Головна » Краса і здоров'я » Процедури » Біопсія печінки: як роблять, показання

Біопсія печінки: як роблять, показання

 

загрузка...

Біопсія печінки – це процедура, мета якої спрямована на отримання зразка тканин цього органу для подальшого проведення цитологічного, гістологічного або бактеріологічного аналізу. Цінність цієї діагностичної методики полягає в тому, що інші способи обстеження не в змозі дати гранично точну відповідь про ступінь морфологічних змін печінкових тканин. Це дослідження в більшості випадків дозволяє отримувати точні результати, порівняно проста у виконанні і рідко дає ускладнення.

У цій статті ми ознайомимо вас з основними методами, показаннями та протипоказаннями, способами підготовки пацієнта та принципами техніки виконання різних способів біопсії печінки. Ця інформація допоможе зрозуміти суть цього методу діагностики, і ви зможете задати питання, що виникають лікаря.

Зміст

Результати біопсії печінки підтверджують, уточнюють, а іноді і змінюють клінічний діагноз, допомагаючи лікарю скласти правильний план лікування недуги. У деяких випадках цей метод застосовується не тільки для діагностики, але і для оцінювання ефективності проведеної терапії.

За даними статистики Центрального науково-дослідного інституту гастроентерології, в якому цей спосіб обстеження проводився у 8 тис. пацієнтів, попередній діагноз хронічного гепатиту був підтверджений тільки у 40 % обстежуваних. У 43 % пацієнтів з підтвердженим гепатитом біопсія печінки допомогла встановити правильну ступінь активності патологічного процесу: у 15 % була виявлена важка стадія ураження печінки, а у 25 % – більш легка. Крім того, цей метод діагностики дозволив виявити у 4,5 % хворих досить рідко зустрічаються захворювання печінки: амілоїдоз, туберкульоз, хвороба Гоше, аутоімунний гепатит, саркоїдоз і гемохроматоз. Відсоток виникають після біопсії печінки ускладнень склав лише 0,52 % (за даними світової медичної літератури показник негативних наслідків може становити 0,06-2 %).

Різновиди біопсії печінки

Забір зразків тканин печінки може виконуватися за такими биопсийным методиками:

  • черезшкірна пункційна біопсія печінки – матеріал виходить наосліп шляхом проколу передньої черевної стінки і органу спеціальної біопсійної голкою Менгіні;
  • тонкоголкова аспіраційна біопсія печінки під контролем КТ або УЗД – прицільний забір матеріалу виконується особливої голкою і під контролем комп’ютерного томографа або УЗД;
  • трансвенозна (або трансюгулярная) біопсія печінки здійснюється шляхом введення в яремну вену спеціального катетера, який потрапляє в праву печінкову вену і виконує забір матеріалу;
  • лапароскопічна біопсія печінки проводиться при діагностичної або лікувальної лапароскопії;
  • інцизійна біопсія печінки робиться під час класичної операції (наприклад, при видаленні частини печінки, пухлини або метастазів).

Свідчення

Біопсія печінки допомагає верифікувати діагноз при багатьох захворюваннях цього органу.

Як правило, біопсія печінки виконується при необхідності підтвердження або уточнення діагнозу і природи захворювання після виконання УЗД, КТ, МРТ або ПЕТ:

  • хронічні захворювання печінки – для диференціального діагнозу між хронічні гепатити різного генезу (вірусного, алкогольного, аутоімунного і лікарської), цирозами різного походження та стеатозом печінки;
  • гепатомегалія – для диференціального діагнозу між захворюваннями крові, різними видами ураження печінки, порушеннями обміну речовин або специфічними ураженнями органу;
  • жовтяниця нез’ясованого походження – для диференціального діагнозу між гемолітичної та паренхіматозної жовтяниці;
  • первинний склерозуючий холангіт або біліарний цироз печінки – для оцінки характеру ураження біліарного дерева;
  • паразитарні захворювання, бруцельоз, туберкульоз, саркоїдоз, васкуліти, лімфопроліферативні захворювання та ін – для уточнення характеру ураження тканин органу;
  • липидозы, амілоїдоз, глікогенози, ксантоматоз, гемохроматоз, порфірії, недостатність х1-антитрипсину, гепатоцеребральная дистрофія та ін – для визначення характеру і ступеня уражень органу, викликаних порушеннями обміну речовин;
  • новоутворення печінки (холангіокарцинома, гепатоциллюлярная карцинома, аденома, метастази з інших органів) – для диференціального діагнозу доброякісних і злоякісних утворень, визначення типу пухлини;
  • противірусна терапія – для визначення строків початку та оцінки ефективності лікування;
  • прогноз захворювання – для моніторингу перебігу захворювання або виключення ішемії, реінфекції або реакції відторгнення після трансплантації печінки;
  • оцінка стану печінки донора – для оцінки придатності органу для трансплантації хворому.


