Перелом п’яткової кістки зі зміщенням і без нього: симптоми, лікування, скільки гоїться
Перелом п’яткової кістки відноситься до рідкісних травм і спостерігається в 3 % випадків усіх переломів. Це пояснюється тим, що ця кістка є дуже міцною і для її розлому навіть у літньої людини необхідно дуже сильне травмуючий вплив.
У цій статті ми ознайомимо вас з причинами, класифікації, ознаками, способами діагностики, надання першої допомоги та лікування переломів п’яткової кістки.
Зміст
- 1 Причини
- 2 Класифікація
- 3 Симптоми
- 4 Перша допомога
- 5 Ознаки застарілого перелому п’яткової кістки
- 6 Діагностика
- 7 Лікування
- 8 Реабілітація
- 9 До якого лікаря звернутися
Така травма відноситься до важких пошкоджень, т. к. п’яткова кістка піддається значному навантаженні вона є опорною, несе на собі основне навантаження при ходьбі і виконує амортизуючу функцію в процесі руху. Для вибору методу її відновлення потрібен індивідуальний підхід і тривала реабілітація, забезпечує повне відновлення її анатомічної структури і функцій.
Як правило, при переломах п’яткової кістки відбувається зміщення відламків, і травма стає важкою. У більш рідкісних випадках пошкодження не супроводжується зміщенням, є легким і зростається швидко. Такі переломи часто поєднуються з іншими травмами: перелом таранної кістки, щиколотки або хребетного стовпа. Наявність поєднаних пошкоджень завжди істотно ускладнює і подовжує лікування і відновний період.
Причини
До перелому п’яткової кістки можуть спричинити такі фактори:
- невдале приземлення або падіння на ноги з висоти;
- компресія п’яти при дорожньо-транспортній пригоді або виробничих травмах;
- сильний удар тупим предметом;
- інтенсивна і тривала навантаження, що призводить до «утомним» дефектів кістки (наприклад, у спортсменів, курсантів, нещодавно покликаних солдатів).
Найбільш частою причиною такої травми є падіння з висоти. При приземленні вся сила тяжіння тіла проектується через кістки гомілки і стопи на таранну кістку, і вона втручається в п’яткову, розколюючи її на кілька частин. Тип перелому і характер зміщення відламків у таких випадках визначається різними чинниками: висотою падіння, масою тіла і станом стоп при зіткненні з поверхнею.
Класифікація
Як і всі переломи, перелом п’яткової кістки може бути відкритим або закритим. Освіта рани і вихід назовні відламків при таких травмах спостерігається рідше.
Переломи п’яткової кістки можуть бути зі зміщенням і без. Зміщення уламків завжди ускладнює перебіг травми, її лікування та подальше відновлення функцій ноги.
За характером пошкодження кістки переломи поділяють на:
- компресійні без зміщення;
- компресійні зі зміщенням;
- крайові зі зміщенням і без.
По локалізації розлому кістки переломи поділяють на:
- переломи бугра п’яткової кістки;
- переломи тіла п’яткової кістки.
За місцем розломів переломи можуть бути:
- внутрішньосуглобових (у 20 % випадків);
- внесуставными.
Симптоми
Під час травми у потерпілого з’являється сильний біль в області п’яти. Вона носить постійний характер і значно посилюється при будь-якій спробі руху в гомілкостопі або перенесення ваги тіла на пошкоджену ногу.
Після цього з’являються наступні симптоми:
- посилення болю при обмацуванні;
- набряк в області стопи до ахіллового сухожилля;
- розширення п’яти;
- утворення гематоми на підошві;
- сплощення зводу стопи.
При наявності супутніх травм хребта або кісточок розвивається дещо інша клінічна картина, яка заважає виявленню перелому п’яткової кістки. Це пояснюється тим, що ознаки інших переломів виражені більш яскраво. При пізньому виявленні порушення цілісності п’яткової кістки або неправильному лікуванні можуть розвиватися наступні ускладнення:
- остеопороз п’яткової та інших кісток стопи;
- посттравматичний плоскостопість;
- виражені болі при навантаженні на пошкоджену ногу;
- вальгусна деформація стопи;
- деформуючий остеоартроз подтаранного суглоба.
