Главная » Препарати для зниження цукру в крові: інсуліни. Список, особливості застосування

Препарати для зниження цукру в крові: інсуліни. Список, особливості застосування

Особам, що страждають цукровим діабетом II типу, часто вдається обійтися без інсуліну – їх хвороба піддається корекції таблетованими формами цукрознижувальних препаратів. А ось для діабетиків з I типом патології правильно підібрана схема інсулінотерапії – головне порятунок. Саме про види інсулінів, їх ефекти, принцип дії та інших важливих моментах ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст

Провідною метою лікування цукрового діабету є корекція (зниження) рівня глюкози в крові. Саме цей показник характеризує адекватність контролю захворювання, а отже, безпосередньо впливає на прогноз і якість життя хворого.

Звичайно, серед заходів по зниженню цукру в крові велике значення мають правильне харчування і фізичні навантаження, однак, як показує практика, цього часто буває недостатньо. І тут на допомогу лікарю і пацієнту приходять спеціальні ліки, основний ефект яких – зменшення в крові рівня глюкози. Виділяють 2 великі групи цих лікарських засобів: інсуліни та пероральні цукрознижувальні препарати.

Класифікація інсулінів

Залежно від походження виділяють бичачий, свинячий і людський інсуліни. Перші 2 види сьогодні застосовуються рідко. Третій же, особливо отриманий за допомогою генно-інженерних технологій, є засобом першого вибору для проведення інсулінотерапії.

За тривалістю дії виділяють:

  • ЮД – інсуліни ультракороткого дії;
  • ІКД – інсуліни короткої дії;
  • ІСД – препарати середньої тривалості дії;
  • ІДД – тривалої дії;
  • об’єднані інсуліни (містять у складі інсулін різної тривалості дії).

Принцип дії інсуліну і його ефекти

Інсулін є гормон поліпептидного природи. У нормі В β-клітинах підшлункової залози виробляється його попередник – проинсулин, від якого потім відщеплюється С-пептид і утворюється інсулін. При підвищенні в крові рівня глюкози, при подразненні блукаючого нерва, а також під впливом ряду інших факторів процеси виділення інсуліну активізуються.

Зв’язуючись з рецептором на мембрані клітини-мішені, гормон починає діяти, надаючи свої фізіологічні ефекти:

  • зменшення рівня цукру в крові (він стимулює поглинання глюкози тканинами, пригнічує процеси утворення її всередині організму з інших речовин);
  • активізує синтез глікогену;
  • пригнічує процеси утворення кетонових тіл;
  • пригнічує процеси утворення глюкози з невуглеводних сполук;
  • активізує утворення ліпопротеїнів дуже низької щільності та тригліцеридів;
  • активізує процеси синтезу різних білків;
  • стимулює утворення глікогену, який відіграє роль енергетичного резерву організму;
  • пригнічує процеси розщеплення жирів, активізує утворення жирних кислот з вуглеводів.


Як веде себе в організмі інсулін, введений ззовні

Основний шлях введення інсуліну – підшкірний, однак в екстрених ситуаціях з метою досягнення більш швидкого ефекту препарат може бути введений в м’яз або вену.

Швидкість всмоктування гормону з області підшкірного його запровадження залежить від місця ін’єкції, типу і дози препарату, якості кровотоку і активності м’язів в зоні введення, а також від дотримання техніки виконання ін’єкції.

  • Інсуліни ультракороткого дії всмоктуються швидше за всіх і вже через 10-20 хвилин після ін’єкції викликають зниження рівня глюкози в крові. Максимально ефективні вони через 30-180 хвилин (в залежності від препарату). Діють протягом 3-5 годин.
  • Ефект від інсулінів короткої дії виникає через 30-45 хвилин після їх введення. Пік дії становить від 1 до 4 год, тривалість його – 5-8 ч.
  • Інсулін середньої тривалості дії всмоктується з місця введення повільно і забезпечує зниження цукру в крові лише через 1-2 год після підшкірної ін’єкції. Максимальний ефект реєструється протягом 4-12 год, загальна тривалість дії препарату – 0.5-1 добу.
  • Інсулін тривалої дії починає діяти через 1-6 год після підшкірного введення, знижує цукор рівномірно – пік дії у більшості цих препаратів не виражений, діє до 24 годин, що обумовлює необхідність ін’єкції такого лікарського засобу лише 1 раз на добу.

На «поведінку» інсуліну в організмі після введення також впливають:

  • доза препарату (чим вона вище, тим повільніше ліки всмоктується і тим довше діє);
  • область тіла, в яку виконана ін’єкція (в області живота всмоктування максимально, плечі – менше, в тканинах стегна – ще менше);
  • шлях введення (при підшкірній ін’єкції препарат всмоктується повільніше, ніж при введенні в м’яз, але діє триваліше);
  • температура тканин в області введення (якщо вона підвищена, швидкість всмоктування зростає);
  • ліпоми або ліподистрофія тканин (про те, що це таке, читайте нижче);
  • масаж або робота м’язів (процеси прискорюються всмоктування).

