Головна » Краса і здоров'я » Гіпогонадизм у чоловіків: що це і чому виникає

Гіпогонадизм у чоловіків: що це і чому виникає

 

загрузка...

Синдром гіпогонадизму у чоловіків також позначають термінами «андрогенний дефіцит» і «тестикулярних недостатність». Це комплекс клінічних і лабораторних симптомів, що виникають із-за дефіциту в організмі чоловіка чоловічих статевих гормонів. Розвинутися він може як з причини якої-небудь патології яєчок, так і в результаті ряду інших причин. Докладніше про них, а також про симптоми, методи діагностики і принципи лікування цієї патології ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст

Види гіпогонадизму у чоловіків

В залежності від рівня ураження виділяють гіпогонадизм:

  • первинний, або гипергонадотропный (виникає внаслідок патології безпосередньо статевих залоз – яєчок; рівень гонадотропних гормонів гіпофіза при цьому підвищений);
  • вторинний, або гипогонадотропный (викликаний порушенням структури і функцій гіпофіза або гіпоталамуса; концентрація гонадотропінів у крові знижена);
  • нормогонадотропный (пов’язаний з патологією гіпофіза, супроводжується високим вмістом в крові пролактину, нормальним – гонадотропінів);
  • пов’язаний зі зниженою чутливістю органів-мішеней до чоловічих статевих гормонів.

В залежності від віку хворого, в якому розвинувся гіпогонадизм, його ділять на:

  • ембріональний (порушення мають місце вже у внутрішньоутробному періоді);
  • препубертатный (віком від 0 до 12 років);
  • постпубертатный (хвороба виникає у осіб старше 12 років).

За причинним фактором:

  • вроджений;
  • придбаний;
  • ідіопатичний (якщо причину виявити не вдалося).

Причини виникнення та механізм розвитку

Первинний вроджений гіпогонадизм має місце при:

  • справжнє синдромі Клайнфельтера (рівень тестостерону в крові знижений наполовину);
  • анорхизме (патологія розвитку яєчок, повна їх відсутність);
  • синдромі Шерешевського-Тернера.

Первинний набутий гіпогонадизм розвивається в результаті:

  • травми яєчка;
  • променевої або хіміотерапії з причини раку цього органу;
  • ураження тестикул токсичними речовинами іншого роду;
  • несвоєчасного (пізнього) лікування крипторхизма;
  • помилкового синдрому Клайнфельтера (патології набору хромосом немає, а має місце недостатність функції клітин, що виробляють тестостерон).

До вторинного вродженому гипогонадизму призводять:

  • синдром Кальмана (синдром затримки статевого розвитку);
  • синдром фертильного (здатного до запліднення) євнуха (виникає через нестачу в крові лютеїнізуючого гормону);
  • ряд генетичних хвороб, що супроводжуються порушенням рівня в крові статевих гормонів (гіпофізарний нанізм, вроджений пангіпопітуітарізм та інші).

Причинами ж вторинного гіпогонадизму придбаного стають:

  • новоутворення області гіпоталамуса та гіпофіза;
  • оперативні втручання з їх видалення;
  • променева терапія цієї зони мозку;
  • крововиливи в пухлині;
  • гіперпролактинемія;
  • адіпозогенітальная дистрофія.

Гіпогонадизм, пов’язаний з нечутливістю до андрогенів органів-мішеней виникає при дефіциті в організмі жіночих статевих гормонів (естрогенів) або деяких ферментів, а також в результаті патології рецепторів.

Гипергонадотропный гіпогонадизм

При гипергонадотропном гіпогонадизмі патологічний процес локалізується безпосередньо в клітинах яєчок. У зв’язку з цим порушується їх здатність продукувати гормони-андрогени, концентрація яких в крові, отже, знижується.

Гипогонадотропный гіпогонадизм не пов’язаний з ушкодженням тканини яєчок. Він виникає в результаті ураження гіпоталамо-гіпофізарної області головного мозку. Функції гіпоталамуса та/або гіпофіза порушуються, рівень в крові гонадотропних гормонів, що виробляються клітинами даних структур, знижується або вони відсутні зовсім. А від кількості цих гормонів безпосередньо залежить функція яєчок – кількість вироблюваних ними андрогенів (при відсутності гонадотропінів стимуляція яєчок також відсутня, статеві гормони не секретуються).

При гіпогонадизмі, пов’язаному з резистентністю органів-мішеней до андрогенів, рівень в крові і гонадотропінів, і власне чоловічих статевих гормонів знаходиться в межах нормальних значень. Однак свої функції андрогени не виконують, оскільки із-за патології рецепторів до органів-мішеней не потрапляють.

Ще одним патогенетичним механізмом при гіпогонадизмі у чоловіків є підвищення вмісту в крові білка глобуліну, а точніше його різновиди, що зв’язує статеві гормони. При цьому рівень біологічно активного тестостерону знижується, що і зумовлює симптоматику гіпогонадизму. До такого стану призводить один з невідворотних фізіологічних процесів старіння, а також патологічні – цироз печінки і гиперэстрогенемия.


