Антибіотики при пієлонефриті, лікування пієлонефриту антибіотиками

При встановленні діагнозу пієлонефрит (запалення нирок) лікуючий лікар призначає, як правило, антибіотики, оскільки основною причиною виникнення захворювання є наявність інфекції в організмі хворого, яку необхідно усунути. Препаратів для лікування пієлонефриту в даний час існує маса, однак всі вони повинні мати бактерицидними властивостями широкого спектра дії, мінімальну токсичність і виділятися з організму природним способом разом з сечею.

До найбільш часто вживаним при запаленні нирок антибіотиків відносяться:

• Амінопеніцилінів: амоксицилін, пеніцилін, що володіють високою активністю щодо ентерококів і кишкової палички. Основний недолік даних препаратів полягає в їх схильності дії основним ферментів, що виробляються більшістю збудників пієлонефриту. Часто пеніцилін призначається для лікування запалення нирок у вагітних жінок. В інших випадках використання подібних лікарських засобів вважається недоцільним.
• Таблетки «Флемоклав Солютаб» відносяться до групи напівсинтетичних антибіотиків, ефективність входять до їх складу тригідрату амоксициліну і клавуланової кислоти підтверджена багаторічними клінічними дослідженнями. Препарат має велику активність відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, може застосовуватися для лікування жінок у період вагітності та дітей у віці від 3 місяців. Побічні дії спостерігаються вкрай рідко, до них відносяться виникнення шкірного висипу, набряк Квінке , лейкопенія.
• Цефалоспоринові антибіотики відносяться до групи малотоксичних напівсинтетичних і природних препаратів. Основу групи становить особлива кислота 7-АЦК, при своєчасному лікуванні перешкоджає переходу гострого пієлонефриту в гнійну форму захворювання. Основними представниками цієї групи лікарських засобів (а їх понад 40) є: цефалексин, цефалотин, зиннат, клафоран, таміцін. У більшості пацієнтів загальні поліпшення стану спостерігаються вже з третього дня лікування.
• Аміноглікозиди застосовуються для лікування ускладненої форми пієлонефриту. Потужну бактерицидну дію на хвороботворні бактерії (в тому числі синьогнійну паличку) надають такі препарати, як амікацин, гентаміцин, нетилмицин. Основний недолік лікування аміноглікозидами полягає в їх нефротоксичності. Серед побічних дій відзначаються: порушення слуху, розвиток оборотної ниркової недостатності. Антибіотики цієї групи препаратів не можуть бути призначені людям похилого віку, а також при повторному лікуванні з інтервалом часу менше року.
• Фторхінолони першого покоління: ципрофлоксацин, офлоксацин застосовуються для лікування гострої форми пієлонефриту. Дані антибіотики малотоксични, що дозволяє приймати їх до двох разів на добу, і добре переносяться пацієнтами різного віку. Фторхінолони другого покоління: моксифлоксацин, ломефлоксацин, левофлоксацин, що проявляють активність щодо пневмококів, часто застосовуються для лікування хронічної форми захворювання в період загострень. Протипоказанням до застосування є непереносимість окремих компонентів препарату, вагітність і годування дитини грудьми. До побічних ефектів даної групи препаратів відносяться: діарея, нудота, метеоризм , запаморочення, розвиток генітального кандидозу, кропив'янка.

Вибір того чи іншого лікарського засобу залежить від виду мікроорганізму, став причиною захворювання, і його чутливості до антибактеріальних препаратів. Дозування лікарського засобу підбирається індивідуально з урахуванням стану функції нирок пацієнта. Лікуванню антибіотиками передує здача ряду аналізів, проведення процедури УЗД і комп'ютерної томографії.