Пошкодження меніска колінного суглоба: симптоми і лікування
Менисками колінного суглоба називають розташовані між великогомілкової та стегнової кісткою хрящові диски. Вони являють собою «прокладки» напівмісячної форми і забезпечують стабільність суглоба, грають роль амортизатора і збільшують площу контакту суглобових поверхонь. Говорячи про пошкодження меніска, фахівці зазвичай мають на увазі його розрив. У цій статті ми ознайомимо вас з основними причинами, симптомами, різновидами, способами діагностики і лікування пошкоджень меніска колінного суглоба.
Зміст
- 1 Трохи анатомії
- 2 Функції менісків
- 3 Причини та різновиди розривів
- 4 Симптоми
- 5 Можливі ускладнення
- 6 Перша допомога
- 7 Діагностика
- 8 Лікування
- 9 Реабілітація
- 10 До якого лікаря звернутися
Незважаючи на великий запас міцності менісків, такі травми є однією з найчастіших проблем колінного суглоба і зазвичай спостерігаються у фізично активних людей (молоді, спортсменів, які працюють фізично осіб).
За даними статистики щорічно з такими пошкодженнями стикається 60-70 осіб з 100 тис., і в 3-4 рази частіше такі травми відбуваються у чоловіків. В осіб до 30 років зазвичай виникають травматичні розриви менісків, а після 40 – порушення їх цілісності внаслідок появи в них хронічних дегенеративних змін.
Трохи анатомії
Так влаштований колінний суглоб.
У кожному колінному суглобі є два меніска:
- латеральний (або зовнішній) – його форма нагадує букву С;
- медіальний (або внутрішній) – має форму правильного півкола.
Кожен з них умовно поділяють на три частини:
- передній ріг;
- тіло;
- задній ріг.
Меніски утворюються з волокнистої хрящової тканини і прикріплюються до великогомілкової кістки (спереду і ззаду). Крім цього, внутрішній меніск по зовнішньому краю кріпиться вінцевої зв’язкою до капсулі суглоба. Таке потрійне кріплення робить його більш нерухомим (у порівнянні з зовнішнім). З-за цього саме внутрішній меніск більш схильний до травм.
Нормальний меніск складається переважно з волокон особливого колагену. Велика їх частина розташовується циркулярно (уздовж), а менша – радіально (від краю до центру). Між собою такі волокна зв’язуються незначною кількістю перфорантних (тобто безладних) волокон.
Меніск складається з:
- колагену – 60-70 %;
- білків позаклітинного матриксу – 8-13 %;
- еластину – 0,6 %.
В меніску виділяють червону зону – область з кровоносними судинами.
Функції менісків
Раніше вчені вважали, що меніски є нефункциональными м’язовими залишками. Тепер відомо, що вони виконують цілий ряд функцій:
- сприяють рівномірному розподілу навантаження на поверхні суглоба;
- стабілізують суглоб;
- амортизують поштовхи при русі;
- зменшують напругу при контакті;
- подають сигнали в мозок про положення суглоба;
- обмежують амплітуду рухів хряща і знижують ймовірність появи вивихів.
Причини та різновиди розривів
Залежно від причин пошкодження менісків виділяють:
- травматичні розриви – з’являються внаслідок травматичного впливу (незграбний поворот або стрибок, глибоке присідання, сидіння навпочіпки, ротаційно-згинальні або обертальні рухи при заняттях спортом тощо);
- дегенеративні розриви – з’являються внаслідок хронічних захворювань суглоба, які призводять до дегенеративних змін його структур.
Залежно від локалізації пошкодження розрив меніска може відбуватися:
- в передньому розі;
- тілі;
- задньому розі.
В залежності від форми розрив меніска може бути:
- горизонтальний – відбувається за кістозного переродження;
- косою, радіальний, поздовжній – відбувається на межі середньої і задньої третини меніска;
- комбінований – відбувається в задньому розі.
Після проведення МРТ фахівці можуть судити про ступінь ушкодження меніска:
- 0 – меніск без змін;
- I – у товщі меніска реєструється вогнищевий сигнал;
- II – в товщі меніска реєструється лінійний сигнал;
- III – інтенсивний сигнал досягає поверхні меніска.
СимптомыТравматические розриви
У момент травми людина відчуває гостру біль в області поразки, суглоб набрякає, може розвинутися гемартроз.
У момент травми (при стрибку, глибокому присіданні та ін) у хворого з’являється різкий біль у колінному суглобі і м’які тканини коліна набрякають. Якщо пошкодження відбулося в червоній зоні меніска, то кров виливається в суглобову порожнину і призводить до розвитку гемартрозу, що проявляється появою набухання та набряку вище колінної чашечки.
