Головна » Хвороби та лікування » Онкологія » Рак яєчників: симптоми у жінок, сучасні методи лікування

Рак яєчників: симптоми у жінок, сучасні методи лікування

 

загрузка...

Рак яєчників – злоякісна пухлина, джерелом якої є епітелій. Це досить поширена патологія: у структурі загальної онкозахворюваності вона займає 7-е місце серед злоякісних захворювань жіночих статевих органів – 3-е, крім того, цей рак становить близько 4-6 % злоякісних новоутворень у жінок в цілому. Так, в Росії їм захворює щороку по 15 жінок на кожні 100 000 (це середній показник, в одних регіонах захворюваність мінімальна, а в інших, навпаки, значно вище вказаного значення). На жаль, у кожної 4-ї жінки злоякісне новоутворення не діагностується на початковій, а вже на III-IV стадії.

Про те, чому виникає рак яєчників, якими він проявляється симптомами, а також про принципи діагностики і сучасних методів лікування даної патології ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст


Причини і механізм розвитку

Хронічні запальні захворювання придатків — один з факторів ризику розвитку раку яєчників.

Провідними причинами виникнення раку яєчників на сьогоднішній день вважаються гормональні порушення в організмі жінки і генетична схильність до цієї хвороби. Так, доведено, що жінки, які перенесли одну чи кілька вагітностей, що народжували страждають їм значно рідше, ніж ті, кому виставлений діагноз «безпліддя». Також на розвиток даної патології впливають:

  • раннє менархе (перші менструації раніше 12 років);
  • пізній клімакс;
  • застосування гормональних препаратів, що стимулюють овуляцію, частіше 2-3 разів на рік;
  • хронічні запальні захворювання яєчників;
  • доброякісні пухлини яєчників і матки;
  • рак молочної залози в анамнезі;
  • спадкова схильність.

Описано 3 синдрому спадкової схильності до цього захворювання:

  • сімейний рак яєчників (ймовірність захворіти безпосередньо залежить від того, скільки близьких родичів захворіло даною патологією раніше: якщо нею страждають 2 родички першого ступеня споріднення, ризик становить 50 %; якщо рак яєчників виявлено в однієї родички першого ступеня споріднення і одного – другого ступеня споріднення, ризик дорівнює 7 %; якщо він діагностований лише у однієї родички першого ступеня споріднення, ризик становить 4-5 %);
  • сімейний рак молочної залози/яєчників (жінки страждають відразу обома захворюваннями; ступінь ризику їх розвитку також визначається числом страждають ними близьких родичок; якщо розвивається якась одна з цих патологій, ймовірність того, що з’явиться друга, зростає в 2-4 рази);
  • синдром Лінча II (в сім’ях найближчих родичів висока захворюваність аденокарциномами різних локалізацій – раку ендометрія, молочної залози, яєчників, ободової і прямої кишки; ймовірність розвитку раку, знову ж таки, залежить від числа хворих родичів, але в будь-якому разі вона в 2 рази вище, ніж у осіб, не страждаючих синдромом Лінча).

Рак становить 80-90 % усіх злоякісних пухлин яєчників. За формою росту і розвитку його поділяють на первинний і вторинний.

  • Первинний рак розвивається сам по собі, без попередніх йому кістозних змін органу. Такі пухлини, як правило, низкодифференцированные, мають малий розмір, рожево-сірий колір, зовні схожі на шовковичну ягоду або грудку ікри. Важкі для діагностики.
  • Вторинні форми раку яєчників розвиваються з попередньої їм доброякісної кісти. Клітини її внутрішнього шару озлокачествляются і потім поширюються на інші верстви. Вони можуть бути одно — або багатокамерні, виростають до великих розмірів, неоднорідні по щільності.

Рак яєчників часто метастазує. Як правило, це відбувається шляхом злущення (інакше – ексфоліації) злоякісно перероджених клітин з поверхні уражених тканин яєчника та поширення їх з струмом внутрішньочеревний рідини на прилеглі органи – очеревину, діафрагму, капсулу печінки, сальник.