Регламент призначення біопсії печінки

Доцільність призначення біопсії печінки визначається спільно кількома лікарями: лікуючим лікарем та завідуючим відділенням або зібраним консиліумом.

Перед проведенням дослідження пацієнту призначаються наступні діагностичні заходи:

  • аналізи крові: клінічний (з визначенням рівня тромбоцитів), коагулограма, на ВІЛ та сифіліс, група крові та резус-фактор;
  • УЗД печінки (при необхідності КТ, МРТ, ПЕТ);
  • ЕКГ.

Отримані результати досліджень дозволяють виявити наявність можливих протипоказань для виконання процедури і визначити найбільш підходящу методику біопсії печінки.

Після виключення протипоказань пацієнт підписує інформовану згоду на проведення діагностики.


Протипоказання

Абсолютні протипоказання:

  • порушення згортання крові та геморагічні діатези;
  • гнійні запальні процеси в черевній або плевральній порожнини і печінки;
  • гнійничкові ураження шкіри в місці виконання пункції;
  • біліарна або виражена портальна гіпертензія;
  • напружений асцит;
  • психічні порушення, що супроводжуються неможливістю самоконтролю;
  • коматозний стан;
  • неможливість виконання переливань крові пацієнта.

При наявності вогнищевих утворень печінки (кіст, гемангіом, пухлин тощо) абсолютно протипоказано проведення сліпий черезшкірної біопсії печінки. В таких випадках повинна виконуватись прицільна тонкоголкова біопсія під контролем КТ або УЗД. Іноді лікарям доводиться відмовлятися від проведення пункційних біопсійних методик із-за вираженого ожиріння та інших протипоказань.

У деяких випадках біопсія печінки не може виконуватися за категоричної відмови пацієнта від цієї процедури.

Відносні протипоказання:

  • запальні та інфекційні захворювання в гострій стадії: ГРВІ, бронхіт, пневмонія, холецистит, панкреатит, виразкова хвороба, цистит тощо);
  • серцева недостатність II-III ступеня;
  • гіпертонічна хвороба II-III стадії;
  • асцит;
  • анемія;
  • алергічні реакції на знеболюючі препарати.

При відносних протипоказань процедура може проводитися після лікування хворого або проведення спеціальної медикаментозної корекції.

Підготовка до процедури

Питання про необхідність госпіталізації пацієнта для проведення біопсії печінки вирішується лікарем індивідуально. Пункційні види біопсії печінки можуть виконуватися в умовах спеціально обладнаного кабінету поліклініки. Після процедури хворому буде необхідний медичний контроль протягом 4-5 годин або рекомендується госпіталізація на одну добу. Інші дослідження проводяться в умовах стаціонару (в операційній, малої операційної або чистій перев’язочній).

Лікар обов’язково пояснює пацієнту суть процедури і готує його психологічно для проведення такого інвазійного виду обстеження. При необхідності для усунення хвилювання хворого може призначатися прийом седативних препаратів за кілька днів до біопсії і в день дослідження.

Для визначення способу знеболювання процедури пацієнт повинен обов’язково повідомити лікарю про наявних у нього алергічних реакціях на місцеві анестетики та лікарські засоби. При необхідності виконується проба для визначення чутливості до використовуваного анестетику і вирішується питання про його можливу заміну.

