Головна » Хвороби та лікування » Лікування діабетичної нейропатії

Лікування діабетичної нейропатії

 

загрузка...

Проблема діабетичної нейропатії дуже актуальна на сьогоднішній день. Адже цукровий діабет наукою поки вважається хронічним невиліковним захворюванням, а його ускладнення у вигляді діабетичної нейропатії не обходить стороною практично жодного діабетика. Чим більше стаж захворювання, тим вище ймовірність появи діабетичної нейропатії. А вона дуже погіршує якість життя, стає причиною інвалідності, а іноді і прискорює смертельний результат. Ось тому лікування діабетичної нейропатії так само важливо, як і лікування самого діабету, а іноді і невіддільне від нього. Сучасним аспектам лікування діабетичної нейропатії і буде присвячена дана стаття.

Зміст

Діабетична нейропатія має безліч клінічних проявів. Її суть можна коротко сформулювати приблизно так: скрізь, де є нерви, можливо її появу. Саме тому вона характеризує себе як руховими, чутливими розладами, так і порушенням функції внутрішніх органів. Хворі з діабетичною нейропатією страждають від пекучих і пекущих болів, втрачають чутливість, у них знижується м’язова сила, порушується діяльність серця, шлунково-кишкового тракту і навіть страждає функціонування статевої системи. Все вищевикладене, звичайно, не означає, що у одного хворого присутні всі ці прояви. Набір скарг і проблем у кожного діабетика свій, але всі вони виходять з наявності діабетичної нейропатії.

Незалежно від різновиду діабетичної нейропатії, стратегія лікування цього ускладнення цукрового діабету одна. Тобто і того, у кого на тлі цукрового діабету є низький артеріальний тиск і розвиваються часті непритомність, і того, у кого з’явилася м’язова слабкість в ногах і втратилася чутливість в стопах, у цілому показано однотипне лікування. Це пов’язано з однаковим механізмом ураження нервових волокон у всіх частинах організму. Звичайно, тонкощі призначення будуть різними. Це буде проявлятися в неоднакових дозах лікарських препаратів, варіабельного строки їх застосування та ще деяких моментах, але за великим рахунком, тактика лікування діабетичної нейропатії в усьому світі однакова.

Основні напрямки в лікуванні діабетичної нейропатії можна сформулювати наступним чином:

  • прагнення до нормалізації рівня цукру в крові і відсутності різких коливань цього показника;
  • курсова антиоксидантна і нейротрофическая терапія;
  • максимальне усунення больового синдрому.

Здавалося б, що тут складного? Але насправді за нечисленністю принципів ховаються великі труднощі. Не так-то просто утримувати нормальний рівень цукру і здійснювати знеболювання у хворих з діабетичною нейропатією, а антиоксидантна терапія вимагає чималих витрат. Але про все по порядку.

Нормальні показники глюкози

Основна проблема цукрового діабету полягає у підвищенні рівня глюкози в крові. З-за цього виникають всі інші ускладнення, і діабетична нейропатія не є винятком. Якщо концентрація глюкози в крові буде підтримуватися в межах норми, то ніяких ускладнень цукрового діабету не виникне. Щоб домогтися цього, при різних типах діабету використовують відповідні лікарські препарати. Так, при цукровому діабеті 1-го типу це інсулінотерапія, а при цукровому діабеті 2-го типу – таблетовані цукрознижувальні засоби (похідні сульфонілсечовини, бігуаніди, меглитиниды, інгібітори альфа-глюкозидази та інші). Іноді при цукровому діабеті 2-го типу також використовується інсулін.

Нормалізація показників цукру в крові сприяє призупиненню розвитку діабетичної нейропатії, але не призводить до зникнення вже наявних проявів. Іноді навіть після досягнення нормального рівня глюкози через якийсь час симптоми діабетичної нейропатії посилюються. Це пов’язано з тим, що в нервових волокнах при нормальних показниках цукру починаються процеси відновлення. Така ситуація тимчасова, через кілька тижнів або місяців симптоми йдуть. Хворому потрібно розуміти, що це минуще погіршення здоров’я, яке зміниться позитивними змінами в самопочутті, і набратися терпіння.