Клінічні прояви

Симптоматика гіпогонадизму варіюється від того, в якому віці патологія дебютує. Отже…

Симптоми гіпогонадизму у чоловіків

Препубертатный гіпогонадизм характеризується такими проявами:

  • евнухоидная зовнішність (короткий тулуб у поєднанні з довгими кінцівками);
  • якщо концентрація в крові соматотропного гормону в межах норми – високий зріст, якщо рівень його недостатній – низький зріст, тобто карликовість;
  • недостатньо розвинуті м’язи;
  • збільшення в розмірах грудних залоз (гінекомастія істинна);
  • розподіл підшкірної жирової клітковини за жіночим типом (з максимумом в області живота, сідниць і стегон);
  • високий, як у жінки, голос;
  • відсутність волосся в області пахв і лобка;
  • короткий (довжиною до 5 см) статевий член;
  • недорозвинена мошонка (без складчастості, непигментированная, атонічна);
  • відсутність статевого потягу (це називають синдромом непробужденного лібідо);
  • блідість шкіри і видимих слизових.

Для постпубертатного гіпогонадизму властиві:

  • ослаблення, уражень ерекцій (і спонтанних, і адекватних);
  • ослаблення оргазму або повна його відсутність;
  • відсутність сім’явипорскування;
  • різке зниження лібідо;
  • волосся на голові тонкі, м’які;
  • зменшення оволосіння на обличчі, в пахвах і в паховій області, на спині, грудях і так далі;
  • блідість шкіри;
  • статевий член 9 см і більше в довжину;
  • мошонка помірно пігментована, з нормальною складчастістю, атонічна;
  • яєчка пальпаторно в’ялі, м’які.

Принципи діагностики

Діагностичний алгоритм нескладний. Остаточний діагноз базується на оцінці лікарем скарг пацієнта, даних анамнезу (історії) його захворювання і життя, об’єктивного статусу, враховуючи результати лабораторних та інструментальних методів дослідження.

Анамнез

Тут мають значення такі дані:

  • були нормальними статеві органи при народженні;
  • були операції на статевих органах або головному мозку;
  • були травми цих областей тіла;
  • динаміка статевого потягу (можливо, воно було нормальним, а після якоїсь події знизилося або відсутня; або ж навпаки – відсутня спочатку);
  • характер ерекцій (і під час статевого акту, і спонтанних);
  • факт наявності сім’явипорскування;
  • особливості оргазму.

З метою оцінки провідних симптомів гіпогонадизму багато фахівців використовують спеціальні опитувальники, які заповнює сам пацієнт, і на підставі отриманих даних лікар робить попередні висновки про його захворювання.

Оцінка об’єктивного статусу

Пацієнту міряють зріст, окружність талії і масу тіла. Ці параметри важливі для того, щоб визначити, за жіночим або чоловічим типом сформовано статура пацієнта, чи відповідає воно його віком.

Також досліджують стан м’язової системи, грудних залоз (з’ясовують, чи немає гінекомастії), шкіри. Оцінюють характер оволосіння, будова зовнішніх статевих органів, об’єм яєчок.

Методи лабораторної діагностики

Значущими для діагностики гіпогонадизму є такі лабораторні показники:

  • рівень загального та вільного тестостерону;
  • концентрація глобуліну, що зв’язує андрогени;
  • вміст гонадотропних гормонів (фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого);
  • рівень пролактину;
  • аналіз сперми.

Звичайно, перші 4 показники визначають у сироватці крові.

Інструментальна діагностика

Особам, у яких лікар підозрює гіпогонадизм, проводять УЗД органів малого тазу, але не через передню черевну стінку, а з застосуванням трансректального датчика (тобто дослідження проводять через пряму кишку). Це необхідно для того, щоб отримати максимально чітке зображення на моніторі, таке дослідження є більш інформативним.

При підозрі на ураження гіпоталамо-гіпофізарної системи хворому показане проведення магнітно-резонансної томографії цієї ділянки головного мозку.

Алгоритм діагностики

Отже, при наявності у пацієнта характерних скарг, після ретельного збору анамнезу (з акцентом на причинні фактори гіпогонадизм) і виявленні вищеописаних клінічних ознак даної патології в першу чергу лікар призначить хворому аналіз на концентрацію загального тестостерону в сироватці крові. Якщо він виявиться менше 12 нмоль/л, потрібно ще дослідження рівня в крові лютеїнізуючого, фолікулостимулюючого гормонів та пролактину. В залежності від отриманих результатів буде визначена форма гіпогонадизму у конкретного хворого.

Якщо ж рівень загального тестостерону становить понад 12 нмоль/л, наступним дослідженням буде визначення у крові глобуліну, що зв’язує андрогени, і вільного, біологічно активного тестостерону. На підставі отриманих даних лікар зробить 1 з двох висновків: або гіпогонадизму немає, або він таки є (в останньому випадку призначить пацієнту аналіз на рівень гонадотропінів і пролактину, після чого оцінить варіант гіпогонадизму).

