Негативний резус-фактор: до чого призводить несумісність по даній системі

Резус-фактор — система крові, яка найбільш важлива після групи AB0. Вона враховується при гемотрансфузіях, при вагітності. У даних ситуаціях негативний резус-фактор — причина несумісності з подальшим розвитком ряду патологічних станів.

Визначення приналежності по даній системі

Фактор резусу являє собою специфічний білок, який є на оболонці еритроцитів. У більшої частини людей він є, їх відносять до резус-позитивними (Rh+). Якщо цього білка немає, то людина вважається резус-негативною (Rh–).

Для визначення резус-приналежності в лабораторії проводять аналіз кровіАналіз крові: дзеркало здоров’я. Зазвичай це необхідно у наступних ситуаціях:

• при підготовці до зачаття;
• під час настала вагітності;
• при підготовці до хірургічних маніпуляцій з-за ймовірною необхідності переливання крові;
• якщо людина є рецепиентом (приймаючим особою) або донором крові, органів, кісткового мозку.

У людини, у якого встановлюють групу по резус-системи, беруть невелика кількість венозної або капілярної крові. Отриманий біоматеріал направляють в лабораторію. В останній для встановлення резус-приналежності використовуються спеціальні розчини цоликлоны, кров змішують з ними. Якщо виникає реакція аглютинації (з’єднання еритроцитів антитіламиАнтитіла — «солдати» імунітету у великі конгломерати), в біоматериалі неозброєним оком видно пластівці. Їх поява свідчить про те, що людина має Rh+, у протилежному випадку — Rh–.

Замість цоликлонов використовується метод гель-фільтрації. Кров поміщають у верхню частину пробірки, заповненої гелем з реагентом. Якщо у людини Rh–, то біоматеріал доходить до дна пробірки. При Rh+ цього не відбувається з-за того, що кров склеюється з реагентом, утворює пластівці.

Резус-фактор і переливання крові

При гемотрансфузіях (переливаннях) група крові по резус-системи обов’язково враховується. Їх не проводять від людини з Rh+ рецепиенту з Rh–. У протилежному випадку виникають резус-конфліктні ускладнення.

При першому потраплянні резус-антигенів в кровотік особи, яка не має їх, імунна система виділяє антитіла до даних білків. При повторному введенні резус-позитивної крові даній людині ці антитіла пов’язують з еритроцитами, що призводить до руйнування їх оболонки. Міститься в даних клітинах гемоглобін надходить у плазму крові, де не може виконувати свою функцію по доставці кисню до тканин.

Загибель еритроцитів у великій кількості призводить до розвитку гемотрансфузионного шоку. Перші прояви ускладнення стають помітні у процесі переливання або відзначаються незабаром після нього. Людина відзначає погіршенням загального самопочуття, його турбує відчуття утрудненого дихання, утруднення в грудях. Він відчуває відчуття жару, болю в поперековій області, знижується кров’яний тиск. Якщо людині буде введено більше ста мілілітрів несумісної крові, порушується функціонування серця, печінки, нирок, що може призвести до смерті.

Для запобігання таких ускладнень безпосередньо перед вливанням донорської крові проводять пробу на сумісність. Донорську кров змішують у стерильній пробірці з кров’ю реципієнта, додають краплю розчину поліглюкіну. Кілька разів нахиляють пробірку, щоб її вміст перемішалося, розтікаючись по стінках. Через п’ять хвилин у пробірку доливають три мл фізіологічного розчину, перемішують таким же способом. Кров можна переливати, якщо вміст в пробірці має однорідну забарвлення, в ньому немає пластівців.

Вагітність і резус-несумісність

Якщо у жінки з Rh– настає вагітність плодом з Rh–, то висока ймовірність розвитку гемолітичної хвороби у дитини. Невелика кількість червоних тілець крові плода в нормі проходить через плаценту і проникає в кровотік вагітної. При першому контакті її імунної системиІмунна система — як вона працює? з даними клітинами виробляються антитіла IgM з великою масою. Якщо в кров жінки в подальшому знову потрапляють резус-антигени, то утворюються IgG, які легко проходять крізь плацентарний бар’єр і руйнують червоні кров’яні тільця плода.

В період гестації червоні клітини плоду також проникають в організм матері на фоні загрози переривання, гестозу, плацентарної відшарування, інвазивних втручань. Попадання еритроцитів дитини в кровотік також можливо в процесі пологів. Це найчастіше відбувається при операції кесаревого розтину, відділенні плаценти шляхом введення руки лікаря в порожнину матки.

Коли гемолітична хвороба розвивається безпосередньо під час гестації плоду, на тлі масової загибелі його еритроцитів починається підвищене їх утворення в кістковому мозку, пізніше — в селезінці, кишечнику, печінки. Порушується белковосинтезирующая функція останньої, підвищується тиск у ворітній вені. У плода розвиваються набряки, накопичується рідина в грудній і черевній порожнинах. Порушується кровопостачання тканин, вони відчувають нестачу кисню. Підвищення рівня вільного білірубінуБілірубін — прекрасний засіб для діагностики, які легко проникає в нервову систему і вражає головний мозок.

Гемоліз у новонародженого виникає, коли антитіла матері на тлі руйнування судин плаценти проникають в його кров у великій кількості. Значно підвищується концентрація вільної фракції білірубіну, печінка дитини не встигає перетворювати даний жовчний пігмент у з’єднання, яке легко виводиться з калом, сечею. Наростають анемія, фарбування шкірних покривів у жовтяничний колір. Якщо розвивається енцефалопатія (ураження головного мозку), цей стан може призвести до загибелі немовляти. Іноді розвивається набрякла форма захворювання, при якій на тлі анемії в черевній порожнині накопичується великий об’єм рідини.

Несумісність при переливанні крові за системою резус-фактора призводить до гемотрансфузионному шоку. Для запобігання цього ускладнення перед цією процедурою проводять спеціальні проби. Резус-конфлікт при гестації викликає розвиток гемолітичної хвороби. Для її запобігання жінка повинна спостерігатися у фахівців протягом усього періоду гестації.