Перша допомога
При підозрі на перелом п’яткової кістки необхідно провести наступні заходи:
Ознаки застарілого перелому п’яткової кістки
Застарілі переломи п’яткової кістки потребують в більш складному хірургічному лікуванні і часто стають причиною інвалідності. При таких запущених травмах спостерігається наступна клінічна картина:
- виявляється плоска або плоско-вальгусна деформація стопи;
- п’яткова кістка з часом збільшується в поперечному розмірі;
- відсутні рухи великого пальця (не завжди);
- визначається ригідність всіх пальців стопи (не завжди);
- трофічні виразки на великому пальці (іноді).
При вивченні рентгенівських знімків виявляються такі ознаки (один або декілька):
- анатомічно неправильне зрощення кістки;
- наявність псевдоартрозів (помилкового суглоба);
- збільшення поперечного розміру кістки;
- зменшення довжини кістки;
- неправильне розташування суглобових поверхонь у таранном суглобі;
- підвивих таранного суглоба;
- ознаки артрозу в суглобі Шопара;
- виражене сплощення зводу стопи.
Діагностика
Для виявлення перелому п’яткової кістки завжди проводиться рентгенографія. Цей метод дослідження є «золотим» стандартом діагностики таких травм. Для його проведення знімки виконуються в бічній і прямій проекції і при цьому обов’язково досліджуються й інші кістки: таранная, медіальна і латеральна щиколотки. При виявленні деяких симптомів і скарг хворого, що вказують на можливу присутність додаткових травм призначається рентгенографія або КТ хребетного стовпа.
Лікування
Тактика лікування перелому п’яткової кістки визначається типом травми і ступенем порушення природного розташування кісток. Для цього лікар особливим способом з’єднує на рентгенівському знімку певні точки кісток і отримує кут Белера. В нормі він становить 20-40°, а при травмі зменшується або стає негативним.
Консервативне лікування переломів п’яткової кістки призначається при відсутності зміщення або незначному зміщенні відламків за фізіологічної осі. В інших випадках для усунення кісткових дефектів показано проведення хірургічної операції. Особливо важко піддаються лікуванню переломи з великою кількістю уламків.
Консервативна терапія
При зменшенні кута Белера від норми не більше ніж на 5-7° лікування травми може проводитися шляхом накладання циркулярної гіпсової пов’язки. При її виконанні проводиться невелике моделювання поздовжнього склепіння стопи. Пов’язка накладається від пальців до рівня коліна або до середини стегна. При необхідності перед накладенням може проводитися закрита репозиція відламків.
При накладенні гіпсової пов’язки можуть застосовуватися гнучкі металеві супінатори. Вони встановлюються між гіпсом і підошвою. Їх застосування дозволяє підвищити ефективність терапії і забезпечує правильне формування кісткової мозолі.
Тривалість іммобілізації травмованої ноги складає приблизно 6-8 тижнів. Протягом цього часу хворому необхідно користуватися милицями. Через 4 місяці лікар може рекомендувати дозовані навантаження на пошкоджену кінцівку.
Для усунення болю і прискорення зрощення кісткових відламків призначаються такі лікарські препарати:
- знеболюючі засоби: Анальгін, Кетанов та ін;
- препарати кальцію;
- полівітамінні комплекси.
Перед зняттям гіпсу обов’язково виконується контрольна рентгенографія. Після зняття імобілізуючої пов’язки хворому складається індивідуальна програма реабілітації.
Хірургічне лікування
При більш складних переломах відбувається зміщення уламків п’яткової кістки і кут Белера не тільки значно зменшується, але і може стати негативним. У таких випадках для правильної репозиції відламків використовуються особливі методики.
Скелетне витяжіння
У деяких випадках для усунення зсуву використовується скелетне витяжіння. Хірургічним шляхом крізь кістку проводиться металева спиця. Згодом до її виступаючому кінця кріплять важки, що забезпечують зіставлення відламків.
Через 4-5 тижнів спицю виймають і на кінцівку для правильного зрощення відламків накладають гіпсову пов’язку. Тривалість іммобілізації зазвичай становить близько 12 тижнів, але терміни можуть змінюватися в залежності від тяжкості травми.
Після цього проводяться контрольні знімки, які дозволяють визначити можливість зняття гіпсу і початку навантажень на ногу. Після зрощення уламків хворому призначається програма реабілітації.
Хірургічні операції
При відкритих і важких переломах зі значною кількістю осколків і вираженому їх усунення показано проведення хірургічної операції – зовнішнього остеосинтезу. Для її виконання використовуються компресійно-дистракційні апарати, які являють собою пристосування з сфер і спиць.
