Дюжина міфів про гельмінти

 

загрузка...

Зараження глистами побоюються багато хто з нас. Про них не прийнято говорити відкрито, і дуже часто ця тема обростає міфами, вводять нас в оману. Приймаючи їх за достовірну інформацію, ми ризикуємо отримати розвиток глистової інвазії, яка потребує тривалого і ненешкідливо для організму лікуванні. У цій статті ми ознайомимо вас з 12 найпоширенішими міфами про глистах. Ця інформація допоможе запобігти розвитку захворювання у вас або ваших близьких.

Зміст

Міф №1: миття рук повністю виключає зараження глистами

Миття рук здатне підвищити рівень нашої захищеності від зараження не тільки глистами, але і багатьма кишковими інфекціями, які поширюються фекально-оральним шляхом. Однак ця гігієнічна міра не завжди здатна захистити нас від потрапляння паразитів в організм.

Шляхів розповсюдження гельмінтозів безліч… Можна купити зелень на ринку і навіть після миття на ній можуть залишитися яйця глистів, які перебували в ґрунті. Адже ми не завжди обдаємо зелень, овочі або фрукти окропом.

Другий варіант зараження може відбутися при відвідуванні елітного ресторану або іншого закладу громадського харчування, в якому кухар при обробленні риби або м’яса випадково скористався дошкою для хліба. Третій – при купанні у водоймах можна ковтнути трохи річкової або озерної води. Четвертий – муха, яку ви не помітили, сиділа на помытом до цього яблуці. На лапках цих комах можуть знаходитися сотні і тисячі яєць глистів.

Перераховувати всі варіанти зараження гельмінтами можна довго, і їх численність говорить про те, що в зоні ризику перебуває кожен. Саме тому не варто бути впевненим в тому, що тільки миття рук врятує від глистової інвазії.

Міф №2: гельмінтози бувають тільки у дітей

Цей міф з’явився з-за того, що глистні інвазії частіше спостерігаються у дітей. Причин для їх розвитку саме в дитячому віці безліч.

Діти пізнають світ шляхом смакових і тактильних відчуттів і все «пробують на смак». Заборонити їм тягнути в рот черевиків або впала на підлогу іграшку неможливо. Ця фізіологічна потреба відбувається тільки з віком.

Інша часта причина появи глистів саме у дітей криється у дитячих пісочницях. Гуляють на вулиці кішки або собаки залишають там свої випорожнення, у яких присутні яйця гельмінтів. Під час гри пісок з ними може потрапляти в рот. Або малюк тягне в рот невимитий іграшку або руку.

Зараження глистами може відбуватися і при спілкуванні з домашніми або вуличними котами і собаками, яких так люблять діти. Після цього дитина часто не миє руки, і яйця глистів з вовни тварини потрапляють в рот.

Розвиток глистових інвазій може відбуватися в дитячому саду через загальні іграшки, у відкритих водоймах, аквапарках і басейнах при ковтанні води, під час поїздок, при вживанні немитих фруктів. Навіть не всі перераховані шляхи розповсюдження глистових інвазій вказують на той факт, що дитина набагато частіше ризикує заразитися глистами, ніж дорослий. Однак розвиток глистової інвазії можливо в будь-якому віці.


Міф №3: при наявності глистів людина стає злою і блідим

За зовнішнім виглядом людини можна припускати наявність глистів, але бути в цьому впевненим без проведення спеціальних лабораторних обстежень неможливо. Худоба та блідість можуть вказувати на безліч інших захворювань, а глистова інвазія може спостерігатися у будь-якого рум’яного і має зайві кілограми людини. Вираженість симптомів при наявності глистів залежить від безлічі факторів: тривалості захворювання, виду паразита, конституції, особливостей обміну речовин та рівня імунітету. Іноді тривалий час гельмінтози можуть протікати абсолютно безсимптомно.

Міф №4: найвірніший ознака глистів − це скрип зубами під час сну

Продукти життєдіяльності гельмінтів здатні чинити нейротоксичну дію, що супроводжується появою швидкої стомлюваності, надмірній дратівливості і інших ознак перезбудження нервової системи, які під час сну можуть проявлятися у вигляді скрипу зубами. Однак поява цього симптому може супроводжувати і безліч інших захворювань, при яких спостерігається підвищена збудливість нервової системи.

Міф №5: гельмінтози завжди супроводжуються болями в животі

Гельмінтози та найпростіші, якими заражається людина, можуть вражати не тільки кишечник, але і багато інші органи. Їх життєдіяльність і загибель завжди супроводжується виділенням токсичних речовин, що провокують загальну інтоксикацію організму. Всі ці фактори здатні викликати цілий ряд інших ознак: головний біль, швидка стомлюваність, дратівливість, збільшення лімфатичних вузлів, часті простудні захворювання через зниження імунітету, біль у суглобах, кашель, нежить, поява висипки на шкірі та ін У деяких випадках гельмінтоз ховається під маскою іншого захворювання (наприклад, неврологічного або алергічного), і його симптоми вводять в оману не тільки хворого, але і лікаря.

Поява болю в животі характерно лише для деяких видів гельмінтів. Саме тому цей симптом може бути відсутнім при зараженні іншими глистами.


Міф №6: заразитися глистами від домашньої собаки або кішки неможливо

Навіть домашні вихованці можуть ставати джерелом багатьох гельмінтозів. Вони переносять яйця глистів на своїх лапах або вовни і можуть самозаражаться фекально-оральним шляхом, т. к. вилизують свою шерсть. Немиті руки після спілкування з кішкою або собакою, поцілунки улюбленця, сон в одному ліжку, з’їдання котячого або собачого корму – всі ці причини можуть приводити до зараження глистами навіть при спілкуванні з твариною, якій регулярно проводиться дегельмінтизація. А при відсутності таких профілактичних заходів ризик зараження збільшується в рази.

