Артеріальна гіпотонія

Артеріальна гіпотонія — синдром, який характеризується періодичним або систематичним падінням артеріального тиску (верхній показник — менше 100 мм.рт.ст., нижній — менше 60 мм.рт.ст.) .

Види

залежно від походження проявів захворювання поділяють на кілька форм. Серед них:

• Фізіологічна (природна) — синдром є природним фізіологічним станом людини (може бути обумовлений спадковістю, зустрічатися у мешканців певних природних зон, у спортсменів).
• Патологічна (первинна) — гіпотонія проявляється як самостійна хвороба.
• Симптоматична (вторинна) — гіпотонія виступає як одна з ознак деяких захворювань або патологічних процесів, може бути гострою або хронічною.

Причини

Хвороба є поліфакторних синдромом. Вона відображає зниження тиску при різних патологічних чи фізіологічних станах.

Чинники, що викликають прояв патологічного типу, — нейроциркуляторна дистонія, стреси, хронічні депресії, тривале емоційне або нервове перенапруження, недосипання, хронічна втома, перевтома.

Чинники, що викликають прояв симптоматичного типу, — анемія , демпінг-синдром, виразка шлунка, кардіоміопатія, міокардит, серцева недостатність, гіпотиреоз, великі травми, діабетична нейропатія, аритмія, остеохондроз шийного відділу хребта, анафілактичний шок, онкологія, інфекційні недуги, передозування лікарськими засобами.

Симптоми

Для даного захворювання найбільш характерна певна симптоматика. Вона включає в себе:

• запаморочення;
• нестійку ходу;
• нетривалі розлади зору;
• непритомний стан / непритомність;
• блідість шкіри;
• загальну слабкість;
• підвищену сонливість;
• апатію;
• швидку стомлюваність;
• емоційнулабільність;
• підвищену пітливість долонь і ніг;
• болі різної інтенсивності в животі;
• нудоту і (або) блювоту;
• вегетативні кризи;
• спазми гортані.

Сам механізм формування патології обумовлений чотирма генеральними факторами: зниження хвилинного і ударного викиду серця; зменшення об'єму циркулюючої крові; скорочення опору периферичних судин; зменшення венозного припливу крові до серця.

Діагностика

При появі вищеперелічених симптомів слід записатися на прийом до лікаря-терапевта.

Необхідними також будуть консультації кардіолога, ендокринолога, невролога .

Для діагностування можуть застосовуватися біохімічний аналіз крові (дослідження на електроліти, глюкозу, холестерин і ліпідні фракції), електрокардіографія, ехокардіографія, ортостатична проба, електроенцефалографія.

Лікування

При терапії проводять нормалізацію режиму, масажі, психотерапію, пацієнтам радять дотримуватися повноцінного і регулярного харчування.

Також застосовується лікувальна фізкультура, голковколювання, ароматерапія, електрофорез, аероіонотерапія, водолікування (гідромасажі, ароматичні ванни, мінеральні ванни і т.д.).

Лікарі можуть призначити рослинні адаптогени, холінолітики, церебропротектори, ноотропні препарати, антиоксиданти і антидепресанти, транквілізатори, бурштинову кислоту, вітаміни (A, B, E).

При гострому виникненні недуги спостерігається швидке і різке падіння тиску, тому лікарями проводиться комплекс заходів, спрямований на прискорене його підвищення і нормалізацію (введення вазоконстрикторів і кардіотоніків, глюкокортикоїдів, здійснення інфузії колоїдних і сольових розчинів).

Профілактика

До профілактичних заходів відносять рухливий спосіб життя, уникнення стресів, загартовування, контрастний душ, масаж.

Необхідно своєчасно лікувати і попереджати хвороби, які ведуть до розвитку цього недуги, постійно вести моніторинг рівня артеріального тиску.