Під час втручання хірург розкриває м’які тканини і розкриває три суглоба: таранно-п’ятковий, таранно-ладьевидный і п’ятково-кубоподібний. Далі він зіставляє кісткові фрагменти та проводить через них спиці, які дозволяють утримувати кістка в необхідному для правильного зрощення положенні. При необхідності деякі місця заповнюються кістковим трансплантатом, попередньо забранном з клубової кістки. 
Необхідність в пластиці може виникати при неможливості зіставлення дрібних осколків. Після цього виконується звільнення зміщених сухожиль пальців. Для закріплення спиць використовуються півсфери. Завдяки їм можливе проведення витягнення відламків в фізіологічне положення, що забезпечує правильне зрощення.
Іноді для зіставлення уламків п’яткової кістки проводяться операції по відкритій репозиції за допомогою металевих пластин, гвинтів або аутотрансплантатов. Такі втручання менш ефективні, виконуються рідше і часто супроводжуються розвитком ускладнень.
Металеві конструкції для остеосинтезу хворий носить близько 6 тижнів. У цей період призначається строгий постільний режим. Після цього проводиться іммобілізація кінцівки гіпсом на 2 місяці. Після виконання контрольної рентгенографії і зняття гіпсу призначається індивідуальна програма реабілітації.
При застарілих переломах п’яткової кістки показана операція трехсуставной резекції стопи. Під час виконання такого втручання хірург усуває вальгусную деформацію, формує повноцінний звід стопи і відновлює нормальну ширину п’яти. Кістки, які піддаються під час операції резекції, скріплюються між собою особливими гвинтами. Після цього виконується ушивання рани і для знерухомлення кінцівки накладається циркулярна гіпсова пов’язка, як і при іммобілізації при «свіжих» переломах. Тривалість носіння гіпсу визначається контрольними знімками. Після цього хворому рекомендується індивідуальна програма для відновлення.
Реабілітація
Під час лікування і реабілітації всім хворим з переломами п’яткової кістки рекомендується дотримання дієти з введенням в раціон великої кількості багатих кальцієм продуктів: молочних продуктів, зелені, овочів, ягід і фруктів.
При переломах без зміщення або незначному зміщенні, які лікуються консервативним шляхом, тривалість повного відновлення зазвичай становить близько 3 місяців. Після зняття гіпсу хворому призначається програма реабілітації, що включає комплекс вправ лікувальної гімнастики, масаж і фізіопроцедури.
Переломи зі зміщенням або великою кількістю уламків вимагають більш тривалого відновного періоду. Гіпсова пов’язка носиться близько 3 місяців, а при важких травмах термін іммобілізації може продовжуватись до 5 місяців. При необхідності тривалого знерухомлення кінцівки гіпс може замінюватися на ортез. Це пристосування більш легке і дозволяє скоротити відновний період, т. до. його носіння запобігає застою крові в венах, атрофію м’язів і розширює рухову активність.
Під час реабілітації після складних переломів хворому призначаються курси масажу, лікувальна гімнастика і фізіопроцедури (УВЧ, магнітотерапія, електрофорез і ін), що дозволяють поліпшити кровообіг і обмінні процеси в травмованих тканинах і прискорити відновлення м’язів після тривалого постільного режиму.
Коли можна наступати на травмовану ногу?
Пам’ятаєте! Не можна наступати на п’яту, якщо цього не дозволив лікар. При вчиненні таких дій правильне зрощення кістки може не відбутися. Особливо небезпечні передчасні навантаження на п’яту при багатоосколкових переломах.
При легких переломах без зміщення наступати на передню частину стопи лікар може дозволити через 4 тижні. При цьому необхідно дотримувати всі рекомендації лікаря. Можливість наступати на п’яту визначається індивідуально.
При складних переломах навантаження на передню частину стопи допускається не менше ніж через 3-5 місяців. А терміни, коли пацієнт зможе повноцінно наступати на п’яту, так само визначаються лікарем.
Переломи п’яткової кістки відносяться до важких і рідкісних травм і дуже часто супроводжуються переміщеннями відламків. Для їх усунення можуть застосовуватися консервативні та хірургічні методики. Після завершення лікування для повного відновлення втрачених функцій ушкодженої ноги призначається індивідуальна програма реабілітації.
До якого лікаря звернутися
При підозрі на перелом п’яткової кістки слід звернутися до лікаря-ортопеда. Після проведення рентгенографії доктор визначить тактику лікування. По його завершенню хворому необхідна консультація реабілітолога для складання відновної програми.
Спеціаліст розповідає про перелом п’яткової кістки: