Ендоскопія носа: показання, протипоказання, методика

Завдяки інтенсивному розвитку медичної технічної бази ендоскопічні методики обстеження стали одними з найбільш інформативних методів обстеження, що дозволяють ставити точний діагноз. З’явився подібний метод і в отоларингології. Ендоскопія носа проводиться в тих випадках, коли для повного обстеження пацієнта буває недостатньо проведення огляду порожнини носа і носоглотки за допомогою звичайних дзеркал. Застосовуваний для огляду прилад являє собою тонку жорстку або гнучку трубочку діаметром 2-4 мм, всередині якої знаходиться оптична система, відеокамера і освітлювальний елемент. Завдяки такому ендоскопічному приладу лікар може в найдрібніших подробицях оглядати всі відділи порожнини носа і носоглотки при різному збільшенні і під різними кутами.

Зміст

У цій статті ми ознайомимо вас з суттю цього методу діагностики, його показами, протипоказами, способами підготовки до дослідження і принципами техніки виконання ендоскопії носа. Ця інформація допоможе зрозуміти суть даного способу обстеження, і ви зможете задати питання, що виникають своєму лікареві.

Суть методу

При виконанні ендоскопії носа в носову порожнину і носоглотку вводиться спеціальний ендоскоп, що дозволяє оглядати досліджувану область. Для виконання процедури може використовуватися жорсткий (не гнучкий) або гнучкий (змінює свій напрямок) прилад. Після введення ендоскопа лікар-отоларинголог оглядає порожнину носа, починаючи від нижнього носового ходу. В ході обстеження прилад поступово просувається до носоглотки, і фахівець може розглянути стан внутрішньої поверхні і всі анатомічні утворення досліджуваних порожнин.

Під час ендоскопії носа можуть виявлятися:

  • запальні процеси на слизовій оболонці (почервоніння, набряклість, слиз, гній);
  • порушення структури слизової оболонки (гіпер-, гіпо — або атрофія);
  • аденоїдні вегетації;
  • запальні процеси в носових пазухах;
  • доброякісні та злоякісні пухлинні утворення (їх локалізація і ступінь розростання);
  • потрапили в порожнину носа або носоглотки сторонні предмети.

Свідчення

Ендоскопія носа може бути виконана з метою діагностики або як лікувальна маніпуляція.

 

Ендоскопія носа може призначатися при наступних станах та захворюваннях:

  • виділення з носа;
  • утруднене дихання;
  • часті носові кровотечі;
  • часті головні болі;
  • відчуття тиску в області особи;
  • погіршення нюху;
  • зниження слуху або поява шуму у вухах;
  • підозра на запальні процеси;
  • хропіння;
  • підозра на наявність пухлин;
  • затримка розвитку мовлення (у дітей);
  • підозра на присутність стороннього предмета;
  • фронтит;
  • гайморит;
  • сфеноидит;
  • тонзиліт;
  • фарингіт;
  • аденоїди;
  • полінози;
  • етмоїдит;
  • травми лицьового відділу черепа;
  • викривлення носової перегородки;
  • аномалії розвитку навколоносових синусів;
  • доопераційний та післяопераційний період після ринопластики.

При необхідності під час ендоскопії носа лікар може виконувати наступні діагностичні або лікувальні маніпуляції:

  • паркан гнійних виділень для проведення бактеріологічного аналізу;
  • біопсія тканин новоутворень;
  • усунення причин часто виникають носових кровотеч;
  • видалення новоутворень;
  • хірургічна обробка носової порожнини після проведення ендоскопічних операцій (видалення кірочок, слизу, оброблення ранових поверхонь).

Ендоскопія носа може проводитися не тільки для діагностики захворювання, але і для контролю над ефективністю лікування або в якості методу динамічного спостереження за патологією (виключення рецидивів, виявлення загроз ускладнень, спостереження за динамікою росту новоутворення тощо).


Протипоказання

Абсолютних протипоказань для виконання ендоскопії носа немає, але в деяких випадках така процедура повинна проводитися з обережністю або замінюється іншими діагностичними методиками. У групу ризику входять пацієнти з наступними станами:

При наявності алергічних реакцій на використовуваний місцевий анестетик препарат замінюють на інший. А при підвищеному ризику виникнення кровотечі дослідження проводиться після попередньої спеціальної підготовки пацієнта до процедури. Для виключення травматизації судин у таких випадках може застосовуватися більш тонкий ендоскоп.


Підготовка до дослідження

При відсутності протипоказань підготовка до ендоскопії носа не вимагає яких-небудь спеціальних заходів. Лікар повинен пояснити пацієнту суть дослідження і засвідчити його, що під час процедури він не відчує болю, а дискомфортні відчуття будуть мінімальними. Крім цього, хворий повинен бути готовий дотримуватися повну нерухомість під час дослідження. А якщо обстеження проводиться дитині, то під час процедури повинен бути один з батьків.

При необхідності перед дослідженням проводиться проба для виявлення можливої алергічної реакції на місцевий анестетик. Якщо пацієнт приймає антикоагулянти, то лікар може порадити тимчасово припинити використання препарату або відкоригує схему його прийому.