У деяких країнах фахівці досліджують препарати інсуліну з більш зручними для хворого шляхами введення. Так, в США існує інсулін для введення шляхом інгаляцій. Він починає діяти вже через 30 хвилин (що відповідає ЮД), пік дії відмічається приблизно через 2 години, тривалість його – до 8 годин (що аналогічно ІКД).

Показання до застосування

Інсулінотерапія може бути необхідна пацієнтові в наступних ситуаціях:

  • виявлено цукровий діабет I типу;
  • у нього діагностовано кетоацидоз будь-якого ступеня тяжкості;
  • знаходиться в стані діабетичної, гиперосмолярной або лактатацидотической коми;
  • мають місце тяжкі гнійні інфекції;
  • при хронічних соматичних хворобах у стадії загострення, що протікають важко;
  • при наявності ускладнень цукрового діабету, зокрема важких уражень судин, порушують функції органів;
  • якщо хворий приймає пероральні цукрознижувальні препарати, але їх максимальна доза навіть у сукупності з дієтичними обмеженнями не надає бажаного ефекту (рівень глюкози крові натще більше 8 ммоль/л, глікозильований гемоглобін більше 7,5 %);
  • при гострих порушеннях мозкового кровообігу (інсульти);
  • при інфаркті міокарда;
  • при оперативних втручаннях, зокрема, панкреатектомії (видалення частини підшлункової залози);
  • при різкому зниженні маси тіла пацієнта.

Схеми інсулінотерапії

Існує 2 схеми призначення інсуліну при цукровому діабеті:

  • Традиційна. Суть її полягає у щоденному введенні хворому певної (однаковою) дози інсуліну шляхом мінімального числа ін’єкцій (як правило, 1-2). Застосовують готові суміші інсулінів короткої та середньої тривалості дії, причому 2/3 добової дози вводять зранку, а залишок – перед вечерею. Ця схема не підходить активним людям, оскільки дози препарату стандартні і пацієнт не має можливості їх коригувати. Вона показана особам похилого віку, лежачим і розумово неповноцінним хворим.
  • Базисно-болюсная (інтенсивна). Відповідає фізіологічним виділенню інсуліну. Базальну потребу в ньому забезпечують ранкова і вечірня ін’єкції інсуліну середньої тривалості дії, інсулін короткої дії хворий вводить окремо – перед кожним прийомом їжі. Дозу останнього він розраховує самостійно в залежності від вихідного рівня глюкози крові та кількості вуглеводів, яке йому належить вжити. Саме ця схема попереджає розвиток ускладнень цукрового діабету і дозволяє досягти контролю над захворюванням. Звичайно, вона вимагає попереднього навчання пацієнта.
  • Добова потреба в інсуліні визначається для хворого індивідуально, залежно від стадії захворювання і ряду інших факторів.

    Вводять інсулін, використовуючи спеціальні – інсулінові – шприци або ж шприц-ручки. Щоб терапія була ефективною, хворий повинен володіти технікою проведення ін’єкцій, а також твердо засвоїти такі правила:

    • інсулін ультракороткого дії необхідно вводити точно перед прийомом їжі (якщо цей момент упущений, не пізно зробити ін’єкцію під час їжі);
    • інсулін короткої дії вводять за півгодини-годину до прийому їжі;
    • ін’єкції ІКД здійснюють глибоко в підшкірну жирову клітковину живота, а ІСД – в стегно або сідницю; тканини широко стискають пальцями, голку вводять під кутом 45 або 90 градусів;
    • температура розчину перед введенням повинна бути в межах кімнатної;
    • перед парканом препарату в шприц його необхідно гарненько збовтати;
    • щоб запобігти розвитку ліподистрофії, ін’єкцію роблять кожен день в нове місце, але в межах однієї анатомічної області.

    Якщо на фоні стандартних схем інсулінотерапії компенсувати перебіг хвороби не вдається, застосовують так звані інсулінові помпи, які забезпечують безперервне підшкірне введення інсуліну.

     


    Протипоказання до інсулінотерапії

    Протипоказання до введення ін’єкційного інсуліну поодинокі. Це знижений рівень цукру в крові – гіпоглікемія, а також алергія на конкретний препарат інсуліну або до будь-якого з його компонентів.

    З інгаляційними інсулінами складніше. Їх застосування не дозволено у пацієнтів педіатричного профілю, а також при деяких хворобах легенів – бронхіті, емфіземі, бронхіальній астмі. Крім того, ці препарати протипоказані хворим, курцям протягом останнього півроку.

    Побічні ефекти інсулінів

    Найчастішим побічним ефектом при інсулінотерапії є гіпоглікемія. Виникає вона, якщо хворий:

    • вводить надмірну дозу препарату;
    • неправильно вводить інсулін (в м’яз, а не підшкірно);
    • пропускає черговий прийом їжі або ж відстрочує його;
    • вживає мало вуглеводів;
    • відчуває незаплановані інтенсивні фізичні навантаження;
    • вживає в надлишку алкоголь.

    Також у хворого можуть виникнути й інші ускладнення, зокрема:

    • зростання маси тіла (при неправильному харчовому режимі на тлі інсулінотерапії);
    • алергічні реакції (частіше реєструються у відповідь на введення в організм свинячого інсуліну – в такому випадку необхідно перевести пацієнта на інсулін людський; якщо ж алергія виникла на нього, відміняти препарат не можна; це стан усувають шляхом використання антигістамінних засобів або глюкокортикостероїдів);
    • набряки ніг, які то з’являються, то самі собою зникають (можуть виникати у перші тижні терапії інсуліном через затримку в організмі іонів натрію);
    • порушення зору (розвиваються у багатьох хворих безпосередньо після початку терапії інсуліном; причина – зміна рефракції кришталика; зір нормалізується без лікування протягом 2-3 тижнів);
    • ліподистрофії (атрофія або гіпертрофія підшкірної жирової клітковини; перший варіант патології на сьогодні практично не зустрічається, другий же розвивається у разі підшкірних ін’єкцій інсуліну щодня в одне і те ж місце; це не тільки косметична проблема, вона впливає на швидкість всмоктування препарату (уповільнює останню));
    • абсцеси (виникають рідко, при попаданні під шкіру гноєтворних мікроорганізмів; шкіра в області введення препарату повинна бути чистою, проте обробки її деззасобами не потрібно).

    Інгаляційні інсуліни можуть стати причиною фіброзу тканини легень та підвищення тиску в їх судинах, зменшення об’єму легень, а також імунної реакції організму на інсулін (освіти до нього антитіл).

    Взаємодія інсуліну з іншими лікарськими препаратами

    Ефекти цього препарату будуть більш виражені при одночасному застосуванні його з таблетованими цукрознижувальними засобами, гіпотензивними препаратами класу бета-адреноблокаторів, етанолом.

    Знижують ефективність інсуліну, збільшують ймовірність гіперглікемії глюкокортикостероидные гормони.

    Препарати

    До інсулінам ультракороткого дії належать:

    • глулизин (Апидра);
    • аспарт (торгові назви – НовоРапид Пенфилл або ФлексПен);
    • лизпро (Хумалог).

    Інсуліни короткої дії:

    • розчинний людський генно-інженерний (Биосулин, Генсулін, Інсуман, Актрапид НМ, Инсуран, Хумодар);
    • розчинний людський напівсинтетичний (Бринсулрапи, Хумодар Р 100, Берлинсулин Н нормаль U-40 та інші).

    Інсуліни середньої тривалості дії:

    • изофан (Берлинсулин Н Базаль U-40, Изофан-Інсулін ЧС, Хумодар Б 100);
    • цинк-інсуліну комбінованого суспензія (Монотард МС, Инсулонг СПП, Інсулін Стрічці «ХО»).

    До інсулінам тривалої дії відносять:

    • гларгин (Лантус, Туджео СолоСтар);
    • деглудек (Тресиба Пенфилл, Тресиба ФлексТач);
    • детемир (Левемир Пенфилл або ФлексПен).

    Комбіновані препарати:

    • інсулін аспарт двофазний (НовоМикс 30 або 50 ФлексПен або Пенфилл);
    • інсулін лизпро двофазний (Хумалог Мікс 25 або 50).

    До якого лікаря звернутися

    Призначає інсулінотерапію і контролює її ефективність лікар-ендокринолог. У разі стабільного перебігу хвороби, нормального рівня цукру в крові, відсутності ускладнень пацієнт може спостерігатися у терапевта. Особам з діабетом і їх родичам настійно рекомендується відвідувати Школу цукрового діабету» — заняття, які проводять спеціально підготовлені лікарі. Там можна задати будь-які питання, що стосуються цього захворювання, і навчитися ним управляти. Особливо важливо навчання батьків дитини, у якого діагностовано діабет.

    Висновок

    Одним з найважливіших класів лікарських засобів, який підвищує якість життя людини, яка страждає на цукровий діабет, є інсуліни. Вони знижують рівень глюкози в крові там, де не справляються таблетовані цукрознижувальні препарати. Інсулінотерапія – ціла наука, і кожна людина, що страждає на діабет, зобов’язаний нею оволодіти. Звичайно, існують і «підводні камені» — ускладнення, однак імовірність їх розвитку можна значно зменшити, дотримуючись певних правил.

    Сьогодні в переважній більшості випадків інсуліни вводяться під шкіру пацієнта. Існує і новий шлях введення цих препаратів – інгаляційний, однак він все ще знаходиться на стадії досліджень і ніде у світі поки що не застосовується.

    З цієї статті ви напевно почерпнули багато потрібної інформації про інсулінах, в наступній же ми розповімо про другий групі препаратів, що зменшують рівень глюкози в крові пероральних цукрознижувальних засобах.


    32/1

     

    загрузка...

    Оставить комментарий

    Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

    *