Інший шлях метастазування – з током лімфи, однак він втягується в процес, як правило, пізніше, коли метастази в черевній порожнині вже є. З лімфою ракові клітини потрапляють в заочеревинні, парааортальні, тазові, пахові лімфовузли.

У 2-3 з 100 хворих на злоякісні клітини потрапляють в кров і з її струмом поширюються в печінку, кістки і головний мозок.

Пухлина може проростати і в сусідні органи – сечовий міхур і пряму кишку.

Класифікація захворювання

За класифікацією TNM виділяють такі стадії раку яєчників:

  • Тх – інформації для оцінки пухлинного процесу недостатньо;
  • Т0 – первинна пухлина не виявлена;
  • Т1 – пухлина знаходиться в області яєчників;
  • Т1а – новоутворення обмежена одним яєчником, не проростає капсулу;
  • Т1b – новоутворення обмежена двома яєчниками, не проростає капсулу;
  • Т1с – пухлина обмежена одним або двома яєчниками, проростає капсулу, або в асцитичної рідини або змиві з черевної порожнини виявляються злоякісні клітини;
  • Т2 – вражені один або два яєчника плюс органи або стінки малого таза;
  • Т2а – патологічний процес поширений на тканини матки або маткової труби;
  • Т2b – патологічний процес поширений на інші органи малого тазу, асциту немає;
  • Т2с – поширення раку те ж, але в асцитичної рідини виявляються злоякісні клітини;
  • Т3 – новоутворення розповсюджується за межі малого тазу або є метастази в регіонарних лімфатичних вузлах;
  • Т3а – за межами малого таза виявляються мікроскопічні метастази;
  • Т3b – метастази, розташовані за межами малого таза, мають розміри не більше 2 см;
  • Т3с та/або N1– метастази за межами малого таза великі – більше 2 см в діаметрі, або метастази в регіонарних лімфовузлах;
  • М1 – виявлені внебрюшные метастази і/або метастази в тканини печінки, у плевральній рідині – ракові клітини.

Оскільки рак яєчників може мати різну ступінь диференціювання пухлинних клітин, а від цього безпосередньо залежить тактика лікування та прогноз хвороби, класифікацію TNM додають ще 1 вид градацій – G:

  • G1 – прикордонна або висока ступінь диференціювання;
  • G2 – ступінь диференціювання середня;
  • G3 – низкодифференцированная пухлина.

Також вкрай важлива класифікація раку яєчників за стадіями. Виділяють 4 стадії, причому I, II і III, в свою чергу, поділяються на A, B і С. Стадія IV відповідає стадії ТxNxM1, а I-III повністю збігаються з аналогічною стадією за TNM (тобто стадія 1А відповідає Т1а, стадія 1B – Т1в і так далі). Чим більше стадія, тим важче патологічний процес і тим, відповідно, гірше прогноз жінки до одужання і навіть життя.


Клінічні прояви

Збільшуючись у розмірах, пухлина здавлює сусідні органи, що проявляється важкістю в животі, болем у попереку, схильністю до закрепів.

Початкові стадії раку яєчників якими-небудь специфічними проявами не супроводжуються. Однак це не означає, що хвороба в цей період протікає безсимптомно. Зокрема, кістозне утворення, з якого бере початок вторинний рак, поступово збільшується в розмірах і чинить тиск на поруч розташовані органи – кишечник, сечовий міхур, матку. Це проявляється важкістю внизу живота, схильністю до закрепів, розладами сечовипускання, дискомфортом в області попереку. Також виникає і поступово наростає загальна слабкість і стомлюваність. Мають місце порушення менструального циклу. Больовий синдром, як правило, не виражений.

У ряді випадків хвороба проявляє себе раптово – приступом гострого болю в животі, пов’язаної з перекрутом ніжки новоутворення, що виникли із-за цього порушенням її кровопостачання або розривом капсули.

Якщо пухлина гормонально-активна, мають місце ознаки гиперэстрогенемии (підвищеного рівня в крові естрогенів) або гіперандрогенії (коли підвищена концентрація андрогенів – чоловічих статевих гормонів).

На пізніх стадіях, при метастазуванні хвороба може супроводжуватися асцитом (так називають вільну рідину в черевній порожнині) або плевритом. Також на пізніх стадіях хвороби у жінок знижується апетит, і вони помітно втрачають у вазі аж до кахексії (виснаження).

