Гістоплазмоз: симптоми, методи профілактики та лікування

Гістоплазмоз – системний глибокий мікоз з аспіраційним механізмом передачі збудника, для якого характерний поліморфізм клінічних проявів з первинним ураженням легень і схильністю до дисемінації (поширенню) інфекційного процесу в осіб з недостатністю функції імунної системи.

Дана патологія має широке поширення в країнах Африки і Америки. Однак випадки захворювання зустрічаються в Європі і Азії. Можливі завезені випадки інфекції.

ПричиниЗбудник хвороби — грибок, який живе у ґрунті. Потрапляючи в організм людини, він вражає переважно легкі, а в осіб з імунодефіцитом викликає диссеминированную форму хвороби.

Збудником хвороби є гриб, що мешкає в грунті і отримав назву Histoplasma capsulatum. Він відноситься до аеробів (для життя потребу в кисні), здатний утворювати спори. У зовнішньому середовищі швидко гине при нагріванні та впливі дезинфікуючих засобів.

Сприйнятливість людини до даної інфекції висока, але при нормальному функціонуванні імунної системи захворювання протікає доброякісно або безсимптомно.

До важкого перебігу хвороби привертають порушення в імунному статусі людини. В групу ризику по розвитку дисемінації патологічного процесу і ускладнень входять:

• ВІЛ-інфіковані;
• реципієнти органів, вимушені довічно приймати цитостатики;
• гематологічні та онкологічні хворі;
• новонароджені.

Хворий гістоплазмозом небезпеки для оточуючих не становить.

Патологічні зміни, що відбуваються в організмі

Потрапляючи в організм людини при вдиханні пилових частинок, що містять спори гриба, він трансформується в патогенну дріжджову форму. В легеневій тканині він фагоцитируется (поглинається) макрофагами. Однак цей процес залишається незавершеним і збудник розмножується внутрішньоклітинно. Так формується первинний патологічний осередок, в якому розвивається запалення і відбувається некроз уражених тканин.

З током лімфи інфекційний агент потрапляє в лімфатичні вузли, а потім у кров, що призводить до алергічної перебудови організму і вироблення специфічних антитіл.

• При нормальній роботі імунної системи це приводить до елімінації (знищення) збудника та формування стійкого імунітету.
• При імунодефіциті організм не в змозі впоратися з інфекцією, що сприяє її гематогенного розповсюдження та ураження різних органів і тканин.

Симптоми хвороби

Інкубаційний період при гістоплазмозі становить від 4 до 30 днів. В залежності від загальної реактивності організму хвороба може протікати в наступних клінічних формах:

• Гострий гістоплазмоз легенів.
• Хронічний прогресуючий інфекційний процес.
• Дисемінований (поширений) гістоплазмоз.

Найбільш частою формою захворювання є гострий гістоплазмоз з ураженням легень. Для нього характерно:

• лихоманка з ознобом і надмірною пітливістю (від кількох днів до 1,5 місяця);
• кашель;
• задишка;
• больові відчуття в грудній клітці;
• міалгії;
• головний біль;
• об’єктивні та рентгенологічні ознаки двосторонньої пневмонії (притуплення перкуторного звуку, вологі хрипи над зоною ураження; вогнищеві тіні, переважно в нижній частині легень у вигляді «ватних пластівців»).

Після одужання тривало зберігається астенічний синдром, в легенях залишається вогнищевий фіброз (рубцева тканина) і петрификати (ділянки звапнення).

При хронічній формі гістоплазмозу хвороба набуває хвилеподібний перебіг з періодичною лихоманкою, кашлем з відділенням слизисто-гнійної мокроти. Рентгенологічно це проявляється наявністю фіброзних змін з кавернами (порожнинами) і множинними кальцифікатами.

