Головна » Краса і здоров'я » Рентген турецького сідла: показання, протипоказання, методика проведення

Рентген турецького сідла: показання, протипоказання, методика проведення

 

загрузка...

Звичайно, найбільш інформативними методами діагностики хвороб гіпофіза і оточуючих його тканин є комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія. Однак ці дослідження доступні не кожному пацієнту зважаючи на їх досить високої вартості і складності обладнання (томографи має в арсеналі, на жаль, не кожна лікарня). Як же бути в такій ситуації? Адже виставити правильний діагноз необхідно… І тут на допомогу лікарю і пацієнту приходить відомий кожному діагностичний метод – рентгенографія. Так, у ряді ситуацій він не дотягує в плані інформативності до своїх сучасних побратимів – КТ і МРТ, але в багатьох випадках все ж допомагає верифікувати хвороба.

Зміст

Про те, в яких випадках показана рентгенографія турецького сідла, кому не рекомендується проводити дослідження, а також про методику і принципи інтерпретації отриманих результатів ви дізнаєтеся з нашої статті. Але спочатку дозвольте нагадати вам, що ж це за структура – турецьке сідло…

Основи анатомії та фізіології

Турецьке сідло являє собою кісткове утворення, поглиблення, які локалізуються у клиноподібної кістки. За своєю формою воно нагадує сідло, у зв’язку з чим і було так названо.

Передньо-задній розмір турецького сідла становить від 9 до 15 мм, верхньо-нижній варіюється в межах 7-13 мм.

У центрі цього утворення є ямка, в якій розташована найважливіша нейроендокринна структура – гіпофіз. Ззаду воно обмежене кісткової спинкою, зверху – діафрагмою турецького сідла, яка, по суті, є твердою мозковою оболонкою. Діафрагма має в центрі отвір, через яке проходить ніжка гіпофіза, що з’єднує цю залозу з іншою важливою частиною головного мозку – гіпоталамусом.

Гіпофіз виробляє гормони, що регулюють обмін речовин, роботу ендокринних залоз та інших органів.

Якщо в області турецького сідла і гіпофіза розвивається який-небудь патологічний процес (запальної, пухлинної, травматичної та іншої природи), це проявляється певними змінами у самопочутті хворого і його аналізах крові. На підставі виявлених змін пацієнту показане проведення додаткових методів діагностики, одним з яких і є рентгенографія.

Показання та протипоказання до дослідження

Наполегливі головні болі — одне з показань до проведення цього дослідження.

Проведення рентгенографії турецького сідла може бути рекомендовано пацієнтам у таких випадках:

  • при діагностованому нецукровому діабеті з метою виявлення його причин;
  • при черепно-мозкових травмах, особливо локалізованих в області склепіння черепа;
  • при постійних головних болях, особливо нечіткої локалізації і супроводжуються порушеннями зорової функції (випаданням полів зору, двоїнням в очах та іншими);
  • при аномалії розвитку черепа;
  • при симптомах акромегалії, гігантизму, карликовості;
  • при порушеннях менструального циклу у жінок;
  • при порушеннях статевої функції у чоловіків;
  • при безплідді;
  • при збільшенні в крові рівня гормону пролактину;
  • при постійній слабкість, занепад сил, виснаження організму, яке не пов’язане з іншими захворюваннями;
  • при підозрі на синдром порожнього турецького сідла.

Рентгенографія турецького сідла практично не має протипоказань. Не рекомендовано призначати цей метод діагностики вагітним жінкам, особливо на ранніх термінах, оскільки випромінювання може завдати шкоди плоду. Тим не менш, якщо потенційна користь рентгенографії перевищує ймовірність шкоди дитині, дослідження все-таки проводять.

Вищеописане також стосується пацієнтів дитячого віку. Рентгенографію турецького сідла проводять їм виключно за суворими показаннями при неможливості використання більш інформативних і безпечних методів дослідження.


Підготовка та методика рентгенографії

Прицільна рентгенограма турецького сідла. Аденома гіпофіза.

Цей метод діагностики не вимагає проведення будь-яких підготовчих заходів до нього. Єдине, перед тим як робити знімки, пацієнту слід зняти сережки, шпильки, окуляри та інші предмети, які можуть знизити інформативність дослідження.

Хворий розташовується біля апарата в положенні стоячи або лежачи. Знімки виконуються в кількох проекціях:

  • прямий лобово-носовий;
  • правій та лівій бокових;
  • прямий задній.

Також проводять бічну оглядову рентгенографію черепа. Це дозволяє оцінити розміри і форму турецького сідла щодо розмірів і форми черепа в цілому.

Тривалість дослідження становить близько 5-10 хвилин.

Як правило, лаборант відразу ж, протягом 10-15 хвилин проявляє знімки і передає лікареві-рентгенологу на опис. Після цього вони потрапляють в руки безпосередньо пацієнта або його лікуючого лікаря.

Що видно на знімках

На рентгенограмі турецького сідла в тій чи іншій проекції можна оцінити його форму, структуру стінок і розміри.

Про пухлини гіпофіза можуть свідчити:

  • локальний (ділянками) або тотальний (на всьому протязі) остеопороз стінок турецького сідла зі збереженням нормальної структури інших кісткових утворень;
  • локальна або тотальна атрофія (на знімку про неї свідчить витончення) стінок турецького сідла;
  • локальне чи тотальне витончення клиновидних відростків турецького сідла;
  • нерівномірний внутрішній контур стінки турецького сідла.

Вимірювання розмірів турецького сідла на рентгенограмі черепа, виконаної в бічній проекції.

У діагностиці пухлин гіпофіза має велике значення симптом подвійних контурів стінок і/або дна турецького сідла. Чіткі, рівні обидва контури, як правило, свідчать про відсутність патологічного процесу в області гіпофіза. У випадку, коли виявляється нечіткість, розмитість внутрішнього контуру, цілком імовірно, що в області цього анатомічного освіти є пухлина або пацієнт страждає на синдром порожнього турецького сідла.

Після травми основи черепа або ж в результаті ускладнених пологів в досліджуваній області можуть бути виявлені обызвествленные гематоми. Це неоднорідні утворення різної форми і розмірів, що не мають якої-небудь певної структури. Їх інтенсивна тінь, обриси – нерівні, але досить чіткі. Локалізуються такого роду «знахідки», як правило, у дна або стінок турецького сідла.

Краниофарингиома (доброякісна пухлина гіпофізарного ходу) візуалізується як велике звапніння, має нечіткі контури, які локалізуються частіше над, в окремих випадках під діафрагмою турецького сідла.

Поздовжні смуги високої інтенсивності являють собою обызвествленные стінки кровоносних судин.

При туберкульозному менінгіті над діафрагмою сідла виявляються маленьких розмірів туберкуломи з крупно — і мелкопятнистыми среднеинтенсивными обызвествлениями в них.

При пухлинах гіпофіза, особливо при пролактиномах під діафрагмою сідла локалізуються мелкоточечние середньо — або слабоинтенсивные звапнення.

Також можуть бути виявлені звапніння твердої мозкової оболонки в області поруч з турецьким сідлом і звапнення його діафрагми.

Існує досить рідкісна патологія – остеоми дна або стінки сідла. Вони локалізуються там же, де і крововиливи (рентгенологічно – звапніння), проте структура їх інша і розташовуються вони, як правило, пов’язано з кістковою тканиною. Останнє і є основною відмінністю цих двох утворень.

До якого лікаря звернутися

Найчастіше це обстеження невролог призначає або нейрохірург. Нерідко воно необхідно для діагностики ендокринної патології, особливо пов’язаної з безпліддям.


Висновок

Рентгенографія турецького сідла не завжди інформативна щодо захворювань гіпофіза та тканин, що його оточують. Однак вона все ж застосовується у разі недоступності сучасних методів візуалізації – комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії, а також у ряді інших клінічних ситуацій. Протипоказань цей метод діагностики практично не має, підготовки не вимагає, а також є доступним кожному пацієнту. Якщо ж на підставі отриманих при рентгенографії даних діагноз встановити не вдається, хворому потрібно дообстеження шляхом проведення КТ або МРТ.

загрузка...

загрузка...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*