При призначенні біопсії печінки пацієнту рекомендується:

  • за 7 днів до процедури припинити прийом нестероїдних протизапальних засобів та препаратів для розрідження крові (Аспірин, Диклофенак, Ібупрофен і ін);
  • за 3 дні до біопсії виключити з раціону сприяють підвищеному утворенню газів продукти: чорний хліб, сирі овочі і фрукти, бобові, молоко і ін;
  • за день до дослідження відмовитися від теплових процедур, відвідувань саун або парних, прийняття гарячої ванни або душу;
  • при необхідності для усунення метеоризму випити призначені лікарем панкреатичні ферменти (Креон, Мезим і ін) і Еспумізан;
  • вечеря напередодні перед дослідженням повинен бути не пізніше 21:00 (після прийому їжі до процедури повинно пройти не менше 8-10 годин);
  • провести очисну клізму (якщо призначив лікар);
  • прийняти гігієнічний теплий душ;
  • вранці в день процедури не приймати їжу і рідини (якщо перед дослідженням лікар дозволив випити постійно приймають таблетки, то їх слід запивати одним ковтком води);
  • в день або напередодні процедури здати аналізи крові (загальний та коагулограму) і пройти УЗД;
  • якщо після дослідження планується госпіталізація, то взяти з собою всю медичну документацію і необхідні для комфортного перебування в стаціонарі речі (зручний одяг, тапочки та ін).


Принципи виконання біопсії печінки

Перед виконанням біопсії медична сестра збриває волосся в області виконання проколу.

Черезшкірна пункційна біопсія печінки

  • Пацієнт лягає на спину і злегка відхиляє корпус тіла вліво, а праву руку заводять за голову.
  • Лікар обробляє місце пункції антисептичним розчином і виконує місцеву анестезію.
  • Після початку дії знеболювання фахівець проводить пункцію в області 9-10 міжребер’я. Для більш легкого проходження голки проколюють шкіру стилетом або злегка надрізають скальпелем. Перед виконанням пункції в шприц набирають 3 мл стерильного фізіологічного розчину для запобігання просвіту голки від потрапляння інших тканин. Через підготовлений отвір лікар вводить пункційну голку приблизно на 3-4 см до проникнення через парієтальних очеревину. Одночасно з просуванням голки через неї періодично подається фізіологічний розчин. Безпосередньо перед забором матеріалу з шприца випускається близько 1,5 мл фізрозчину, який повністю звільняє просвіт голки від зайвих тканин.
  • Для забору зразка печінкових тканин лікар просить пацієнта затримати дихання і відводить поршень шприца-аспіратора до упору для створення негативного тиску. Далі він виконує швидке проникаюче рух в печінку, і в шприц набирається біопсійний матеріал. Сам прокол органу займає приблизно 1-2 секунди.
  • За цей час тканини біоптату (стовпчик печінкової тканини висотою 1-3 см) встигають затриматися в порожнині голки. Лікар відразу ж витягує голку і обробляє антисептиком місце пункції.
  • На місце проколу накладається асептична пов’язка і хворого транспортують у палату.
  • Через 2 години після проведення процедури пацієнту проводять УЗД черевної порожнини для виключення наявності рідини в області проколів.
  • Тонкоголкова аспіраційна біопсія печінки під контролем КТ або УЗД

  • Хворого укладають на спину або лівий бік.
  • Доктор виконує обробку місця пункції антисептичним розчином і проводить місцеву анестезію.
  • За допомогою апарату УЗД або КТ лікар окреслює траєкторію пункції і виконує лінійний розріз шкіри скальпелем.
  • Голка для біопсії вводиться під контролем УЗД або КТ. Після досягнення необхідної зони з неї видаляється стилет і до голки приєднують шприц-аспіратор, наповнений 3 мл стерильного фізіологічного розчину.
  • Лікар створює в шприці-аспираторе розрідження і проводить кілька поступальних рухів, які забезпечують забір печінкових тканин.
  • Голка витягується з тіла пацієнта, місце пункції обробляють розчином антисептика і на область проколу накладається асептична пов’язка.
  • Перед транспортуванням хворого в палату виконується повторне УЗД для виключення наявності рідини в області проколів.
  • Трансвенозна біопсія печінки

  • Пацієнта укладають на спину і забезпечують ЕКГ-моніторинг.
  • Лікар обробляє область шиї антисептичним розчином і проводить місцеву анестезію.
  • Після досягнення знеболювального ефекту доктор виконує невеликий розріз над яремної веною і вводить в неї судинний катетер.
  • Просування катетера до печінки виконується під контролем рентген-апаратури (флюороскопа). Під час його проходження по правого передсердя у хворого може виникати аритмія. Катетер просувають нижньої порожнистої вени до правої печінкової вени.
  • Лікар вводить катетер спеціальну голку і проводить біопсію. У цей момент у пацієнта можуть з’являтися хворобливі відчуття в правому плечі або місці біопсії.
  • Після забору матеріалу катетер видаляють з яремної вени, місце проколу обробляють антисептичним розчином і накладають асептичну пов’язку.
  • Хворого транспортують у палату для подальшого медичного спостереження.
  • Трансвенозна біопсії печінки проводиться в тих випадках, коли пряме входження в черевну порожнину є небажаним (наприклад, при асциті) або у хворого присутні патології в згортаючої системи крові. Ця методика знижує ризик виникнення кровотечі після виконання процедури.


