Главная » Хвороби та лікування » Шкірні захворювання » Як ми з сином заразилися стриже позбавляємо від кішки

Як ми з сином заразилися стриже позбавляємо від кішки

 

Пол жіночий. Вік 34 роки

Про те, що таке стригучий лишай у людини я знала раніше тільки з чуток. Самою якось хворіти не доводилося. Зіткнулася з цією неприємністю лише тоді, коли лишай з'явився у мого сина. На той момент йому було 4 роки. Почалося все після появи в нашій квартирі кошеня. На перший погляд цілком здорового, з густою шерстю і без будь-яких ознак будь-якого захворювання.

Буквально через кілька днів я виявила у себе на тілі дивні круглі плями. Плями були приблизно з десяти копійчану монету. Правильної круглої форми. Причому в центрі пляма було світлим, а по краю яскраво-рожевим. Ніякого дискомфорту при цьому я не відчувала, тому особливого значення їх появи не надала. Про те, що це може бути лишай навіть і не замислювалася, оскільки взятися йому, на мою думку, було просто нема звідки. У дитячий сад син не ходив, собак і кішок до появи в будинку кошеняти ми не тримали. Що ж стосується принесеного кошеня, то відносно нього не було ні найменших підозр.

Ще пару днів по тому такі ж плями з'явилися на ручках у сина. Але, у нього вони сильно свербіли. Тут, нарешті, я запідозрила недобре і вирішила подивитися в інтернеті, що ж це таке. Судячи з побаченим картинкам, і у мене і у сина був лишай. Потрібно було терміново йти до дерматолога.

І тут мною була здійснена головна помилка. Увечері, напередодні візиту до лікаря, я вирішила викупати дитину. А ось як раз цього робити було категорично не можна. Правда, мені про це не було ще не відомо. Візит до лікаря підтвердив все припущення. У лабораторії нам (мені і синові) зробили зішкріб, і був поставлений діагноз «стригучий лишай». Лікування лікар призначив тільки мені (мазь і таблетки ламізил). Маззю я скористалася, а таблетки пити побоялася, оскільки була в положенні.

Що ж стосується сина, то його направили в міський шкір вен диспансер. Пояснили, що дітей чомусь лікують тільки там, а не за місцем проживання. Ми поїхали в цей диспансер. Там синові зробили ще один аналіз і призначили лікування.

Лікування було наступне:

  • таблетки грізеофульфін
  • мазь «Вількельсона»

Таблетки знайшлися в найближчій аптеці, а ось мазь як з'ясувалося, робили тільки в одній єдиній аптеці (це на весь Харків). І її там не виявилося. Пообіцяли, що з'явиться приблизно через тиждень. Але дитину то лікувати потрібно було негайно! Вивчивши за довідником складу мазі «Вількельсона», я з'ясувала, що основні її компоненти, це березовий дьоготь і сірка. І тут мені пригадалося, що практично ідентичний складу має інший препарат, який використовується у ветеринарії мазь «Ям».

мазь ям от стригущего лишая

Ось його-то на свій страх і ризик я і купила. Правда з'ясувалося одну цікаву обставину: при дуже схожому складі і призначення мазь «Ям» коштувала 6 гривень, а мазь «Вількельсона» все 60. Причому їх обсяг в упаковках був приблизно однаковим.

Будинки я намазала маззю «Ям» цятки на ручках у сина, а на наступний ранок виявилося, що мазати його потрібно мало не цілком. Після купання лишай розповзся по всьому тілу дитини, і, що, найнеприємніше, два плямочки з'явилися на голові.

Довше ми майже два місяці ходили в обласній шкір вен диспансер. Щоразу візит відбувався наступним чином: спочатку ми йшли в лабораторію робити зішкріб. Після цього, відправлялися на прийом до лікаря. Лікар заводила дитини в темну кімнату, світила на нього люмінесцентною лампою (лампа Вуда), і кожен раз виносила вердикт: «Суперечки є і потрібно продовжувати лікування». І це при тому, що зовні від позбавляючи вже давно нічого не залишилося.

Потрібно сказати, що це тривале лікування початок викликати у мене нехороші підозри. Адже про те, що у дитини був лишай, нагадувало лише невелика плямочка на волосистій частині голови, та й його вже майже не було видно.

Все стало ясно, коли на черговий прийом з дитиною замість мене пішла бабуся. Повернувшись, вона розповіла, що лікар запропонувала їй купити у неї якесь дуже гарне і дорогі ліки, які обов'язково допоможе. Коштувало воно на той момент близько 400 гривень. Таких грошей у бабусі не виявилося. Тому лікар продала їй не упаковку, а тільки її частину. Називалося ліки Тербізіл. Причому лікар попередила, щоб ми їй обов'язково подзвонили, якщо з дитиною буде щось не так.

lampa_vudu_lishay

На щастя дати таблетки бабуся не встигла. А я, коли прочитала інструкцію до Тербізилом, просто прийшла в жах. Мало того, що від прийому цих ліків могло бути багато ускладнень, так ще й давати його можна було дітям не раніше, ніж з 12 років. А синові моєму на той момент було всього 4 роки! Крім того, термін придатності таблеток закінчувався вже через місяць.

Після такого, в тій лікарні ми більше не з'являлися. Я знову звернулася в свою районну поліклініку і розповіла головлікаря про наших пригоди. Синові два рази з перервою в тиждень зробили аналіз, який в обох випадках показав, що від позбавляючи давно вже не залишилося і сліду. Чоловік поїхав в лікарню забрати виписку і заодно поговорити з нашим лікарем. Виписку йому віддали прямо в приймальному відділенні, а за лікаря сказали, що вона зараз на лікарняному і вийде не скоро.

Усім, хто потрапив в подібну ситуацію, можу порадити наступне:

  • якщо ви підозрюєте, що у вас лишай, ні в жодному разі не купайтеся і не мочіть місце зараження, інакше лишай «розповзеться» по всьому тілу
  • перш ніж приймати будь-яке ліки, нехай і призначене лікарем, вивчіть самостійно інструкцію
  • якщо поведінки вашого лікаря наштовхує на думку про його непорядність — зверніться до іншого фахівця

Загалом будьте уважні до симптомів і з обережністю підходите до будь-яких методів лікування!

30/1

 

загрузка...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*