Главная » Тиреотоксичний криз: симптоми, лікування

Тиреотоксичний криз: симптоми, лікування

Тиреотоксичний криз – це ускладнення дифузного токсичного зобу, яке виникає внаслідок раптового різкого збільшення в крові рівня гормонів щитовидної залози. Цей стан небезпечний для життя хворого, але на щастя, воно зустрічається досить рідко.

Про те, чому і як виникає ця патологія, про симптоми її, принципи діагностики та лікування ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст

Причини і механізм розвитку хвороби

Ймовірність розвитку тиреотоксичного кризу не залежить від того, наскільки важко протікає тиреотоксикоз. Спрогнозувати це стан практично неможливо.

Переважна більшість випадків криза виникає після оперативного втручання на щитовидній залозі або ж лікування радіоактивним йодом. Вважається, що стрес, який організм відчуває під час операції, провокує викид в кров великої кількості тироксину і трийодтироніну, що проявляється відповідною симптоматикою. Радіоактивний йод призводить до кризу в тих випадках, коли пацієнт починає отримувати терапію їм на тлі підвищеного рівня тиреоїдних гормонів у крові.

Спровокувати цю патологію можуть:

  • психоемоційний стрес, психічна травма;
  • травматичне пошкодження або хірургічна операція на будь-якій частині тіла у людини, що страждає тиреотоксикозом;
  • тяжкі інфекційні захворювання;
  • ускладнення цукрового діабетукетоацидоз або гіпоглікемія;
  • самовільну відмову від прийому тиреостатичних препаратів;
  • навантаження організму йодом (у тому числі рентгенологічні дослідження внутрішніх органів з контрастуванням або прийом йодовмісних лікарських препаратів);
  • променева терапія;
  • гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт);
  • тромбоемболії, зокрема ТЕЛА;
  • груба пальпація (промацування) щитовидної залози;
  • інтенсивне фізичне навантаження.

Гіпоталамо-гіпофізарна система, щитовидна залоза і гормони, що продукуються ними.

Механізм розвитку тиреотоксичного кризу включає в себе 3 послідовно змінюють один одного ланки:

  • Гипертиреоидизм (в крові при цьому визначається підвищений рівень тироксину і вільного трийодтироніну).
  • Відносна недостатність функції надниркових залоз (вважається, що існує зворотний взаємозв’язок між функціонуванням щитовидної залози і надниркових залоз, отже, різке підвищення рівня тиреоїдних гормонів супроводжується розвитком надниркової недостатності; крім того, її вважають аутоімунним процесом).
  • Підвищена активність симпатоадреналової системи (це один з механізмів мобілізації захисних сил організму при впливі на нього психоемоційних чи іншого роду стресів (у тому числі після оперативних втручань або при важкої соматичної патології, включаючи тиреотосикоз); гормони щитовидної залози підвищують чутливість тканин до катехоламінів).
  • Всі ці процеси зумовлюють розвиток тієї клінічної симптоматики, про яку піде мова в наступному розділі.

    Симптоми патології

    Клінічні прояви тиреотоксичного кризу різноманітні. Основними з них є:

    • лабільний психоемоційний стан хворого (збудження, занепокоєння, які при збільшенні стану змінюються загальмованістю);
    • слабкість, тремтіння у м’язах;
    • серцеві аритмії (пацієнти пред’являють скарги на перебої в роботі серця, відчуття його завмирання, серцебиття і так далі);
    • тахікардія (прискорене серцебиття до 120-200, а у важких випадках і до 300 ударів в хвилину);
    • артеріальна гіпертензія (підвищення кров’яного тиску), на пізній стадії – гіпотензія (як результат зневоднення);
    • головний біль і запаморочення;
    • зниження апетиту аж до повної його відсутності;
    • нудота і блювання;
    • виражена пітливість;
    • розлиті переймоподібні болі в області живота;

      Слабкість, загальмованість часто супроводжують тиреотоксическому кризу.

    • пожовтіння шкірних покривів і видимих слизових оболонок (це свідчить про застій в печінці крові і значно погіршує прогноз пацієнта до життя та одужання);
    • розлади випорожнення (діарея), що сприяють розвитку зневоднення (дегідратації) організму хворого;
    • підвищення температури тіла до фебрильних значень (39-40-41 °С);
    • урежение частоти сечовипускань аж до повного припинення (цей стан носить назву «анурія»);
    • порушення свідомості аж до коми.

    Виникають симптоми цієї патології, як правило, раптово, однак деякі хворі звертають увагу і на прояви продромального періоду – деяке погіршення ознак тиреотоксикозу.

    На початковій стадії кризи пацієнти відзначають підвищення температури тіла, озноб, серцебиття, пітливість. Вони стають дратівливими і емоційно лабільними (настрій різко змінюється). При ненаданні на цьому етапі медичної допомоги симптоми патології наростають, і стан хворого прогресивно погіршується.