У хворих з порушеннями імунітету розвивається гострий або хронічний дисемінований гістоплазмоз. Особливо це стосується ВІЛ-інфікованих осіб. Клінічно він проявляється:

• вираженою інтоксикацією;
• гарячка неправильного типу;
• збільшенням печінки, селезінки і всіх груп лімфатичних вузлів;
• висипом на шкірі (папульозний, геморагічної, за типом багатоформна еритеми);
• утворенням виразок на слизовій оболонці порожнини рота, глотки і гортані;
• ураженням внутрішніх органів: мозкової тканини і оболонок (менінгоенцефаліт), серця (ендокардит, міокардит), кишечника (виразковий коліт), очеревини (перитоніт), очей (хоріоретиніт) та ін.

У дітей першого року життя гістоплазмоз протікає у вигляді дисемінованого процесу. У клінічній картині переважають:

• ознаки ураження травного тракту (пінистий стілець з неприємним запахом);
• гепатоспленомегалія;
• зміни в крові (анемія, тромбоцитопенія).

У всіх випадках в патологічний процес втягуються легені.

У ВІЛ-інфікованих осіб гістоплазмоз має свої особливості:

• важкий перебіг вже на початкових стадіях;
• проявляється гематогенної дисемінацією збудника з високою лихоманкою, постійним кашлем, значно збільшеними лімфатичними вузлами, печінкою і селезінкою;
• висока летальність, що досягає 100 % при Сніді.

Всі хворі з гістоплазмозом, особливо дисемінований, повинні обстежитися на ВІЛ-інфекцію.

ДіагностикаПідтвердити діагноз допоможуть аналізи крові — РСК, реакції аглютинації, преципітації, а також ПЛР.

Клінічна діагностика гістоплазмозу – непросте завдання для лікаря. Виявити її досить складно, особливо за межами ендемічних районів. Для підтвердження діагнозу використовують додаткові методи обстеження:

• виділення збудника з біологічного матеріалу (крові, пунктатів кісткового мозку, мокротиння);
• визначення рівня антитіл у крові за допомогою серологічних реакцій (реакція зв’язування комплементу, аглютинації, преципітації);
• виявлення геному збудника в полімеразно-ланцюгової реакції;
• шкірна проба з гистоплазмином (полягає у введенні в організм 0,1 мл розведеного антигену; стає позитивною через 3-4 тижні від початку хвороби).

Диференціальна діагностика проводиться з наступними захворюваннями:

• мікоплазмоз;
• туберкульоз;
• легіонельоз;
• сепсис та ін.

Лікування

Пацієнти з легкими формами хвороби при відсутності імунодефіциту не потребують специфічної терапії. При цьому обмежуються повноцінним харчуванням та використанням симптоматичних засобів.

Важкий і дисемінований гістоплазмоз вимагає призначення протигрибкової терапії. При цьому найбільш ефективний Амфотерицин Ст. Також з цією метою можуть застосовуватися:

• Ітраконазол;
• Флуконазол;
• Кетоконазол.

Інші лікарські препарати і методи лікування застосовуються при наявності показань.

Профілактика

В даний час специфічної профілактики не існує, вона знаходиться на стадії розробки. Неспецифічна профілактика спрямована на:

• запобігання запиленості повітря в місцях розповсюдження гистоплазм;
• знезаражування повітря в мікологічних лабораторіях;
• використання індивідуальних засобів захисту при земляних роботах;
• контроль і відповідну обробку матеріалів, які прибули з ендемічних районів.

Прогноз при гістоплазмозі залежить від клінічної форми захворювання та стану імунної системи хворого. При гострому ураженні легень він сприятливий, при хронічному і дисемінованому процесі – досить серйозний. Без лікування летальність перевищує 60 %. При адекватної терапії вона знижується до 10-15 %. Найбільш важко гістоплазмоз протікає у ВІЛ-інфікованих, він часто призводить до смерті незважаючи на проведену терапію.

До якого лікаря звернутися

При появі лихоманки, кашлю, болю в грудях після повернення з теплих країн необхідно звернутися до інфекціоніста. Також діагноз «грибкова пневмонія» може поставити пульмонолог. При дисемінованих формах захворювання у лікуванні беруть участь лікарі інших спеціальностей: кардіолог, невролог, гастроентеролог, офтальмолог.