Більшість дослідників вірусу Епштейна Барр (ВЕБ) відносять його до сімейства герпесвірусів 4-го типу. Цей різновид герпесвірусу вважається найбільш поширеною в світі, так як її носіями є 99% дорослого населення і приблизно 60% дітей від 1 року. Варто відразу зазначити, що носії вірусу Епштейна Барр, як правило, не хворіють захворюваннями, які можуть бути викликані цим вірусом, в разі якщо їх імунна система працює в нормальному режимі. Однак в ряді випадків вірус Ебштейна Барр може призводити до розвитку гострого ураження різних органів і систем організму.
Цей вірус був відкритий ще в 1960 р але патогенність вірусу і інші характеристики були вивчені порівняно недавно. Цей різновид герпесвірусу володіє досить складною структурою і має сферичну форму. Нещодавно було з'ясовано, що більшість дітей до 16 років переносять у легкій формі хвороби, причиною яких є ВЕБ. Як правило, ці хвороби протікають у формі легкої застуди або кишкових розладів, безпечних для життя. Після перенесеної гострої фази перебігу хвороби організм набуває стійкий імунітет до вірусу. Однак в ряді випадків можуть спостерігатися і серйозні ураження внутрішніх органів, тому при перших проявах хвороби потрібно терміново звернутися за медичною допомогою, щоб провести аналіз крові на наявність вірусу.
Чим небезпечний вірус Ебштейна-Барр?
В даний час невідомі причини поразки настільки значної кількості людей цим вірусом, але дослідники вірусу вказують на своєрідну будову цього мікроорганізму, що включає в себе більше 85 білків протеїну, в яких полягає ДНК вірусу. Висока патогенність вірусу і його здатність швидко проникати в клітини носія і починати розмножуватися, пояснюються, тим що вірус довгий час може перебувати без господаря і передаватися не тільки контактним шляхом, а й повітряно-крапельним.
Багато дослідників вірусу Епштейна Барр сходяться на думці, що цей вірус небезпечний аж ніяк не в здатності викликати захворювання, що характеризуються гострим перебігом, а в тому, що за певних умов патогенна ДНК вірусу ВЕБ може привести до розвитку злоякісних пухлин. Можна виділити ряд захворювань, які розвиваються, як правило, саме на тлі поразки органів вірусом Ебштейна-Барр:
- інфекційний мононуклеоз;
- синдром хронічної втоми;
- лімфогранулематоз;
- загальна імунологічна недостатність;
- герпес;
- системний гепатит;
- злоякісні новоутворення в носоглотці;
- злоякісні пухлини в кишечнику і шлунку;
- ураження спинного або головного мозку;
- злоякісні пухлини слинних залоз;
- лімфома;
- лейкоплакия ротової порожнини.
Крім усього іншого, наявність ВЕБ може спровокувати розвиток бактеріальних і грибкових хвороб. Перебіг хвороб, викликаних вірусом ВЕБ, може ускладнюватися паратонзілліта, отитом, розривом селезінки, нирковою недостатністю, панкреатитом, дихальною недостатністю, міокардитом. В даний час не існує чіткої класифікації проявів перебігу хвороб, викликаних цим герпесвірусом, тому лікарі використовують розмиту класифікацію, яка передбачає позначення загальних характерних рис розвитку і перебігу наявної патології. Як правило, визначаються наступні параметри: час інфікування, форма перебігу хвороби, тяжкість перебігу, фаза активності, наявність ускладнень і т. Д.
Які симптоми здатний викликати вірус Епштейна Барр?
Симптоматика, що спостерігається при ВЕБ, надзвичайно різноманітна і багато в чому залежить від того, які саме органи і системи організму були порушені. Всі симптоми ВЕБ формально можна розділити на загальні та специфічні. До загальних симптомів ураження організму вірусом Епштейна-Барр можна віднести:
- озноб;
- підвищення температури тіла;
- слабкість;
- ломота в тілі;
- збільшення лімфатичних вузлів;
- висип на шкірних покривах;
- ознаки запалення в горлі;
- почервоніння горла;
- біль в горлі.
Як правило, загальні симптоми спостерігаються тільки в разі гострої реакції організму на первинне інфікування. У разі якщо захворювання має місце на фоні зниженого імунітету, у міру розвитку поразки окремих органів і систем можуть з'явитися симптоми запального процесу в нирках, печінці, серці та інших органах. При впливі вірусу на нервову систему не виключені сильні болі, порушення рухової здатності окремих м'язів, контрактури, парези і багато інші прояви.
Інкубаційний період вірусу Епштейна-Барр триває близько 4-5 тижнів, тому, в разі якщо в групі дітей було діагностовано мононуклеоз, швидше за все, інші діти, які підтримують контакт з хворою дитиною, також захворіють.
Після закінчення інкубаційного періоду у хворих відразу підвищується температура тіла і з'являються загальні симптоми.
Дуже важливо в цей час відвідати лікаря і отримати кваліфіковану консультацію щодо лікування і зробити аналіз крові, так як при неправильній терапії можуть не тільки розвинутися серйозні ускладнення перебігу, а й хронічна форма захворювання.
Діагностика і лікування хвороб, викликаних вірусом Епштейна Барр
У більшості випадків хворі звертаються до лікаря, вже маючи ряд характерних симптомів. Це дозволяє визначити наявність вірусної інфекції. Діагностика вірусу Епштейна Барр в організмі передбачає проведення ряду досліджень. В першу чергу робиться аналіз крові для виявлення титру антитіл IgM. Аналіз крові, де є підвищений титр 1:40, є діагностичним критерієм ураження організму ВЕБ. Подібний титр є характерним для мононуклеозу.
Після того як буде проведено основний аналіз крові, також можуть проводитися полімеразна ланцюгова реакція і імуноферментний аналіз. Після того як буде проведена повна діагностика стану хворого, може бути призначений курс лікування. Незважаючи на те що печінка людини виробляє спеціальний імуноглобулін проти вірусу, все ж при наявності гострої фази перебігу потрібно прийом препаратів, спрямованих на лікування симптомів. Вагітність і перебіг хвороби з вираженими ускладненнями є приводом для стаціонарного лікування. Варто відразу зауважити, що вагітність можна зберегти, якщо майбутня мама захворіла мононуклеоз. Однак підвищується ризик зараження плода і передачі вірусу дитині, тому в цьому випадку дуже важливо правильно пройти курс лікування, щоб вагітність йшла в подальшому без ускладнень. У разі коли протягом хвороби не ускладнене, хворі лікуються амбулаторно.
Основою лікування є різного роду противірусні та імуномодулюючі препарати, які дозволяють швидко усунути вогнища вірусної інфекції. Важливу роль в справі полегшення стану хворого відіграють лікарські засоби, спрямовані на усунення симптомів, тобто жарознижуючі, болезаспокійливі, антиалергічні препарати, засоби для полоскання горла, вітамінні комплекси. В якості додаткових засобів лікування можуть бути використані відвари ромашки, мати-й-мачухи, м'яти, кореня дуба, женьшеню, календули і т. Д.
Протягом активної фази перебігу хвороби хворим запропоновані постільний режим і повний спокій. Тривалість лікування становить від 2 тижнів до декількох місяців.