Головна » Хвороби та лікування » ОРС та травми » Реактивний артрит: симптоми і лікування

Реактивний артрит: симптоми і лікування

 

загрузка...

Терміном «реактивні артрити» позначають групу запальних негнойных захворювань суглобів, які розвиваються протягом 30 днів після перенесеної інфекції (як правило, кишкової або інфекції сечостатевих шляхів, а також вірусного гепатиту, ВІЛ та деяких інших). Розвивається дана патологія переважно в осіб, що мають до неї генетичну схильність. Захворіти реактивним артритом можна в будь-якому віці, але частіше страждають їм чоловіки у віці 20-40 років. Частота розвитку хвороби варіюється в межах від 0.2 до 12 % всіх випадків кишкових та урогенітальних інфекцій.

Про те, чому розвивається реактивний артрит, і з якими симптомами він протікає, а також про принципи діагностики і тактики лікування даної патології ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст

Причини

У більшості випадків реактивний артрит розвивається незабаром після перенесеної кишкової або сечостатевої інфекції.

Як було сказано вище, провідними причинами реактивного артриту є генетична схильність і перенесена кишкова, урогенітальна або інша інфекція.

Суть генетичної схильності полягає в носійстві певного гена гістосумісності – НLA-В27 (він виявляється у 3-4 з 5 осіб, що страждають даним захворюванням).

Ймовірно, є й інші фактори, що впливають на розвиток даної патології – це питання все ще вивчається вченими.

Види реактивного артриту

Залежно від причинного фактора (перенесеної інфекції) виділяють:

  • артрити, пов’язані з інфекцією сечовивідних шляхів;
  • артрити, пов’язані з кишковою інфекцією;
  • артрити, пов’язані з вірусним гепатитом, ВІЛ або іншої вірусної інфекцією;
  • артрити, що виникають внаслідок перенесених фарингіту чи тонзиліту.

За характером перебігу виділяють такі форми реактивного артриту:

  • гостру (хвороба протікає менше півроку);
  • затяжну (симптоми визначаються в протягом 6-12 місяців);
  • хронічну (триває більше року);
  • рецидивуючу (після, здавалося б, повного одужання симптоми виникають знову і знову).


Симптоми, особливості перебігу

Реактивний артрит характеризується комплексом різноманітних клінічних проявів, що відбивають не тільки ураження суглобів, але й залучення в патологічний процес ряду інших органів і систем. Причому симптоми даної патології виникають тоді, коли ознаки провокує інфекції вже повністю регрессировали – людина поправився, а може, і зовсім забув про недавній інфекційному захворюванні. Що характерно, до артриту призводять, як правило, нетяжкі інфекції, навіть стерті або зовсім безсимптомні форми.

Загальні симптоми:

  • підвищення температури тіла (частіше до субфебрильних (37.0-37.6 °С), рідше – до фебрильних (38.0-38.9 °С) і вище значень);
  • слабкість, стомлюваність;
  • зниження апетиту;
  • зниження маси тіла (цей симптом визначається у 1 з 10 хворих).

Симптоми ураження суглобів:

  • страждають переважно суглоби нижніх кінцівок (вони набряклі, гіперемовані / (почервонілі), болючі, функція їх не порушена);
  • артрит несиметричний (наприклад, можуть визначатися ознаки запалення лівого гомілковостопного і правого колінного суглобів);
  • можуть уражатися суглоби та інших частин тіла, але суглоби ніг залучені в патологічний процес обов’язково, і в загальному кількість запалених суглобів не більше 6.

Інші симптоми:

  • запалення сухожиль і зв’язок в місцях їх прикріплення до кісток (найчастіше в області п’ят і окремих пальців стопи (проявляється набряклістю, інтенсивним болем в пальці, синюшного його забарвленням));
  • неінфекційне запалення слизових оболонок – порожнини рота, кон’юнктиви, статевих органів;
  • гіперкератоз долонь, підошов, рідше інших частин тіла (кератодермия);
  • пожовтіння, руйнування і інші симптоми ураження нігтів.

Клінічні прояви з боку внутрішніх органів:

  • запалення аорти (аортит);
  • серцеві аритмії (частіше – блокади);
  • недостатність клапана аорти;
  • міокардит;
  • перикардит;
  • плеврит;
  • гломерулонефрит;
  • поразка периферичних нервів – поліневрит;
  • запалення м’язів – міозит;
  • ураження регіонарних (частіше – пахових) лімфатичних вузлів.


Принципи діагностики

Лікар вислухає скарги та анамнез захворювання, уважно огляне пацієнта, а після — призначить йому лабораторні та інструментальні методи дослідження. З урахуванням даних кожного з етапів обстеження і буде виставлений остаточний діагноз.

Коли пацієнт з симптомами реактивного артриту звернеться до лікаря, фахівець:

  • вислухає його скарги;
  • детально вивчить анамнез життя і захворювання (оцінить зв’язок із перенесеною раніше інфекцією);
  • проведе об’єктивне обстеження (огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію – щоб оцінити, як функціонує той чи інший внутрішній орган);
  • на підставі отриманих даних виставить попередній діагноз «реактивний артрит».

Щоб підтвердити цей діагноз, лікар призначить хворому ряд лабораторних та інструментальних методів дослідження. Також обстеження допоможе виключити інші подібні за течією з реактивним артритом захворювання, виявити ускладнення, оцінити ефективність лікування провокує артрит інфекції.

Пацієнту будуть рекомендовані такі лабораторні дослідження:

  • клінічний аналіз крові (можуть бути виявлено помірне збільшення кількості лейкоцитів і тромбоцитів, зниження еритроцитів і гемоглобіну (анемія), підвищена ШОЕ, С-реактивний білок, рівень IgA);
  • загальний аналіз сечі (при уретриті виявиться підвищений рівень лейкоцитів, при гломерулонефриті – білок та еритроцити);
  • біохімічний аналіз крові (Алт, Аст, лужна фосфатаза допоможуть оцінити, чи нормально функціонує печінка; креатинін і сечовина скажуть про роботу нирок; рівень сечової кислоти виключить або підтвердить подагру у пацієнта);
  • пошук антигену HLA-B27 (виявляється у 3-4 з 5 хворих з даною патологією; у генетично схильних осіб реактивний артрит протікає, як правило, важко, часто хронизируется);
  • дослідження маркерів гострих вірусних гепатитів та ВІЛ (у останніх реактивний артрит характеризується особливо важким перебігом);
  • дослідження з метою пошуку провокує хвороба мікроорганізму (посіви калових мас або зіскрібків з запалених слизових оболонок);
  • дослідження синовіальної (внутрішньосуглобовий) рідини (в ній будуть виявлені неспецифічні запальні зміни (лейкоцитоз з нейтрофилезом, низька в’язкість та інші)).

З інструментальних досліджень найбільш важлива рентгенографія уражених суглобів. Також хворим призначають електрокардіографію, УЗД серця і інші методи діагностики, в залежності від раніше виявлених або запідозрених змін внутрішніх органів, пов’язаних з реактивним артритом.

На рентгенограмі ураженого суглоба можна виявити:

  • ознаки набряку м’яких тканин навколо власне суглоба;
  • при затяжному/хронічному перебігу патологічного процесу – остеопороз, ерозії і субхондральний склероз в області ураженого сухожилля, ознаки запалення окістя, однобічний сакроілеїт (ураження крижово-клубового суглоба), вкрай рідко – ознаки ураження хребта – спондиліт;
  • при хронічних формах – звуження суглобової щілини, кісткові ерозії в області дрібних суглобах стоп.

Якщо є необхідність, ревматолог порадить пацієнту консультації профільних спеціалістів – гінеколога, уролога, окуліста та інших.

Діагностичні критерії

Загальноприйнятих критеріїв діагностики реактивного артриту на сьогоднішній день не існує.

У 1995 році Німецьке ревматологічне товариство запропонувало такі критерії:

  • Характерне для реактивного артриту ураження суглобів (переважно великі суглоби нижніх кінцівок, асиметрія).
  • Перенесене не пізніше місяця тому інфекційне захворювання (частіше – кишкова або урогенітальна інфекція).
  • Виявлення збудника (наприклад, в зіскобі з уретри).
  • Виявлення в крові високих титрів антитіл до певних мікроорганізмів (наприклад, до збудників кишкових інфекцій).
  • Виявлення антигену гістосумісності HLA-B27.
  • Виявлення збудника методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
  • Якщо у пацієнта виявлені критерії 1 + 3, або 4, або 6, діагноз «реактивний артрит» вважають достовірним.

    При наявності критеріїв 1 + 2 і/або 5 діагноз вірогідний.

    Якщо ж має місце лише критерій 1, реактивний артрит вважають можливим.

    Російські ревматологи також розробили проект критеріїв, згідно з яким критерії ділять на «великі» і «малі».

    «Великі» критерії наступні:

  • У пацієнта має місце артрит (уражені суглоби нижніх кінцівок, загальне число уражених суглобів – не більше 6, асиметричний артрит).
  • Анамнестичні дані вказують на перенесену інфекцію (кишкову (ентерит) – до 6 тижнів до появи симптомів артриту або урогенитальную (цервіцит/уретрит) – в період до 2 місяців перед дебютом симптомів ураження суглобів).
  • «Малий» критерій 1. Суть його полягає в лабораторної верифікації збудника інфекції, що спровокувала розвиток артриту (частіше це хламідії, ієрсинії, сальмонели, шигели, кампілобактер).

    Якщо у пацієнта виявлені всі 3 критерії – 2 великих і 1 малий, діагноз «реактивний артрит» розцінюють як певний, що не викликає сумніву.

    У випадку, коли мають місце тільки 2 «великих» критерію або 1 «великий» і 1 «малий», діагноз «реактивний артрит» вважають імовірним.


    Диференціальна діагностика

    Деякі захворювання протікають з симптомами, схожими з такими реактивного артриту. Звичайно ж, їх потрібно вміти відрізнити один від одного, оскільки невірний діагноз спричинить за собою неправильне лікування стан пацієнта воно точно не поліпшить.

    Отже, при підозрі на реактивний артрит слід проводити диференційну діагностику з такими хворобами:

    • інфекційний артрит;
    • псоріатичний артрит;
    • хвороба Бехтерева;
    • ревматоїдний артрит (серонегативний варіант);
    • подагра.

    Лікування

    Головні напрямки лікування — антимікробна і протизапальна терапія.

    На етапі уточнення діагнозу і підбору терапії хворого госпіталізують в стаціонар ревматологічного відділення. Мета лікування – усунути провокує артрит інфекцію, досягти ремісії реактивного артриту або повністю позбавити хворого від цієї патології.

    Лікування в переважній більшості випадків медикаментозне. Єдиної схеми терапії немає, лікар призначає її строго з індивідуальним підходом, оскільки причинний фактор артриту (інфекція) може бути різний і характер перебігу хвороби також варіюється – у кожного пацієнта вона протікає зі своїми особливостями.

    Хворим можуть бути призначені:

    • протимікробні препарати (антибіотики, до яких чутливий виявлений мікроорганізм, до повного усунення інфекції, з мікробіологічним контролем по завершенню курсу лікування; якщо має місце урогенітальна інфекція, необхідно лікувати не лише хвору реактивним артритом, але і його статевого партнера);
    • нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, мелоксикам, рофекоксиб та інші; вибір препарату грунтується на його переносимості пацієнтом та індивідуальної чутливості до того чи іншого лікарського засобу);
    • кортикостероїди (в більшості випадків їх застосовують місцево – шляхом ін’єкцій в уражений суглоб або область запалення сухожилля, у формі очних крапель – при кон’юнктивіті; у важких випадках хвороби, що протікають з ураженням внутрішніх органів, можливий прийом гормонів всередину, але коротким курсом);
    • цитостатики (сульфасалазин, азатіоприн, метотрексат та інші; застосовується за відсутності ефекту від лікування протягом 3 місяців, мають потужну протизапальну дію, проте масштабних плацебоконтрольованих досліджень ефективності цих препаратів при реактивному артриті поки не проводилося).

    Прогноз

    Захворювання може протікати по-різному. У більшості випадків (80-90 %) воно характеризується доброякісним перебігом і завершується повним одужанням через 4-6-12 місяців. Може рецидивувати – кожен другий хворий страждає реактивним артритом неодноразово. Іноді патологія хронизируется – симптоми її у таких пацієнтів зберігаються протягом 12 місяців і більше.

    Висновок

    Реактивний артрит – це запалення суглобів, що розвивається незабаром після перенесеної інфекції, як правило, тоді, коли симптоми її вже повністю відсутні. В більшості випадків воно розвивається у генетично схильних осіб (у них визначаються антигени гістосумісності HLA-B27). Характеризується ураженням суглобів переважно нижніх кінцівок, асиметричним, негнойного характеру, а також тендинитами, миозитами, симптомами з боку шкіри, а у важких випадках і системними проявами.

    Діагноз грунтується на клінічних (артрит суглобів нижніх кінцівок), анамнестичних (перенесена незадовго до цього кишкова, урогенітальна або (рідше) інша інфекція) даних у поєднанні з результатами лабораторних методів дослідження (виявлення збудника і HLA-B27).

    Основу лікування складають антимікробні та протизапальні препарати, у важких випадках до нього додають цитостатики.

    Прогноз, як правило, сприятливий – у 4 з 5 хворих на реактивний артрит протягом півроку завершується повним одужанням. Тим не менше іноді хвороба протікає важко, вражаючи внутрішні органи, і схильна до хронізації. Ось тому при появі у вас симптомів, схожих з проявами реактивного артриту, будь ласка, не займайтеся самолікуванням, а зверніться за допомогою до лікаря.

    До якого лікаря звернутися

    При запаленні суглобів необхідно звернутися до терапевта або ревматолога. При підозрі на реактивний артрит може знадобитися консультація уролога, гінеколога, офтальмолога, гепатолога, інфекціоніста, кардіолога, нефролога або невролога в залежності від передбачуваної причини поразки суглобів.

    Лікар Малинцев Р. С. розповідає про реактивних артритах:

    Лікар Малинцев Р. С. про реактивних артритах


    Watch this video on YouTube

    У більшості випадків реактивний артрит розвивається незабаром після перенесеної кишкової або сечостатевої інфекції.

    загрузка...

    загрузка...

    Оставить комментарий

    Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

    *