Інтенсивність болю при пошкодженні меніска може бути різною. Іноді з-за її гостроти потерпілий не може навіть наступити на ногу. А в інших випадках вона відчувається тільки при виконанні деяких рухів (наприклад, при спуску по сходах відчувається, а при підйомі відсутній).
Після травми внутрішнього меніска при спробах напруги ноги постраждалий відчуває гостру стріляючий біль, а згинання кінцівки призводить до появи болю по ходу великогомілкової зв’язки. Після травми колінну чашечку неможливо поворухнути, а в області передньої поверхні стегна визначається слабкість м’язів.
При пошкодженні зовнішнього меніска біль посилюється при спробах повернути гомілку всередину. Вона відчувається при напрузі малогомілкової колатеральною зв’язки і прострілює вздовж неї і в зовнішній відділ суглоба. В області передньої частини стегна у хворого виявляється слабкість м’язів.
Після розриву меніска його відірвалася частина рухається і утруднює рухи в колінному суглобі. При незначних пошкодженнях можуть з’являтися відчуття ускладненості руху і болючі удари, а при великих – можливо наступ блокади суглоба, яка викликається переміщенням до центру суглоба великого пересувається фрагмента (тобто він як би заклинює суглоб). Як правило, розрив заднього рогу призводить до обмеження згинання ноги в коліні, а пошкодження тіла і переднього рогу ускладнює розгинання кінцівки.
Іноді розрив меніска (частіше зовнішнього) може поєднуватися з пошкодженням передньої хрестоподібної зв’язки. У таких випадках припухлість коліна виникає швидше і вона значніша, ніж при поєднаній травмі.
Дегенеративні розриви
Зазвичай такі ушкодження відбуваються у людей старше 40 років. Їх поява не завжди пов’язане з травмуючим фактором, і розрив може виникати після здійснення звичних дій (наприклад, після підйому зі стільця, ліжка, крісла) або при незначному фізичному впливі (наприклад, звичайне присідання).
У хворого з’являється припухлість і біль в області коліна, яка не виникає гостро. Зазвичай на цьому прояви дегенеративного меніска закінчуються, але в деяких випадках вони можуть супроводжуватися блокадою суглоба. Нерідко при таких пошкодженнях меніска спостерігається порушення цілісності та сусіднього хряща, що покриває великогомілкову або стегнову кістку.
Як і при травматичних пошкодженнях, вираженість болю при дегенеративних розривах може бути різною. В деяких випадках з-за неї хворий не може наступати на ногу, а в інших – больові відчуття виникають тільки при вчиненні конкретного руху (наприклад, присідання).
Можливі ускладнення
Іноді при відсутності нестерпних болів пошкодження меніска плутають зі звичайним забоєм коліна. Потерпілий може тривалий час не звертатися за допомогою до фахівця, і хворобливі відчуття можуть з часом повністю усунутися. Незважаючи на таке полегшення, меніск залишається пошкодженим і припиняє виконувати свої функції.
Згодом відбувається руйнування суглобових поверхонь, що веде до розвитку важкого ускладнення – гонартрозу (деформуючого артрозу). Це небезпечне захворювання в майбутньому може стати показанням для виконання ендопротезування колінного суглоба.
При травмі коліна приводом для обов’язкового звернення до лікаря є наступні симптоми:
- навіть неінтенсивна біль в коліні при пересуванні по сходах;
- поява хрускоту або клацання при згинанні ноги;
- епізоди заклинювання коліна;
- припухлість;
- відчуття перешкод при рухах в колінному суглобі;
- неможливість глибокого присідання.
При появі хоч би одного з вищеописаних ознак слід звернутися до ортопеда травматолога.
Перша допомога
До травмованого коліна необхідно прикласти лід.
При будь-якій травмі коліна потерпілому слід надати долікарську допомогу:
Діагностика
Після опитування та огляду хворого лікар проводить ряд тестів, що дозволяють з точністю до 95 % встановити наявність пошкодження меніска:
- ротаційні тести Штеймана;
- виявлення симптому розгинання за тестами Роше і Байкова;
- медиолатеральный тест для виявлення симптому здавлення.
З точністю встановити наявність розриву меніска дозволяють наступні додаткові методи обстеження:
- МРТ колінного суглоба (точність до 95 %);
- УЗД (іноді застосовується);
- рентгенографія (менш інформативна).
Інформаційна цінність рентгенографії при дослідженні хрящової тканини невелика, але вона завжди призначається при підозрі на розрив меніска для виключення наявності інших травм (розриви зв’язок, переломи тощо).
Іноді для підтвердження діагнозу виконується діагностична артроскопія.
Лікування
Тактика лікування пошкоджень меніска визначається тяжкістю травми. Невеликі розриви або дегенеративні зміни можуть усуватися консервативними методами, а при значних розривах і блокадах колінного суглоба хворому необхідно виконання хірургічного втручання.