Лікування

Лікування цієї патології у чоловіків переслідує такі цілі:

  • відновити концентрацію андрогенів в крові (це призведе до усунення симптомів гіпогонадизму);
  • відновити здатність чоловіка до зачаття дитини.

Щоб нормалізувати рівень чоловічих статевих гормонів в крові, хворому призначають замісну гормонотерапію андрогенами. Пацієнти, які отримують таке лікування, підлягають динамічному спостереженню лікаря-уролога: особи молодого віку – 1 раз в рік, літні – кожні 3-6 місяців. Обстеження включає в себе:

  • визначення концентрації в крові вільного тестостерону;
  • визначення в ній рівня гемоглобіну, гематокрит (це дослідження необхідно, оскільки андрогени підвищують активність стовбурових клітин кісткового мозку);
  • рівень холестерину, ліпопротеїдів, АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази;
  • у чоловіків віком понад 40 років – визначення в крові концентрації простатспецифічного антигену;
  • також у чоловіків старше 40 років – пальцеве ректальне (через пряму кишку) обстеження передміхурової залози.

При гипогонадотропном гіпогонадизмі можуть бути використані препарати стимулюючої терапії. До таких відноситься ХГЛ, який вводять внутрішньом’язово, підбираючи дозу індивідуально для кожного хворого залежно від маси його тіла. Це лікарський засіб, який стимулює вироблення клітинами яєчок андрогенів (звичайно, за умови, що їх функція збережена).

Що стосується відновлення здатності сперми до запліднення, у осіб з гипергонадотропным гіпогонадизмом це дуже сумнівно. Якщо ж має місце гипогонадотропная форма патології, якщо клітини яєчок, синтезують сперму, не пошкоджені, хворому призначають препарати гонадотропінів (лютеїнізуючий і/або фолікулостимулюючий гормон, прегніл), які і сприяють відновленню фертильності. Застосовують їх тривалим курсом – до півроку. Дозу підбирають індивідуально, залежно від рівня в сироватці крові тестостерону та результатів спермограми.

При гипогонадотропном гіпогонадизмі, причиною якого є патологічний процес в області гіпоталамуса-гіпофіза, з метою відновлення спроможності до запліднення застосовують препарат гонадоделин. Він стимулює вироблення гіпофізом гонадотропінів. Призначають його в імпульсному режимі – певну дозу вводять кожні 1.5-2 години.

В комплексі з медикаментозним лікуванням хворому показана загальнозміцнююча терапія, здоровий спосіб життя, дотримання режиму праці і відпочинку, повноцінне харчування, а також лікувальна фізкультура.

В ряді випадків не вдається обійтися без втручання хірурга. Обсяг операції варіюється в залежності від патології. При крипторхізмі завданням хірурга є опустити яєчко в мошонку, при відсутності яєчка – імплантація яєчка синтетичного (але це проводять лише в косметичних цілях, на функції репродуктивного апарату таке втручання не вплине), при недорозвиненні пеніса – фаллопластика і так далі.


Висновок

Гіпогонадизм у чоловіків – це симптомокомплекс, що виникає внаслідок дефіциту в крові чоловічих статевих гормонів – андрогенів, або із-за нечутливості органів-мішеней до них. Захворювань, яким супроводжує ця патологія, безліч. І пов’язані вони можуть бути як з яєчком, так і з головним мозком (а саме – з гіпоталамо-гіпофізарної системою), бути вродженими або ж розвиватися протягом життя людини. Основні симптоми – зміни з боку репродуктивної системи, безпліддя. У діагностиці головну роль відіграють лабораторні методи дослідження: оцінка концентрації в сироватці крові загального та вільного тестостерону, гонадотропінів, пролактину, а також глобуліну, що зв’язує статеві гормони. На підставі цих досліджень, а також УЗД органів малого тазу та МРТ гіпоталамуса і гіпофіза у більшості випадків лікарю вдається визначитися з остаточним діагнозом і призначити хворому відповідне лікування.

Останнє, як правило, включає в себе гормони (андрогени, гонадотропіни та інші), в окремих випадках потрібне хірургічне втручання (наприклад, з метою видалення пухлини).

Прогноз при гіпогонадизмі у чоловіків варіюється в залежності від вихідної патології: в деяких випадках вдається відновити і зовнішній вигляд, і фертильність пацієнта, а в інших – здатність до запліднення так і не повертається.

Профілактика цього стану полягає у запобіганні впливу на організм причинних факторів, а також у уважному ставленні до свого здоров’я. Адже практично будь-яку хворобу, діагностовану на ранній стадії, набагато легше усунути, і вона не призведе до серйозних порушень здоров’я, в тому числі і до гипогонадизму.

До якого лікаря звернутися

Лікуванням причин гіпогонадизму займається лікар-ендокринолог. Додаткову допомогу можуть надати андролог і сексолог. Для реалізації репродуктивної функції нерідко необхідно лікування у репродуктолога. Якщо причина хвороби криється в ураженні гіпофіза, проводиться нейрохірургічна операція.

Лікарі-урологи розповідають про гіпогонадизмі у чоловіків:

загрузка...

загрузка...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*