    У перебігу тиреотоксичного кризу виділяють 2 фази:

    • підгостру (триває з моменту появи перших симптомів патології до розвитку порушень свідомості);
    • гостру (розвивається через 1-2 доби, а у важких випадках і швидше – через 12-24 години хвороби; хворий впадає в кому, у нього розвивається недостатність функцій багатьох внутрішніх органів – серця, надниркових залоз, печінки (це підвищує ймовірність летального результату)).

    Тиреотоксичний криз у літніх

    Зовнішній вид літньої жінки, яка страждає важким тиреотоксикозом.

    У цій віковій категорії пацієнтів тиреотоксичний криз може розвинутися без яскраво вираженої клінічної симптоматики. Тиреотоксикоз у них часто не діагностується. При цьому на тлі, здавалося б, задовільного стану осіб тихо йде в кому і потім помирає.

    Щоб запобігти необоротне, важливо все-таки діагностувати гіперфункцію щитовидної залози у осіб похилого та старечого віку. Існують клінічні характеристики, які допоможуть запідозрити у таких пацієнтів тиреотоксикоз і направити їх на відповідні дослідження:

    • вік старше 60 років;
    • спокійний вираз обличчя, часто апатичний;
    • уповільнена реакція людини на те, що відбувається навколо нього;
    • невеликий зоб;
    • худорляву статуру аж до крайнього схуднення;
    • слабкість м’язів;
    • опущення верхнього століття (блефароптоз);
    • серцево-судинна патологія (тріпотіння передсердь, серцева недостатність); домінування цих симптомів дуже часто маскує тиреотоксикоз; серцева недостатність при цьому, як правило, стійка до стандартної терапії, симптоми регресують лише тоді, коли хворий починає приймати препарати проти тиреотоксикозу.


    Принципи діагностики

    Процес постановки діагнозу включає в себе:

    • збір лікарем скарг пацієнта, анамнезу його життя і захворювання;
    • об’єктивне обстеження;
    • лабораторні методи діагностики;
    • інструментальні дослідження.

    Розглянемо кожен з пунктів докладніше.

    Скарги і анамнез

    Має значення темп розвитку хвороби – при тиреотоксичному кризі стан хворого погіршується, можна сказати, на очах. Також для нього характерна зв’язок з яким-небудь оперативним втручанням (особливо на щитовидній залозі), травмою, важкої соматичної або інфекційною хворобою, лікуванням препаратами йоду.

     

    Об’єктивне обстеження

    Проводячи огляд пацієнта, пальпацію (промацування), перкусію (простукування) та аускультацію (вислуховування) різних органів, лікар може виявити такі характерні для даної патології зміни:

    • високу температуру тіла в поєднанні з вираженою пітливістю пацієнта при відсутності даних, що свідчать про інфекційних процесах, – найбільш характерні для тиреотоксичного кризу симптоми, що вимагають початку інтенсивного лікування;

      Екзофтальм

    • ознаки ураження центральної нервової системи (зміни психоемоційного статусу пацієнта, симптоми дисметаболічної енцефалопатії, порушення свідомості аж до коми);
    • симптоми ураження органів травлення (розлита болючість при пальпації живота, жовтизна шкіри і видимих слизових оболонок, збільшення печінки внаслідок застою в ній крові та некрозу гепатоцитів);
    • ознаки ураження серця і судин (аритмії серця, зокрема, синусова тахікардія, тріпотіння передсердь, хронічна серцева недостатність, підвищення систолічного («верхнього») артеріального
      тиску; при наявності таких симптомів, як блювання, діарея, виражене потовиділення, настає дегідратація (зневоднення) організму, наслідком чого стає зниження артеріального тиску, колапс; нерідко саме цей стан стає провідною причиною смерті хворого);
    • зовнішні ознаки (візуально помітний і пальпаторно визначається збільшення щитовидної залози, вирячені очі (екзофтальм)).

    Лабораторна діагностика

    Дослідження проводять паралельно з інтенсивною терапією, оскільки у хворого немає часу чекати результатів аналізів – при наявності у нього симптомів тиреотоксичного кризу лікування повинно бути розпочато відразу ж.

    Як правило, проводять:

    • клінічний аналіз крові (в основному, він в межах норми; може бути виявлений помірний лейкоцитоз (підвищення рівня лейкоцитів) з деяким зсувом лейкоцитарної формули вліво, а при зневодненні – ознаки згущення крові);

      Аналіз крові на гормони щитовидної залози — найважливіша дослідження при підозрі на тиреотоксичний криз.

    • визначення рівня в крові гормонів щитовидної залози (вільний тироксин і трийодтиронін підвищені; в окремих випадках (у осіб, які страждають системними захворюваннями сполучної тканини або ж на цукровий діабет) рівень тироксину може бути не змінений – це стан називають синдромом низького тироксину);
    • біохімічний аналіз крові (підвищений рівень цукру крові (при тому, що хворий не страждає на цукровий діабет), білка глобуліну, кальцію, АлАТ, АсАТ, білірубіну, лужної фосфатази; знижений протромбіновий індекс, рівень фібриногену, загального білка крові).

    Методи інструментальної діагностики

    З них в діагностиці тиреотоксичного кризу має значення лише 24-годинний тест поглинання радіоактивного йоду, результати якого при цій патології будуть вище норми.

    Допоміжними методами дослідження, що дозволяють встановити характер ураження інших органів, є:

    • електрокардіографія (ЕКГ);
    • УЗД органів черевної порожнини;
    • комп’ютерна томографія та інші.

    Необхідність їх проведення визначають індивідуально, грунтуючись на конкретну клінічну ситуацію.

    Диференціальна діагностика

    Оскільки дане захворювання не характеризується певними властивими саме йому симптомами, а протікає з безліччю абсолютно різнобічних клінічних проявів, його слід відрізняти від цілого ряду патологій, які можуть супроводжуватися ними ж. Такими є:

    • судинні кризи;
    • серцева недостатність іншого походження;
    • гастроентерити;
    • запалення легенів;
    • гострий енцефаліт;
    • психози іншої етіології;
    • печінкова та діабетична, уремічна кома;
    • періодичний тиреотоксичний параліч;
    • феохромоцитома;
    • злоякісна гіпертермія;
    • сепсис;
    • гостра інтоксикація деякими лікарськими препаратами, у тому числі нейролептиками;
    • алкогольний делірій.

    Принципи лікування

    При підозрі на тиреотоксичний криз хворий повинен бути негайно госпіталізований у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Лікування починають відразу ж, не чекаючи лабораторного підтвердження попереднього діагнозу.

    Хворому можуть бути призначені:

    • препарати, що блокують вироблення гормонів щитовидної залози (тіамазол та інші);
    • препарати, що запобігають викид цих гормонів у кров (літію карбонат калію або натрію йодид, розчин Люголя);
    • перитонеальний діаліз, гемосорбція (допомагають у короткий термін знизити рівень тироксину і трийодтироніну в крові);
    • бета-адреноблокатори (особливо пропранолол); їх застосовують з метою зниження активності симпатоадреналової системи (пригнічення катехоламінів);
    • глюкокортикоїди коротким курсом (зокрема, гідрокортизон, дексаметазон); це замісна терапія недостатності надниркових залоз;
    • жарознижуючі засоби (нормалізують підвищену температуру тіла) – парацетамол, ібупрофен та інші; саліцилати (зокрема, ацетилсаліцилову кислоту) не застосовуються; також з цією метою використовують зовнішнє охолодження хворого за допомогою компресів, льоду та інших методів;
    • інфузії розчинів електролітів, декстрози з додаванням в них вітамінів (з метою компенсації втрати рідини і інших необхідних організму речовин);
    • препарати для лікування серцевої недостатності (серцеві глікозиди, сечогінні, антиаритмічні засоби та інші).

    Своєчасно розпочата адекватна терапія тиреотоксичного кризу призводить до стабілізації стану хворого вже через добу після її початку. Продовжують лікування до тих пір, поки симптоми патології остаточно не регресують. Як правило, це відбувається протягом 1-1.5 тижнів.

    Заходи профілактики

    Щоб знизити ризик розвитку тиреотоксичного кризу, людині, яка страждає тиреотоксикозом, необхідно:

    • отримувати адекватну терапію основного захворювання;
    • уникати будь-якого роду стресів;
    • уникати інтенсивних фізичних навантажень;
    • уважно ставитися до свого здоров’я, отримувати адекватну терапію всіх супутніх хвороб.

    Лікар при цьому не повинен проводити у такого пацієнта хірургічне втручання з приводу тиреотоксикозу або терапію радіоактивним йодом до моменту нормалізації рівня тиреоїдних гормонів у крові. У осіб з декомпенсованим тиреотоксикозом слід взагалі відмовитися від будь-яких оперативних втручань з приводу супутньої патології.


    Висновок

    Тиреотоксичний криз – це вкрай небезпечне для життя хворого ускладнення тиреотоксикозу, яке, на щастя, в наші дні зустрічається досить рідко. Виникає воно, як правило, після резекції щитовидної залози, на тлі терапії радіоактивним йодом, в результаті стресів, фізичних перевантажень або важких супутніх захворювань пацієнта.

    Проявляється великою кількістю різнопланових симптомів, найбільш характерними серед яких є виражена пітливість хворого в поєднанні зі значним підвищенням температури його тіла. Якщо при цьому ознаки гострої інфекційної патології відсутні, а, навпаки, мають місце симптоми серцевої і надниркової недостатності, пацієнта терміново госпіталізують у відділення реанімації і починають інтенсивну терапію. Призначається обов’язкова консультація ендокринолога.

    На тлі своєчасно розпочатого комплексного лікування тиреотоксичного кризу вже через добу стан хворого поліпшується і повністю нормалізується через 7-10 днів.

    Головним напрямком профілактики цього захворювання є ретельне дотримання пацієнтом призначень лікаря з приводу тиреотоксикозу і уважне ставлення до свого здоров’я в цілому – своєчасна діагностика та адекватне лікування будь-яких супутніх захворювань.

    Тільки такий підхід зведе ризик розвитку тиреотоксичного кризу до мінімуму і забезпечить задовільний якість життя людини.


     

    загрузка...

    Оставить комментарий

    Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

    *