    Лапароскопічна біопсія печінки

    Цей метод забору печінкових тканин доцільний при необхідності виконання лапароскопічних обстежень або операцій, при асциті або пухлинних процесах. Таке втручання проводиться під загальним наркозом.

    Лікар виконує невеликі розрізи шкіри і через них вводить в черевну порожнину лапароскоп з відеосистемою та хірургічні інструменти. Забір тканин виконується спеціальними щипцями або петлею. При виконанні цієї маніпуляції хірург орієнтується на зображення, яке передається на монітор. Після біопсії проводиться припікання тканин для зупинки кровотечі. Далі лікар видаляє лапароскоп і інструменти, обробляє операційні рани і накладають асептичну пов’язку. Хворого транспортують у палату для подальшого медичного спостереження.

    Інцизійна біопсія печінки

    Такий метод біопсії печінки виконується в процесі проводяться хірургічних операцій (наприклад, видалення пухлини, метастазів або атипової резекції печінки). Посічені тканини органу в терміновому або плановому порядку направляють в лабораторію. При необхідності отримання результатів аналізу до завершення втручання хірурги припиняють операцію і чекають відповіді.

    Після процедури

    Після завершення біопсії печінки хворого доставляють в палату і укладають на правий бік. У такому положенні пацієнт повинен знаходитись протягом 2 годин. Для забезпечення додаткового тиску на ділянку печінки, що піддався втручання, під бік підкладається валик. При необхідності до області біопсії прикладається міхур з льодом.

    Через 2-4 години хворому дозволяється приймати їжу (їжа не повинна бути гарячою і рясної) і пити рідини. Валик прибирають, але протягом наступних 8-10 годин пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму і уникати різких рухів.

    Через кожні 2 години йому вимірюють артеріальний тиск і контролюють пульс. Крім цього, проводяться аналізи крові для визначення рівня гематокриту, гемоглобіну і лейкоцитів. Через 2 і 24 години після процедури виконується УЗД для виключення можливих ускладнень.

    Як правило, через добу після проведення малоінвазивних методик біопсії печінки хворий може виписуватися з стаціонару. Протягом наступного тижня пацієнту слід відмовитися від фізичних навантажень, прийому розріджують кров препаратів і теплових процедур.

    Результати

    Отриманий шляхом біопсії матеріал (біоптат) уважно вивчають під мікроскопом, визначають її клітинний склад, а також проводять ряд інших досліджень.

    Для оцінки результатів дослідження отриманих в процесі біопсії печінки тканин використовуються різні методики:

    • Шкала Метавір зазвичай застосовується для визначення ступеня ураження органу при вірусному гепатиті С.
    • Шкала Кнодель є більш детальної і дозволяє встановити рівень запального процесу і ступінь ураження печінки.
    • Для визначення типу новоутворень проводиться гістологічний аналіз.

    Висновок за результатами біопсії печінки складається лікарем.

    До якого лікаря звернутися

    Призначити проведення біопсії печінки можуть лікарі різних спеціалізацій: гастроентеролог, гепатолог, абдомінальний хірург або онколог. При необхідності пацієнту можуть рекомендуватися додаткові види обстежень: лабораторні аналізи крові, КТ, МРТ тощо

    Незважаючи на свою інвазивність, біопсія печінки є високоінформативною діагностичною процедурою, яка дозволяє з точністю ставити діагноз в 95-100 % випадків. Цей метод обстеження рідко викликає ускладнення, і пацієнту не слід відмовлятися від проведення такого дослідження. Перед виконанням процедури лікар обов’язково знайомить хворого з правилами підготовки до неї, дотримання яких зводить ризик виникнення небажаних наслідків до мінімуму.

    Фахівець клініки «Московський лікар» розповідає про біопсії печінки:

    Біопсія печінки. Як роблять


    Watch this video on YouTube

    Медична анімація на тему «Біопсія печінки»:

    Біопсія печінки Переклад


    Watch this video on YouTube

    загрузка...

    загрузка...

    Оставить комментарий

    Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

    *