Принципи діагностики

На підозру про те, що у пацієнтки пухлина яєчників, лікаря можуть наштовхнути її скарги в поєднанні з даними анамнезу (вказівка на це захворювання у найближчих родичок). Об’єктивне обстеження, зокрема, пальпація області малого тазу, ймовірно, частково підтвердить це припущення – лівого, правого чи обох клубових областях може пропальпироваться пухлиноподібне освіту. При первинному раку яєчника воно виявиться одиничним, нерухомим, буде мати невеликі розміри, невизначену форму (нагадує шовковичний ягоду), щільну консистенцію, зернисто-горбисту поверхню. При вторинному раку розміри новоутворення можуть широко варіюватися, форма також буває різною, структура неоднорідна, кістозна, поверхня – від гладкої до горбистої, рухливість відсутня.

При загальному гінекологічному огляді, який показаний всім жінкам з підозрою на пухлину репродуктивних органів, може виявитися, наприклад, нависання заднього склепіння піхви або які-небудь інші ознаки пухлинного процесу.

Підтвердити факт наявності новоутворення допоможе ультрасонографія (УЗД) органів малого тазу. Її в цій ситуації проводять не тільки абдомінальної (через передню черевну стінку), але і за допомогою вагінального датчика (його вводять в піхву і таким чином здійснюють дослідження).

Рентгенівська комп’ютерна томографія покаже більш чітку картинку, ніж УЗД, допоможе уточнити розміри і локалізацію пухлини. Застосовують цей метод в тих випадках, коли ультрасонографія з якоїсь причини не дала точної інформації про ступінь патологічного процесу.

Магнітно-резонансна томографія є ще більш досконалим методом діагностики, ніж комп’ютерна. Перевага її в можливості отримати зображення в різних проекціях, а значить, виявити проростання новоутворення в сусідні з яєчниками органи. До того ж променеве навантаження при МРТ відсутня.

Методом, що дозволяє достовірно встановити діагноз «рак», тобто з’ясувати природу пухлини (її клітинну будову) і поширеність патологічного процесу, є лапароскопія з прицільною біопсією (при цьому від змінених тканин відрізають шматочок з метою подальшого дослідження під мікроскопом).

Певну інформацію лікаря може дати цитологічне дослідження пунктату дугласового простору або вмісту черевної (при асциті), плевральній (при плевриті) порожнин. Для цього тонкою голкою проколюють м’які тканини заданої області і набирають у шприц патологічну рідину для подальшого дослідження. При раку яєчників у цій рідині виявляються злоякісні клітини, характерні для того чи іншого виду пухлини.

Якщо після проведення всіх вищеописаних досліджень з діагнозом так і не вдалося визначитися, проводять діагностичну лапаротомію – в стерильних умовах операційної розкривають черевну порожнину в певній області і візуально оцінюють стан органів, у тому числі і яєчників. При раку, звичайно, виявляють там пухлина, шматочок якої досліджують під мікроскопом і визначають, рак це і який саме.

З метою виявлення метастазів хворий можуть призначити рентгенографію органів грудної клітки або травного тракту, УЗД печінки і інші методи діагностики.

Що стосується лабораторних досліджень, інформативним може виявитися аналіз крові на онкомаркери: альфа-фетопротеїн, хоріонічний гонадотропін, СА-125 і НЕ-4. Однак підвищення рівня цих речовин не завжди говорить саме про описуваної нами патології, а може мати місце і в деяких інших клінічних ситуаціях.

Принципи лікування

Один з провідних методів лікування раку яєчників — хірургічне втручання.

Комплекс лікувальних заходів підбирають кожної хворої індивідуально в залежності від гистотипа раку, стадії пухлинного процесу, віку жінки, супутніх захворювань та інших факторів. Як правило, лікування включає в себе оперативне втручання, хіміо — та променеву терапію та/або гормонотерапію.

Операція виконується звичайно (навіть на ранній стадії раку яєчника) в обсязі видалення матки, придатків (маткової труби і яєчника) з двох сторін і великого сальника.

