Главная » Хвороби та лікування » Хвороби нервової системи » Генералізований тривожний розлад

Генералізований тривожний розлад

Генералізоване тривожний розлад (ГТР) характеризується надмірною і невмотивованої тривогою, наявністю відчуття небезпеки, а також хвилюванням, викликаним не тільки конкретними обставинами або певними видами діяльності. Як правило, такий стан триває більше ніж кілька місяців, причому часто людина просто не в силах контролювати своє занепокоєння, що призводить до падіння як професійного, так і його соціального статусу.

Останнім часом серйозно змінилися діагностичні критерії і підходи до класифікації ГТР. Сьогодні рекомендується комплексний підхід при лікуванні цього захворювання, оскільки воно часто поєднується з іншими психічними розладами.

Полегшити симптоми хвороби, запобігти її рецидив і по можливості відновити звичайне функціонування пацієнта — невід’ємна мета терапевтичних інтервенцій. У відповідності з рекомендаціями щодо лікування пацієнтів з ГТР з вираженими функціональними порушеннями, які не покращилися після психологічної допомоги (або мали низьку ефективність), переходять до 3-го кроку надання допомоги — індивідуальної високоінтенсивної психологічної підтримки або до медикаментозного лікування.

Фармакологічні і психологічні підходи в цілому можуть мати схожу ефективність при терапії гострої фази, однак у пацієнтів з тяжкокурабельной тривожністю можливо лікування шляхом психологічних інтервенцій.

Такі установки стосуються саме медикаментозного методу лікування ГТР. Експерти рекомендують як засіб першої лінії терапії застосовувати селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) — препарат вибору сертралін. Згідно з рекомендаціями NICE сертралін є одним з найбільш рентабельних препаратів, хоча зараз є відомості про користь та інших СІЗЗС: эсциталопрама, циталопрама і пароксетину.

Щоб зменшити ризик загострення симптомів тривоги використовують половину початкової дози протягом перших 1-2 тижнів і титрують її поступово. Відповідь на терапію розвивається поступово і може тривати протягом певного часу.

Для отримання повної оцінки ефективності лікування може знадобитися період до 12 тижнів. Однак відсутність будь-якого клінічного результату протягом чотирьох тижнів свідчить про низьку ефективність терапії. У разі отримання хорошого відповіді на застосовувані інтервенції їх продовжують не менше 18 місяців після ремісії, оскільки ризик рецидиву залишається ще дуже високим.

Внаслідок поганої переносимості медпрепаратів групи СІЗЗС розглядають можливість застосування іншого засобу зазначеної групи або препарату з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СИЗЗСН). При вираженої непереносимості вищезазначених коштів переходять до 3-ї лінії — прийом прегабалина. Якщо СІЗЗС протипоказані, то застосовують альтернативні лінії терапії, а саме розглядають перспективу використання дулоксетина або венлафаксину пролонгованої дії. Коли СИЗЗСН протипоказані, то застосовують прегабалин.

Таким чином, у разі відсутності клінічної відповіді на лікування препаратами 1-ї лінії, переходять до 2-ї лінії терапії — інший СІЗЗС або СИЗЗСН (дулоксетин або венлафаксин).

Втім, при неефективності цих препаратів рекомендується застосувати терапію 3-ї лінії, а саме:

1) прегабалин (монотерапія або комбінація), враховуючи особливості інтервенцій під час 4-ї лінії,

2) інші варіанти лікування, які можуть включати іміпрамін, агомелатин, тразодон, кветіапін, гидроксизин, буспірон.

До того ж автори установок відзначають, що адекватне та швидке лікування ГТР може запобігти подальший розвиток депресії.

Пацієнти з ГТР більш схильні до формування побічних ефектів. Ще в початку лікування хворого попереджають про можливі побічні явища, у тому числі підвищеної нервозності, ажитації, а також проводять ретельний моніторинг його стану протягом перших декількох тижнів лікування. Нижче наведена коротка інформація про застосування медикаментозних препаратів, яку враховують при лікуванні пацієнтів з ГТР.

Бензодіазепіни можуть бути корисними для короткочасного лікування (близько двох тижнів) у пацієнтів з легким або середнім рівнем тривоги або як додатковий компонент терапії при більш тяжкій тривозі (бажано короткий термін). Лікарі інформують пацієнтів щодо виникнення ризику седативного ефекту, падінь і розвитку лікарської залежності.

Пропранолол — ефективний засіб тільки при вегетативних симптомах тривоги (пітливість, тахікардія, тремор), а при ГТР з вираженою тривогою вказаний препарат не може бути рекомендований. Дулоксетин не бажано застосовувати у пацієнтів зі встановленими захворюваннями печінки, а також при підозрі на гепатит, тяжку ниркову недостатність і неконтрольовану гіпертензію. Прегабалин — дієвий медпрепарат в лікуванні симптомів депресії легкої і помірної інтенсивності при ГТР, зокрема у людей похилого віку. Він рекомендований для використання у згаданій когорти осіб, але із-за можливого погіршення функції нирок засіб може потребувати менших доз.

Доведену результативність терапії гострої фази ГТР і профілактики рецидивів має антипсихотичний медпрепарат кветіапін. Агомелатин показав ефективність в лікуванні вираженої тривоги і профілактики рецидивів, однак препарат не ліцензований для терапії ГТР. Хоча він меншою мірою викликає сексуальну дисфункцію, ніж СІЗЗС і СИЗЗСН. Трициклічні антидепресанти мають більш виражені побічні ефекти, тому уникають їх застосування у пацієнтів з серцево-судинними патологіями або у разі існування високого ризику здійснення хворим суїциду.

Що стосується використання миртазапина, наявні на даний момент дані мають обмежений і суперечливий характер. На жаль, є доказові дані щодо застосування буспирона і гідроксизина тільки в гострій фазі лікування, зате вистачає опублікованих відомостей про їх ефективність для запобігання рецидиву хвороби.

 

загрузка...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*