Для того щоб нервові волокна повністю відновилися, необхідне використання інших груп препаратів – антиоксидантів і нейротрофических речовин.

Антиоксиданти і нейротрофічні препарати

Ці речовини сприяють зворотному розвитку структурних змін нервових волокон, що виникли під впливом цукрового діабету. Повне відновлення можливе при вчасно діагностованих порушення. Це означає, що якщо діабетична нейропатія не лікувалася тривалий час, то повне відновлення буде неможливо.

Антиоксидантних препаратів, як і нейротрофических, існує досить багато. Однак для лікування діабетичної нейропатії підходять лише деякі з них. Ми зупинимося на тих, корисний ефект яких при даному захворюванні доведений офіційною медициною.

Найважливішим, мабуть, антиоксидантом при діабетичної нейропатії є ліпоєва кислота (альфа-ліпоєвої). Її випускають самі різні фармацевтичні фірми під такими назвами, як Берлітіон, Еспа-ліпон, Тиогамма, Тиоктацид, Октолипен, Нейролипон. Всі препарати ідентичні з основної діючої речовини і відрізняються лише допоміжними добавками і ціною.

Тіоктова кислота покращує живлення нервових волокон, відновлює кровообіг навколо нервових клітин, перешкоджає утворенню вільних радикалів, які руйнують нервові волокна. Ефект дає лише курсове застосування препарату. Стандартна схема означає спочатку внутрішньовенно краплинні вливання протягом 10-20 днів по 600 мг препарату з подальшим переходом на таблетки. У вигляді таблеток необхідно продовжувати прийом тіоктової кислоти ще 2-4 місяці (препарат приймають по 600 мг за півгодини до їди).

Загальна тривалість курсу лікування визначається індивідуально з урахуванням вираженості симптомів діабетичної нейропатії. В даний час проходить апробацію інша схема лікування із застосуванням значно більш високих доз препарату (1800 мг на добу). Тіоктова кислота, крім антиоксидантного ефекту, опосередковано зменшує вираженість больових відчуттів при діабетичній нейропатії, тим самим покращуючи якість життя.

Серед нейротрофических речовин слід відзначити роль вітамінів групи В (В1, В6, В12). Вони дозволяють відновитися нервовому волокну (як самого стрижня, так і його оболонці), зменшують інтенсивність болю, покращують проведення імпульсів, тим самим усуваючи чутливі і рухові розлади. Існують деякі особливості застосування даної групи препаратів. Доведено, що, наприклад, вітамін В1 повинен мати жиророзчинну форму (бенфотиамин), щоб в достатній кількості проникати в нервову тканину. Крім того, вітаміни при діабетичній нейропатії повинні використовуватися в досить високих дозах. Застосовують їх також курсами.

Для зручності використання комплекс вітамінів групи В випускається відразу у вигляді однієї таблетки (драже). Це, наприклад, Мільгамма, Комбилипен, Витагамма, Комплигам Ст. Мільгамма призначається по 1 драже 3 рази на день протягом 2-4 тижнів, а потім по 1 драже 1-2 рази на день ще пару тижнів. При больовій формі діабетичної нейропатії лікування може починатися з ін’єкційних форм з наступним переходом на таблетовані.

З вітамінами групи В слід бути обережними, оскільки при застосуванні у високих дозах вони можуть викликати алергічні реакції. В таких випадках від їх використання слід відмовитися (якщо достовірно відомо, який саме вітамін викликає непереносимість, то відміняють тільки його, залишаючи інші).

Ще одним препаратом, що володіє нейротрофическим ефектом, є Актовегін. Його починають застосовувати у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій по 5-10 мл протягом 2-3 тижнів, а потім продовжують прийом у вигляді драже (по 1 драже 3 рази на день до 2 місяців). Актовегін можна застосовувати одночасно з препаратами тіоктової кислоти і вітамінів групи В.

Як нейротрофических препаратів можна згадати Пентоксифілін (Вазонит, Трентал). Це речовина, що покращує мікроциркуляцію, тобто кровотік у зоні капілярів. Побічно за рахунок поліпшення притоку крові Пентоксифілін сприяє відновленню нервових волокон, тому і використовується в лікуванні діабетичної нейропатії. Застосовують препарат по 5 мл внутрішньовенно крапельно, розводячи на фізіологічному розчині натрію хлориду, протягом 10 днів, а потім продовжують терапію таблетованими формами (200 мг 3 рази на день). Курс лікування — 1 місяць.


Проблема знеболювання при діабетичній нейропатії

Біль при діабетичній нейропатії – це одна з основних проблем, труднощів і без того важке життя хворих. Вся справа в тому, що больовий синдром носить тяжкий характер (зазвичай пекучий, пекущий) і не зменшується при прийомі звичайних знеболюючих засобів (ряд анальгіну і йому подібних препаратів). Ночами болі посилюються, заважають повноцінному відпочинку, що виснажує хворих.

Для боротьби з болем при діабетичній нейропатії використовують кілька груп лікарських засобів. Частина з них застосовується досить давно (трициклічні антидепресанти), інші – лише останні десятиліття. Останні роки акцент робиться на препарати нового покоління – Габапентине і Прегабалине. Однак їх висока собівартість стає причиною того, що і раніше використовувані препарати не втрачають своєї актуальності.

Отже, з метою боротьби з больовим синдромом діабетичної нейропатії можуть бути використані:

  • антидепресанти;
  • протисудомні препарати (антиконвульсанти);
  • препарати дратівної дії та місцеві анестетики;
  • антиаритмічні препарати;
  • наркотичні речовини (опіоїди).

Антидепресанти – це один з найбільш старих (мається на увазі стаж використання) лікарських засобів боротьби з болем при цукровому діабеті. Зазвичай застосовують Амітриптилін. Необхідна доза підбирається поступово по наростаючій схемою. Починають з 12,5 мг 1 раз на день, поступово збільшуючи дозу на 12,5 мг. Добова доза може досягати 150 мг, її ділять на кілька прийомів.

У цього препарату досить багато побічних ефектів, які часто стають причиною неможливості його застосування. Серед інших антидепресантів можна зупинитися на селективних інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (Дулоксетин, Венлафаксин, Сертралін і так далі). У них трохи менше побічних ефектів, однак і собівартість на порядок вище. Для стійкого протибольового ефекту антидепресанти доводиться використовувати довгостроково (не менше місяця, а часто і значно довше).

Антиконвульсанти також досить давно застосовуються в якості протибольові препаратів при діабетичній неропатии. Найпершим з цієї групи стали застосовувати Карбамазепін (Фінлепсин). Однак у цього препарату виражену седативну дію. Просто кажучи, при його застосуванні хворі стають сонливими, млявими, туго міркують. Природно, що такий побічний ефект не подобається нікому. Саме тому останнім часом ці антиконвульсанти намагаються не призначати.

Сучасне покоління протисудомних засобів позбавлена таких побічних ефектів. Серед них найбільш часто використовуються Габапентин і Прегабалин. Габапентин (Габагамма, Нейронтин) вимагає титрування дози. Що це означає? Титрування передбачає поступове досягнення необхідної дози препарату. У перший день прийому хворий приймає 300 мг на ніч, у другій – по 300 мг вранці і ввечері, в третій – по 300 мг 3 рази на день. І так по наростаючій досягається необхідна протибольова доза (орієнтуються по відчуттях хворого). Зазвичай достатньо 1800 мг на добу. На цій дозі зупиняються і приймають її деякий час.

Прегабалин (Лірика) не вимагає титрування дози. Його призначають по 75-150 мг 2 рази на день. Строки застосування коливаються в залежності від вираженості больового синдрому у конкретного хворого, однак постійно застосовувати ці препарати також не можна.

Місцеві анестетики добре зарекомендували себе при больовому синдромі. Зазвичай їх застосовують у вигляді кремів, мазей і навіть пластирів (наприклад, пластир Версатис містить 5% лідокаїн). Пластирі дозволяють зберегти одяг чистим, наклеюються на 12 годин, що дуже зручно для людей, ведучих активний спосіб життя.

Препарати з місцево подразнюючу дію підходять не всім хворим з діабетичною нейропатією. Справа в тому, що їх механізм дії заснований на виснаженні больовий імпульсації, тобто після їх нанесення спочатку біль посилюється, і тільки потім настає фаза полегшення. Але ось цей часовий проміжок, коли біль посилюється, може бути різним. Передбачити, скільки він триватиме, не може ніхто. Як перенесе хворий дану групу препаратів, можна встановити, лише спробувавши застосувати подібні засоби. До них відносять такі мазі, як Капсаїцин, Капсикам, Финалгон, Випросал, Апізартрон.