При необхідності видалення новоутворення під час ендоскопії пацієнту рекомендується залишатися після виконання хірургічної маніпуляції під наглядом лікарів протягом доби. У таких випадках йому слід взяти з собою з дому речі, необхідні для комфортного перебування в стаціонарі (зручний одяг, тапочки та ін).

Як проводиться дослідження

Процедура ендоскопії носа може виконуватися у кабінеті отоларинголога. Пацієнт сідає в спеціальне крісло з підголовником, положення якого в ході дослідження може бути змінена.

При необхідності перед процедурою в порожнину носа вводиться судинозвужувальний препарат (наприклад, спрей Оксиметазоліну), усуває надмірну набряклість слизової. Після цього для знеболювання слизова носа зрошується розчином місцевого анестетика – для цього може застосовуватися спрей або виконується змазування слизової тампоном, змоченим у препараті.

Через деякий час після початку дії місцевої анестезії, що виражається в появі незначного поколювання в носі, в порожнину носа вводиться ендоскоп. Лікар вивчає стан слизової оболонки по одержуваному на монітор комп’ютера зображення і повільно просуває прилад до носоглотки.

Огляд при ендоскопії носа включає в себе наступні етапи:

  • панорамний огляд передодня носа і загального носового ходу;
  • ендоскоп переміщують по дну порожнини носа до носоглотці, уточнюють наявність аденоїдних вегетацій, стан склепіння носоглотки, гирл слухових труб і задніх кінців нижньої раковини носа;
  • прилад переміщують від передодня до середньої носової раковини і оцінюють стан її слизової оболонки середнього носового ходу;
  • ендоскопом оглядають верхній носовий хід, нюхову щілину (в деяких випадках лікар може розглянути стан вивідних отворів клітин гратчастого лабіринту і верхньої носової раковини).

Під час огляду фахівець оцінює наступні параметри:

  • колір слизової оболонки;
  • наявність гіпертрофії або запальних процесів;
  • характер виділень (слизові, густі, гнійні, рідкі, прозорі);
  • наявність анатомічних порушень (звуження ходів, викривлення носової перегородки тощо);
  • присутність поліпів та інших пухлинних утворень.

Процедура огляду зазвичай займає не більше 5-15 хвилин. При необхідності діагностичне дослідження доповнюється хірургічними або лікувальними маніпуляціями. Після завершення процедури лікар роздруковує отримані фотографії та складає висновок. Результати дослідження видаються пацієнту на руки чи надсилаються до лікаря.

При відсутності змін в самопочутті після завершення ендоскопії носа хворий може відправлятися додому. Якщо процедура була доповнена виконанням хірургічного видалення новоутворень, то пацієнт поміщається в палату і на добу залишається під медичним наглядом. Після проведення ендоскопії носа хворому рекомендується протягом декількох днів утриматися від інтенсивного сморканія, яке здатне спровокувати розвиток носової кровотечі.


Ендоскопія верхньощелепної пазухи

У деяких випадках мета діагностичної ендоскопії носа спрямована на оцінку стану верхньощелепної пазухи. Таке дослідження називається синусоскопией і призначається у наступних випадках:

  • необхідність уточнення діагнозу при ізольованому ураженні гайморових пазух;
  • присутність сторонніх тіл у цій галузі;
  • необхідність виконання лікувальних процедур.

Ендоскопія верхньощелепної пазухи проводиться наступним чином:

  • Для знеболювання синусоскопии виконується місцева анестезія, що блокує гілки трійчастого нерва.
  • За допомогою спеціального троакара з гільзою лікар обертальними рухами проводить прокол передньої стінки гайморової пазухи між корінням III і IV зуба.
  • Спеціаліст вводить через гільзу ендоскоп з 30-70° оптикою в порожнину верхньощелепної пазухи і оглядає її. При необхідності проводиться біопсія тканин, виконувана кюретажной ложкою з гнучкою ніжкою або ангулярными щипцями.
  • Після завершення дослідження лікар кілька разів промиває пазуху антисептичним розчином і акуратними обертальними рухами витягує гільзу троакара.
  • Діагностична синусоскопія триває близько 30 хвилин. Після виконання процедури пацієнт може відчувати невеликий дискомфорт у місці введення ендоскопа, який через деякий час усувається самостійно.

    До якого лікаря звернутися

    Проведення діагностичної ендоскопії носа може призначатися лікарем-отоларингологом. При необхідності така процедура може доповнюватися лікувальними маніпуляціями, біопсією тканин або парканом зразків слизу для бактеріологічного аналізу.

    Ендоскопія носа є золотим стандартом обстеження для виявлення багатьох ЛОР-захворювань. У більшості випадків таке дослідження добре переноситься пацієнтами і допомагає лікарям ставити точний діагноз. Ця процедура є малоінвазивною, безпечної і високоінформативною. Як правило, вона виконується висококваліфікованими лікарями і рідко призводить до ускладнень. При необхідності діагностична ендоскопія носа доповнюється проведенням деяких терапевтичних або хірургічних процедур, спрямованих на лікування захворювання.

    Лікар-оториноларинголог П. А. Запорожченко розповідає і показує як проводиться ендоскопічне дослідження ЛОР-органів:

    Як проводиться ендоскопічне ЛОР-обстеження


    Watch this video on YouTube

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *