Хірург виробляє розтин, її дезінфекцію і дренування. Одночасно призначають антибактеріальний комплекс і фізіотерапевтичні методи.

Також підлягає усуненню кіста. Операція повинна проводитися, коли момент загострення вже спаде. Робиться вона за допомогою методу екстирпації (повного її видалення) або марсупиализации (створення штучного протоки, що перешкоджає накопиченню виділення).

Профілактика

В основі попередження захворювання лежить ретельне дотримання гігієни. Без відповідних медичних рекомендацій не слід робити промивання вагіни дезінфікуючими розчинами. Також вкрай важливо своєчасно лікувати будь-які вогнища хронічної інфекції — кольпіт, уретрит, пієлонефрит та інші. З метою профілактики рекомендується відвідувати лікаря гінеколога кожні шість місяців.