Антиаритмічні препарати – не найпоширеніші засоби у боротьбі з болем при діабетичній нейропатії. Серед них прийнято використовувати лідокаїн (у вигляді повільних внутрішньовенних інфузій у дозі 5 мг на кг ваги) і мексилетин (у вигляді таблеток у добовій дозі 450-600 мг). Обмеженість їх застосування пов’язана з їх впливом на серцевий ритм.

Наркотичні препарати – це остання ланка в лікуванні болю при діабетичній нейропатії. Вони, звичайно, досить ефективні, але викликають звикання при тривалому застосуванні. Саме тому до них вдаються в останню чергу, коли інші засоби виявляються неефективними. Найбільш часто з цієї групи препаратів використовують Оксикодон і Трамадол. Існує комбінація Трамадолу з звичайним парацетамолом (Залдіар), яка дозволяє використовувати менші дози наркотичного препарату при тій же силі протибольового ефекту. Природно, що опіоїди призначаються тільки лікарем (виписуються спеціальні рецепти).

Справедливості заради варто згадати, що, на жаль, не завжди вдається допомогти хворому з діабетичною нейропатією повністю позбутися від больових відчуттів. Іноді вони виявляються дуже наполегливими і піддаються терапії тільки при призначенні двох, а то й трьох лікарських препаратів. Ось тому пошуки ефективних знеболюючих засобів тривають і в даний час.

Лікарську терапію при діабетичній нейропатії часто комбінують з фізіотерапевтичними методиками. Спектр досить широкий і різноманітний, як і самі симптоми діабетичної нейропатії. Практично будь-яка фізіотерапевтична методика може бути застосована в лікуванні цієї недуги. Найбільш часто вдаються до магнітотерапії, голкорефлексотерапії, електрофорез, електростимуляції.

Народні методи лікування

Поряд з традиційними методами лікування досить часто хворі використовують і засоби народної медицини. Чого тільки не рекомендують знахарі! Частина з цих рекомендацій дійсно дає певний ефект. Більшість з народних методів можна поєднувати з традиційним лікуванням (попередньо, звичайно, проконсультувавшись з лікарем).

Найпоширенішими народними засобами боротьби з діабетичною нейропатією є настій квіток календули, кропиви, ромашки, відвари елеутерококу, лаврового листа, настоянки розмарину і багна, шкірка лимона, зелена і блакитна глина. Що використовується всередину, щось місцево у вигляді примочок і компресів. Звичайно, ефект від такого лікування, як, втім, і від традиційного, не видно відразу. Тим не менш у боротьбі з діабетичною нейропатією, як і на війні, всі засоби хороші.

Таким чином, лікування діабетичної нейропатії – досить нелегке завдання. По-перше, щоб добитися хоч якогось поліпшення стану, потрібно курсове лікування не менше декількох місяців. По-друге, не завжди з першої спроби вдається підібрати необхідні даному хворому знеболюючі препарати. По-третє, сама по собі корекція рівня глюкози для запобігання подальшого прогресування нейропатії досить важко здійснюється. Але незважаючи на всі складнощі, боротьба з діабетичною нейропатією повинна вестися постійно, щоб запобігти ще більш важкі ускладнення цукрового діабету.

До якого лікаря звернутися

Людина з цукровим діабетом повинен знаходитися на диспансерному обліку у ендокринолога. Необхідно вчасно повідомляти лікаря про появу болю в кінцівках, порушення чутливості, м’язової слабкості та інших нових для пацієнта симптоми. У цьому разі лікар-ендокринолог повинен вжити заходів для лікування нейропатії. Обов’язково проводиться консультація невролога. Нерідко показано фізіотерапевтичне лікування.

Перший канал, програма «Жити здорово» з Оленою Малишевої, в рубриці «Про медицину» розмова про діабетичної нейропатії (з 32:10):

Медична анімація про механізм розвитку невропатії при діабеті:

загрузка...

загрузка...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*