Главная » Хвороби та лікування » Інфекційні захворювання » Колапсотерапія при туберкульозі: цілі, методика, протипоказання

Колапсотерапія при туберкульозі: цілі, методика, протипоказання

Коллапсотерапія – один з популярних і широко застосовуваних методів лікування туберкульозу легень у світі. Його ефективність давно доведено великою кількістю позитивних результатів у пацієнтів туберкульозних диспансерів.

Даний метод заснований на зменшенні об’єму ураженої легені за допомогою навмисного введення повітря спеціальним апаратом в плевральну або черевну порожнину з лікувальною метою.

Існують 2 види коллапсотерапии:

  • штучний пневмоторакс;
  • штучний пневмоперитонеум.

І 3 види технологій проведення коллапсотерапии:

  • односторонній;
  • двосторонній;
  • змішаний (застосування та штучного пневмотораксу, і штучного пневмоперитонеуму).

Штучний пневмотораксШтучний пневмоторакс показаний хворим, у яких з якої-небудь причини неможливе проведення повноцінного курсу хіміотерапії.

Штучним пневмотораксом називається введення повітря в плевральну порожнину для створення колапсу (спадання) ураженої туберкульозом легені. До відкриття спеціалізованих хіміопрепаратів проти туберкульозу даний метод вважався одним з найбільш ефективних в лікуванні хворих.

Зменшення обсягу ураженої легені і його компресія викликає спадання каверн та інших вогнищ ураження, прискорюються процеси регенерації тканини за рахунок створення відносного спокою легені. Відбувається більш швидке загоєння і затримується надходження токсичних речовин з уражених туберкульозом вогнищ у здорові тканини, що сприяє значному зниженню загальної інтоксикації організму.

Основні показання та протипоказання до застосування

Коллапсотерапия має такі показання:

  • наявність супутніх захворювань у хронічній фазі або фазі загострення, які не дозволяють проводити хіміотерапію в повному обсязі найближчим часом;
  • складнощі в проведенні хіміотерапії з-за формування лікарської стійкості;
  • відсутність регресу захворювання після курсу інтенсивного лікування протягом 2-3 місяців;
  • наявність сформованих каверн;
  • передопераційна підготовка пацієнта до видалення легені або частки легені.

В ранньому післяопераційному періоді призначається для профілактики загострення туберкульозу.

Однак існує ряд протипоказань, що забороняють проведення штучного пневмотораксу:

  • вік старше 60 років;
  • діти молодше 12 років;
  • дихальна недостатність 2-3 ступеня;
  • захворювання серця;
  • казеозна пневмонія;
  • туберкульозний плеврит;
  • туберкульозна емпієма плеври;
  • туберкульоз бронхів;
  • туберкулема.

Методика проведення

Хворий лягає на здоровий бік, обличчям до лікаря. За допомогою голки робиться прокол грудної клітки в 4-5 міжребер’я в області пахвової западини. Можлива зміна місця проколу, це з’ясовується додатковими физикальными дослідженнями і рентгенологічно.

Голку ведуть по верхньому краю нижнього ребра, це дозволяє не зачепити міжреберні кровоносні судини. Використовується спеціалізований апарат, зроблений за принципом сполучених посудин, з’єднаних водяним манометром.

Місце знаходження голки визначають, орієнтуючись на показання манометра. При проходженні голки в плевральну порожнину манометр покаже наявність негативного тиску, мінливого при вдиху і видиху.

Показання тиску близько нуля свідчать про те, що голка потрапила в тканину легені. При збільшенні позитивного тиску голку слід видаляти, так як вона потрапила в кровоносну судину легені.

Саме введення повітря не викликає больових відчуттів. Воно відбувається поступово, у кілька етапів за 50-100 см3 і під постійним контролем за показаннями манометра.

При першій процедурі вводять не більше 250-350 см3 газу. При наступних процедурах кількість введеного газу можна збільшувати.

При проведенні штучного пневмотораксу можуть виникнути деякі ускладнення:

  • підшкірна емфізема;
  • плеврит;
  • травма легені з утворенням пневмотораксу;
  • формування повітряної емболії;
  • пневмоплеврит.


Штучний пневмоперитонеумСеред інших показань до проведення штучного пневмоперитонеума — легенева кровотеча і кровохаркання.

Це процедура введення газу в черевну порожнину, при якому відбувається значне зменшення розмірів легенів і їх еластичне натягу. Дана процедура застосовується з метою поліпшення мікроциркуляції в легенях, зменшення діаметра каверн шляхом їх зближення.

Свідчення

Основні показання до застосування пневмоперитонеуму:

  • інфільтративний туберкульоз легенів з локалізацією ураження нижче рівня ключиці;
  • підгострий дисемінований туберкульоз;
  • каверни розташовані біля коренів легень;
  • гостра легенева кровотеча;
  • кровохаркання.


Методика проведення

Положення хворого лежачи на спині. Руки уздовж тіла. Пневмоперитонеум проводять за допомогою спеціалізованого пневмотораксного апарату.

Прокол роблять, орієнтуючись на зовнішній край прямого м’яза живота пацієнта зліва від пупка на 2 пальця донизу. У черевну порожнину в першу процедуру вводять 250-300 см3 газу, а протягом наступних процедур збільшують його кількість до 800 см3.

В результаті відбувається підняття і обмеження рухливості купола діафрагми, що викликає фіксацію нижніх відділів легень і зниження тонусу легеневої тканини. При наявності достатніх медичних показань пневмоперитонеум рекомендується проводити повторно або курсом протягом 2-3 місяців.

При неправильному проведенні процедури накладання пневмоперитонеуму можливі деякі ускладнення:

  • підшкірна емфізема;
  • травмування голкою стінок кишечника;
  • формування спайкового процесу в черевній порожнині;
  • пневмоперитонит;
  • повітряна емболія.

Використання техніки коллапсотерапии істотно збільшує ефективність лікування хворих на туберкульоз, при правильному дотриманні методики виконання, в поєднанні з лікуванням хіміотерапевтичними препаратами та дотриманням всіх показань і протипоказань.

 

загрузка...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*