Лише в поодиноких випадках, якщо пухлинний процес зачіпає лише 1 яєчник, у молодих жінок проводять тільки односторонню аднексэктомию (простіше кажучи, видаляють придатки на боці ураження) і оментэктомию (резекція сальника) з подальшою хіміотерапією. Це дозволяє зберегти репродуктивну функцію жінки – дати їй шанс на те, що в майбутньому вона зможе зачати, виносити і народити дитину.

Також під час операції видаляється максимально можлива кількість метастазів і проводиться ревізія регіональних лімфатичних вузлів з терміновим гістологічним їх дослідженням.

Хіміотерапію проводять перед операцією, після неї або в якості самостійного методу лікування (наприклад, при поширеному процесі, коли хірургічне втручання не має сенсу). Застосовуються препарати групи цитостатиків:

  • цисплатин,
  • мелфалан,
  • похідні платини.

Одним з нових препаратів хіміотерапії є паклітаксел. Він має високу протипухлинну активність, зменшує ризик розвитку рецидиву і краще своїх побратимів переноситься хворими. Зазвичай застосовують не один якийсь препарат, а комбінацію двох-трьох з них.

У ряді випадків хіміотерапія дозволяє зупинити розмноження клітин пухлини. Переноситься пацієнтками вона важко, побічними ефектами є нудота, блювання, випадання волосся, пригнічення кровотворення, токсична дія на печінку та нирки.

На ефективність хіміотерапії впливають загальний стан пацієнтки, клітинний склад і розміри залишкової пухлини, тривалість інтервалу без лікування (у випадку рецидиву), кількість метастазів.

Променева терапія не настільки широко, як терапія цитостатиками, застосовується з метою лікування раку яєчників, оскільки часто не виявляється ефективною. Однак у випадку окремих гістологічних типів раку таке лікування цілком виправдовує себе.


Що далі?

Жінка, яка пройшла лікування з приводу раку яєчників, повинна перебувати на диспансерному обліку в онколога протягом 5 років. Лікар періодично проводить огляди і призначає обстеження, які допоможуть побачити, не виникли нові вогнища пухлини, а якщо вони з’явилися, виявити їх якомога раніше. Протягом перших трьох років обстеження проводять раз на 3 місяці, потім раз на півроку протягом ще двох років. Якщо протягом цього періоду не розвинувся рецидив, обстеження не показали нічого, що могло б насторожити лікаря, жінка вважається видужала.

Прогноз

Згідно з даними статистики країн Європи, протягом року після встановлення діагнозу виживає більше 60 % хворих, трирічна виживаність становить 41 %, а п’ятирічна – 35 %. Залежить це від стадії хвороби, гістологічного типу і диференціювання пухлини і ряду інших факторів. Безсумнівно, рак яєчника ранніх стадій і високого ступеня диференціювання перебігає відносно сприятливо – п’ятирічна виживаність складає більш ніж 90 %. При раку III стадії цей показник знижується до 15-20 %, а при IV стадії – менше 5 %. Низкодифференцированные раки характеризуються більш поганим прогнозом порівняно з высокодифференцированными.

До якого лікаря звернутися

Зазвичай підозра на рак яєчника виникає у гінеколога. Надалі жінка лікується у онколога. При сімейних випадках захворювання показана консультація генетика. В діагностиці раку велике значення має кваліфікація спеціаліста з променевої діагностики та патоморфолога. Якщо в майбутньому жінка запланує вагітність, ймовірно, їй знадобиться допомога лікаря-репродуктолога.

Напевно кожна жінка, дочитавшая цю статтю до кінця, зробить правильний висновок: до свого здоров’я необхідно ставитися уважно! Слід звертати увагу на неприємні симптоми, не миритися з ними, не терпіти, а звертатися за допомогою до лікаря. Це допоможе вчасно – на ранній стадії – встановити діагноз, а вона, як видно із статистичних даних, за умови правильного лікування – зовсім не вирок.

Про рак яєчників розповідають у програмі «Жити здорово!» з Оленою Малишевої (з 33:35 хв.):

Жити Здорово! Рак яєчників


Watch this video on YouTube

загрузка...

загрузка...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*