Консервативна терапія
Хворому рекомендується забезпечити пошкодженої кінцівки максимальний спокій. Для забезпечення нерухомості суглоба на область травми накладається пов’язку з еластичного бинта, а при перебуванні в ліжку рекомендується піднесене положення ноги. У перші дні після травми до області пошкодження слід прикладати холод. При пересуванні хворий обов’язково повинен користуватися милицями.
Для усунення больових відчуттів та запалення призначаються антибактеріальні та нестероїдні протизапальні засоби. Після купірування гострого періоду хворому рекомендується програма реабілітації, що забезпечує найбільш повне відновлення функції колінного суглоба.
Хірургічне лікування
Раніше при важкій травмі меніска виконувалася операція з повного його видалення. Такі втручання вважалися нешкідливими, т. к. роль цих хрящових прокладок недооцінювалася. Однак після таких радикальних хірургічних операцій у 75 % пацієнтів розвивався артрит, а через 15 років – артроз. З 1980 року такі втручання були визнані повністю неефективними. До цього ж часу стало технічно можливим проводити таку малоінвазивну і ефективну операцію, як артроскопія.
Таке хірургічне втручання виконується через два невеликих проколи (до 0,7 см) за допомогою артроскопа, складається з оптичного пристрою, сполученого з відеокамерою, що виводить зображення на монітор. В один із проколів вводиться сам прилад, а через інший уводять інструменти для проведення операції.
Артроскопія виконується у водному середовищі. Така хірургічна методика дозволяє домагатися високих терапевтичних і косметичних результатів і значно скорочує час реабілітації хворого після отриманої травми. За допомогою артроскопа хірург може досягати найвіддаленіших ділянок суглоба. Для усунення пошкоджень меніска спеціаліст встановлює на нього спеціальні кріплення (анкери) або накладає шви. Іноді при значному зміщенні меніска під час операції проводиться часткове видалення (тобто відсікається його відірвався ділянка).
Якщо під час артроскопії лікар виявляє хондромаляція (пошкодження хряща), то хворому може рекомендуватися внутрішньосуглобове введення спеціальних препаратів після операції. Для цього можуть використовуватися: Дьюралан, Остенил, Ферматон та ін.
Успішність артроскопічних втручань при розривах меніска багато в чому залежать від тяжкості травми, місця розташування пошкодження, віку хворого та наявності дегенеративних змін у тканинах. Велика ймовірність хороших результатів спостерігається у молодих пацієнтів, а менша – у хворих старше 40 років або при наявності тяжких пошкоджень меніска, його горизонтальному розшаруванні або зсуві.
Як правило, таке хірургічне втручання триває близько 2 годин. Вже в перший же день після артроскопії хворий може пересуватися на милицях, наступаючи на прооперовану ногу, а через 2-3 дні ходить із тростиною. Повноцінне його відновлення триває близько 2 тижнів. Професійні спортсмени можуть повертатися до тренувань і звичним для них навантажень через 3 тижні.
У деяких випадках при значних пошкодженнях меніска і повної втрати його функціональності хворому може рекомендуватися така хірургічна операція, як трансплантація меніска. В якості трансплантата застосовуються заморожені (донорські і трупні) або опромінені меніски. За даними статистики понад хороші результати від таких втручань спостерігаються при використанні заморожених донорських менісків. Існують і трансплантати з штучних матеріалів.
Реабілітація
Програма реабілітації після пошкодження меніска складається індивідуально для кожного пацієнта, оскільки її обсяг залежить від складності та виду травми. Термін її початку так само встановлюється лікарем для кожного хворого. Для відновлення втрачених функцій колінного суглоба в таку програму включають лікувальну гімнастику, масаж і фізіопроцедури.
Пошкодження меніска колінного суглоба супроводжується порушенням цілісності цих хрящових «амортизаторів». Такі травми можуть бути різні за своєї ваги, і тактика їх лікування залежить від виду та складності пошкодження. Для лікування травм меніска можуть застосовуватися як консервативні, так і хірургічні методики.
До якого лікаря звернутися
При появі болю, припухлості та порушень у функціонуванні колінного суглоба необхідно звернутися до травматолога-ортопеда. Після огляду і опитування хворого лікар проведе ряд діагностичних тестів і для підтвердження діагнозу «розрив меніска» призначить проведення МРТ, рентгенографія або УЗД колінного суглоба.
Перший канал, програма «Жити здорово» з Оленою Малишевої, в рубриці «Про медицину» спеціаліст розповідає про пошкодження меніска колінного суглоба та їх лікування (з 32:20 хв.):
Жити Здорово! Меніск колінного суглоба
Лікар-травматолог Ю. Вічок розповідає про лікування пошкоджень меніска колінного суглоба:
Лікування пошкоджень меніска колінного суглоба