Саме тому фахівці рекомендують навіть при спілкуванні з домашнім тваринам дотримуватися ряду рекомендацій: завжди мити руки після спілкування з вихованцем, не спати з ним в одному ліжку, не цілувати і регулярно проводити дегельмінтизацію.

Міф №7: кип’ячена вода є «мертвою», а сира вода з крана або колодязя «жива»

В кип’яченій воді дійсно не зберігається безліч корисних для нашого організму речовин, і пити очищену за допомогою якісних фільтрів або отриману з артезіанських свердловин корисніше. У водопровідній воді, яка піддається тільки фільтрації і хлоруванню, яйця гельмінтів і цисти можуть зберігатися, і при відсутності якісного фільтра позбутися від них можна тільки шляхом кип’ятіння. Ризик зараження глистами присутня і при вживанні води з покинутих або не пройшли перевірку колодязів.

Міф №8: ризик зараження глистами нижче при вживанні овочів і фруктів зі свого городу чи саду

Насправді різниці між фруктами і овочами, вирощеними на власному городі чи дачі, і тими, які ростуть на колгоспних чи фермерських полях, немає. Грунт зазвичай поливається водою з довколишнього водойми, по грядках можуть ходити домашні тварини і гризуни, на плоди сідають різні комахи, біодобриво не завжди проходить якісну перевірку – всі ці причини присутні і на полях, і на власних городах або в садах. І всі вони можуть приводити до зараження глистами, а це означає, що будь-які овочі і фрукти треба ретельно мити перед вживанням незалежно від того, де вони виросли.

Міф №9: швидко підняте з підлоги продукт харчування не стане джерелом глистів

Тривалість перебування їжі на підлозі не має ніякого значення, оскільки при зіткненні з брудною поверхнею яйця глистів або хвороботворні мікроорганізми відразу ж з’являються і на ній. Усунути їх може допомогти тільки повторне миття продукту (якщо це можливо). І ніякі обтрушування або здування, прийняті серед багатьох, не здатні усунути яйця паразитів або бактерії.

Міф №10: недосмажене до кінця м’ясо або риба не небезпечні, якщо вони гарячі

В деяких випадках з-за поспіху готується нами м’ясо або риба виявляються непрожаренными до кінця, а в інших – такий спосіб приготування цих продуктів диктується рецептом, а страва вважається вишуканим. Але навіть гаряче м’ясо або риба, що пройшли термічну обробку не до повної готовності, можуть ставати джерелом небезпеки зараження гельмінтами або кишковими інфекціями.

Міф №11: негативний аналіз калу на яйця глистів вказує на відсутність гельмінтів

Аналіз калу на глисти може виявляти тільки наявність 2-3 різновидів паразитів. У багатьох випадках достовірність такого дослідження невелика через порушення методики діагностування. Кал повинен розглядатися під мікроскопом тільки в теплому вигляді, а при відсутності цієї умови яйця можуть не виявлятися.

Крім цього, усього відомо близько 150 різновидів гельмінтів, а на території Росії поширено 15-20 паразитів. Подорожі та міграція населення розширюють цей список можливих гельмінтозів серед жителів нашої країни.

Більше точним способом діагностики для виявлення глистів є визначення титру антитіл в крові, але і ці аналізи не дають можливість виявити всі види паразитів. Вони проводяться тільки за показаннями і коштують недешево.

Для виявлення гельмінтозів слід орієнтуватися на ряд відносних ознак глистових інвазій. В їхній список входять ознаки загальної інтоксикації (часті простудні захворювання, швидка стомлюваність, підвищена нервова збудливість, головний біль, блідість), скарги на болі в животі, порушення стільця і травлення, нудота, висипання, алергічні реакції і виявлення еозинофілії в крові. Поява цих симптомів повинно насторожувати не тільки хворого, але і лікаря. І, незважаючи на їх відносність, вони завжди є причиною для проведення обстеження, спрямованого на виявлення гельмінтозів.

Міф №12: всі глисти можуть лікуватися одними таблетками

Усі глисти не можуть усуватися прийомом одних і тих же ліків, т. к. вони бувають не тільки різних видів, але і по-різному розмножуються, і паразитують у різних органах. Для знищення деяких видів гельмінтів можуть застосовуватися одні і ті ж лікарські засоби, але тривалість їх прийому або дозування препарату будуть різні.

Саме тому самолікування при глистових інвазіях неприпустимо. Підібрати протигельмітний препарат і скласти правильну схему його прийому може тільки лікар, який орієнтується на результати проведених аналізів.

Заразитися глистами легко, але дотримання правил особистої гігієни, приготування їжі та утримання домашніх тварин можуть звести до мінімуму загрозу появи такого захворювання, як глистяна інвазія. Розвінчані у цій статті міфи про гельмінти допоможуть вам не робити помилок, і ви зможете вберегти від паразитів себе і своїх близьких.

До якого лікаря звернутися

Лікуванням глистових інвазій займається лікар-паразитолог або інфекціоніст. Однак запідозрити захворювання можуть і лікарі інших спеціальностей: алерголог, гастроентеролог, невропатолог та інші. Якщо профільний фахівець рекомендує пацієнту обстеження на гельмінтози, треба не відмахуватися, а прислухатися до нього.

Фахівець клініки «Московський лікар» розповідає про гельмінтозах:

Лікар-педіатр Е. О. Комаровський розповідає про гельмінтозах:

загрузка...

загрузка...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*